Постанова 4824 № 756/10248/23

Головуючий у І інстанції Диба О.В. Провадження № 22-ц/824/4220/2024 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА Іменем України 26 січня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Мельника Я.С., Гуля В.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення грошових коштів, В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення грошових коштів. Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилалась на те, що 30 грудня 2021 року між нею та ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» укладено договір №1272Р/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт», відповідно до умов якого, медичний заклад взяв на себе зобов`язання надати кваліфіковану медичну допомогу у веденні пологів пацієнта, а пацієнт зобов`язався прийняти медичну допомогу та забезпечити її оплату у строк та спосіб, визначені договором. Вартість послуг за цим договором склала 69 276 грн., які були сплачені позивачем у повному обсязі двома платежами: в сумі 21 276 грн. безпосередньо позивачем та 48 000 грн. перераховано АТ «Універсал Банк» на підставі кредитного договору за послугою «Покупка частинами» від 30 грудня 2021 року. Крім того, в цей же день, між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №1272Р/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів, щодо призначення лікаря ОСОБА_2 для індивідуального проведення пологів пацієнта. Вартість послуги становила 19 600 грн., які були сплачені позивачем у повному обсязі. Як зазначає позивач, у зв`язку з воєнними діями відповідач не надав їй обумовлених укладеними договорами послуг у повному обсязі та не повернув отриманих на підставі вказаного договору коштів. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 112 829,46 грн., з яких: заборгованість за вищевказаними договорами у розмірі 88 876 грн., яка складається з ненаданих послуг за договором №1272Р/12/2021 на суму 69 276 грн. та 19 600 грн. за додатковою угодою №1 до договору №1272Р/12/2021, інфляційні втрати у розмірі 20 534,81 грн., 3% річних у розмірі 3 418,68 грн. Також просила стягнути з відповідача сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 87 076 грн., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 3 349 грн. 44 коп. та інфляційні втрати у розмірі 20 114 грн. 55 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Також стягнуто з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 3 000 грн. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 105,39 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» подав на рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що згідно з договором №1272Р/12/2021 від 30 грудня 2021 року, укладеним між ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та ОСОБА_1 , остання сплатила вартість договору у розмірі 69 276 грн., яка складається з основної суми договору - 67 476 грн. та страхового платежу в розмірі 1 800,00 грн. Сума страхового платежу в розмірі 1 800,00 грн. сплачувались позивачкою за відповідним договором страхування здоров`я на випадок хвороби на користь страховика ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Крім того, відповідно до п. 10.1 договору, договір припиняється у разі неможливості виконати договір медичним закладом з вини пацієнта (проведення пологів пацієнта в іншому лікувальному закладі або місці). Позивачем було надано копію свідоцтва про народження , відповідно до якого позивач народила дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, укладений між позивачкою та відповідачем договір ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з проведенням пологів останньої в іншому лікувальному закладі. Також вказує, що умовами укладеного договору передбачено звільнення сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору в разі виникнення форс-мажорних обставин, які сторони не могли передбачити і що перешкоджають сторонам виконати свої обов`язки за цим договором. Про виникнення таких обставин сторона договору повинна проінформувати про це іншу сторону, а також підтвердити належним чином цей факт. У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Законом України від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні з 24 лютого 2022 року, дію якого продовжено і по сьогоднішній день. Такі форс-мажорні обставини засвідчені також листом Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року. Введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року стало обставиною непереборної сили для ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та таким, що унеможливило виконання своїх обов`язків перед третьою особою, оскільки, будівля пологового будинку зазнала обстрілів та значних пошкоджень у результаті проведення активних бойових дій. З 06 березня 2022 року у зв`язку з веденням активних бойових дій та пошкодженням будівлі ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» був змушений зупинити прийом пацієнтів у Пуща-Водиці. Пологовий будинок не приймав пацієнтів до 01 вересня 2022 року. З початку повномасшабного вторгнення пологовий будинок надавав медичну допомогу пораненим військовослужбовцям ЗСУ, територіальній обороні, мирним жителям, породіллям, новонародженим, десятки людей отримали притулок в пологовому будинку в якості укриття від ворожих снарядів. На думку апелянта, стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язання на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягають, оскільки, такі нарахування є мірою цивільно-правової відповідальності ТОВ «Пологовий будинок «Лелека», разом з тим положення статті 625 ЦК України передбачають відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Крім того, у пунктах 104 та 105 постанови Великої Палати Верховного Суду України від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Так, будівля пологового будинку зазнала значних пошкоджень через бойові дії, робота була призупинена, і введення військового стану офіційно визнається форс-мажорною обставиною. Тому, положення ст. 617 ЦК України звільняють ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» від відповідальності, передбаченою ст. 625 ЦК України у даному випадку. Також звертає увагу на те, що позивач письмово звернулась з вимогою щодо повернення коштів лише 12 липня 2023 року, тому стягнення інфляційних втрат та 3% річних з квітня 2022 року є безпідставним. У зв`язку з наведеними обставинами, ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача з огляду на передчасність звернення позивача до суду в зв`язку з відсутністю порушеного у позивача права з огляду на дію форс-мажорних обставин на території України. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кравинська Ю.В. просила апеляційну скаргу ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, як законне та обґрунтоване. Також, просила стягнути з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції, сплачені за підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу, у розмірі 2 800,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову у даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (112 829,49 грн.), апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 30 грудня 2021 року між ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» (медичний заклад) та ОСОБА_1 (пацієнт) укладений договір №1272Р/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт», за умовами якого, медичний заклад зобов`язався протягом строку дії договору та на його умовах надати пацієнту якісну та кваліфіковану медичну допомогу, яка полягає у веденні пологів пацієнта згідно діючих нормативних документів та стандартів у галузі охорони здоров`я, а пацієнт зобов`язався прийняти медичну допомогу та забезпечити її оплату у строк та спосіб, визначені договором. Відповідно до п.3.1 договору, медичний заклад зобов`язаний надати якісну і кваліфіковану медичну допомогу. Згідно п.3.3 договору, пацієнт зобов`язаний оплатити вартість наданої медичної допомоги, що надається відповідно до умов цього договору самостійно або забезпечити оплату медичної допомоги платником у разі якщо умовами договору платником визначено іншу особу. Пунктами 8.1, 8.4 договору передбачено, що вартість послуг, наданих за цим договором становить 69 276,00 грн., в тому числі 63 570 без ПДВ та 5 706 грн. з ПДВ, де ПДВ становить 951 грн., та сплачується пацієнтом одноразово у формі 100% передоплати у день підписання даного договору. У п.8.8 договору закріплено, що факт надання медичним закладом (медичної допомоги/медичних послуг) та факт отримання їх пацієнтом підтверджується відповідною медичною документацією та оформлюється актом приймання-передачі медичних послуг. Пунктами 9.1, 9.3, 9.4 договору передбачена відповідальність згідно чинного законодавства та умов цього договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором. Сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання цього договору у разі виникнення особливих обставин з об`єктивних причин (форс-мажорні обставини), які сторони не могли передбачити і що перешкоджають сторонам виконати свої обов`язки. До таких обставин віднесено, зокрема, війну та воєнні дії. Відповідно до п. 9.5 договору сторона, яка не може виконувати свої договірні відносини внаслідок обставин, зазначених у п. 9.4 договору, повинна проінформувати про це іншу сторону, а також належним чином цей факт підтвердити. Пунктом 11.2 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами із врахуванням вимог п.8.4 договору та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Дія договору може бути достроково припинена, зокрема, з ініціативи пацієнта, за умови письмового повідомлення медичного закладу шляхом написання заяви на ім`я головного лікаря медичного закладу із зазначенням причин розірвання договору. В такому випадку договір вважається розірваним через 5 робочих днів з моменту отримання відповідного повідомлення пацієнта. В такому випадку пацієнту на його вимогу повертається сплачена за договором сума, за відрахуванням вартості фактично наданої медичної допомоги пацієнту (п. 10.1 договору). Того ж дня, 30 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в особі агента ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» укладено договір добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби №7619/999/318/210003492, відповідно до умов якого позивач застрахував свої майнові інтереси, пов`язані із життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи, на умовах програми 1 «укладання договору на пологи з 22 тижня вагітності, вагітність одноплідна (не екстракорпоральне запліднення)», на випадок настання страхових випадків, передбачених договором, сума страхового платежу - 1 800,00 грн.; вигодонабувачем визначено ОСОБА_1 , строк дії договору - до 30 грудня 2022 року. Відповідно до рахунку-фактури №69664 від 30 грудня 2021 року, сума для оплати родопомочі через природні родові шляхи при одноплодовій вагітності, палата «Комфорт» (1) (програма 1) без ПДВ становить 30 885,00 грн., сума для оплати родопомочі через природні родові шляхи при одноплодовій вагітності, палата «Комфорт» (2) (програма 1) без ПДВ становить 30 885,00 грн., сума для оплати родопомочі через природні родові шляхи при одноплодовій вагітності, палата «Комфорт» (програма 1) з ПДВ становить 57 06,00 грн., страховий платіж «Безпечні пологи розширена» програма 1 складає 1800 грн., загальна сума до сплати 69 276 грн. З квитанції №7252-0Н37-ХЕ1Н-МСА2 від 30 грудня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатила на рахунок ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» грошові кошти у розмірі 21 276 грн., згідно рахунку-фактури №69664 від 30 грудня 2021 року (а.с.29). Крім того, 30 грудня 2021 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір «Покупка частинами», на підставі якого на рахунок ТОВ «пологовий будинок «Лелека» було перераховано 48 000 грн., що підтверджується заявою клієнта №20.30.0004888501 від 30 грудня 2021 року, паспортом споживчого кредиту та довідкою АТ «Універсал Банк» від 05 липня 2023 року (а.с.30-34). 14 лютого 2022 року між ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» (медичний заклад) та ОСОБА_1 (пацієнт) укладено додаткову угоду №1 до договору про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів, згідно умов якої, за бажанням пацієнта медичний заклад призначає лікаря ОСОБА_2 для індивідуального проведення її пологів. Згідно п.2 угоди, послуга сплачується пацієнтом додатково в сумі 19 600,00 грн. одноразово у формі 100% передоплати у день підписання даної додаткової угоди. Пунктом 6 угоди визначено, що вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє до закінчення строку дії договору. Згідно рахунку-фактури №71660 від 14 лютого 2022 року, сума для сплати за надання медичних послуг в пологах заздалегідь обраним провідним лікарем акушером-гінекологом складає 19 600 грн. (а.с.35). З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 сплатила згідно рахунку-фактури №71660 від 14 лютого 2022 року суму 19 600 грн., що підтверджується чеком №27874 від 14 лютого 2022 року (а.с.36). Як вбачається із свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , виданого 25 березня 2022 року Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дитину у м. Львів (а.с.38). У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено з 23 серпня 2022 року строком на 90 діб та який діє на день ухвалення рішення. У листі Торгово-Промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 вказано, що військова агресія російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року є обставиною непереборної сили для суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договору. Як вбачається із листа ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» від 05 квітня 2022 року, відповідач повідомив позивача про те, що її запит на розірвання договору прийнято (а.с. 40). Отже, позивач шляхом направлення на електронну пошту відповідача звернулась з вимогою про розірвання договорів та повернення грошових коштів, сплачених за договором №1272Р/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) від 30 грудня 2021 року та додатковою угодою №1 від 14 лютого 2022 року до договору про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів. 10 липня 2023 року позивач звертався до відповідача із письмовою вимогою про повернення коштів, яку відповідачем отримано 12 липня 2023 року (а.с.42), проте відповідач коштів позивачу у повному обсязі так і не повернув. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини непереборної сили, відповідно до ст. 617 ЦК України, звільняють сторони лише від відповідальності за невиконання умов договору, проте не звільняють від виконання самого зобов`язання та наслідків його припинення. Тому, наявність форс-мажорних обставин у відповідача, не позбавляє позивачку права на повернення сплачених нею грошових коштів з підстав припинення зобов`язання та ненадання відповідних послуг. і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Згідно зі ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно зі ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на виконання умов договору №1272Р/12/2021 від 30 грудня 2021 року про надання медичної допомоги сплатила згідно рахунку-фактури №69664 від 30 грудня 2021 року суму 21 276 грн., що підтверджується квитанцією №7252-0Н37-ХЕ1Н-МСА2 від 30 грудня 2021 року (а.с.29). Крім того, 30 грудня 2021 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір «Покупка частинами», на підставі якого на рахунок ТОВ «пологовий будинок «Лелека» було перераховано 48 000 грн., що підтверджується заявою клієнта №20.30.0004888501 від 30 грудня 2021 року, паспортом споживчого кредиту та довідкою АТ «Універсал Банк» від 05 липня 2023 року (а.с.30-34). Згідно з пунктами 8.1, 8.4 договору №1272Р/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) від 30 грудня 2021 року вартість послуг, наданих за цим договором становить 69 276,00 грн., в тому числі 63 570 без ПДВ та 5 706 грн. з ПДВ, де ПДВ становить 951 грн., та сплачується пацієнтом одноразово у формі 100% передоплати у день підписання даного договору. Пунктом 10.1 договору №1272Р/12/2021 від 30 грудня 2021 року про надання медичної допомоги передбачено припинення договору у разі неможливості його виконання, проведення пологів у іншому медичному закладі. У такому випадку зобов`язання є припиненим, а пацієнту на його вимогу повертається сплачена сума вартості договору, за винятком вартості фактично наданої медичної допомоги. З огляду на укладення позивачем договору добровільного медичного страхування в день укладення договору про надання медичної допомоги, позивачем окрім вартості медичних послуг було сплачено страховий платіж у розмірі 1 800 грн. З матеріалів справи вбачається, що згідно рахунку-фактури №71660 від 14 лютого 2022 року ОСОБА_1 сплатила ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» суму 19 600 грн., що підтверджується чеком №27874 від 14 лютого 2022 року (а.с.36). Умови договору №1272Р/12/2021 від 30 грудня 2021 року про надання медичної допомоги та додаткової угоди №1 виконано не було, медичні послуги ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» ОСОБА_1 не надані, оскільки із свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , виданого 25 березня 2022 року Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дитину у м. Львів (а.с.38). Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, про те, що загальний розмір ненаданих позивачу послуг, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 87 076 грн. Також, як було встановлено, ОСОБА_1 зверталась на адресу електронної пошти відповідача з вимогою щодо розірвання договору. ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» своїм листом від 05 квітня 2022 року повідомило ОСОБА_1 про те, що прийняло запит на розірвання договору. Таким чином, з 13 квітня 2022 року у відповідача виникло зобов`язання щодо повернення позивачу платежу за договором. Проте, станом на день розгляду справи кошти не були повернуті. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу (основне зобов`язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та трьох процентів річних від простроченої суми. Безпідставне збереження відповідачем коштів, сплачених позивачем за договором №1272Р/12/2021 від 30 грудня 2021 року, який не був виконаний в повному обсязі, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст.625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. За таких обставин, у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу разом з сумою основного боргу три проценти річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, розмір яких визначений з урахуванням наданих позивачем розрахунків у розмірі втрати виходячи з наступних розрахунків: 3 349,44 грн. 3% річних та 20 114,55 грн. - інфляційні втрати, які відповідачем не спростовано. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 коштів, сплачених за договором № 1272Р/12/2021 від 30 грудня 2021 року та додатковою угодою №1 від 14 лютого 2022 року в розмірі 87 076 грн., а також інфляційних втрат в розмірі 20114,55 грн., 3% річних в розмірі 3349,44 грн. Колегія суддів відхиляє посилання ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на те, що причиною невиконання ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» умов договору № 1272Р/12/2021 від 30 грудня 2021 року про надання медичної допомоги були форс-мажорні обставини. Відповідно до положень ст. 617 ЦК України обставини непереборної сили звільняють сторони лише від відповідальності за невиконання умов договору, проте, не звільняють від виконання самого зобов`язання та наслідків його припинення. Таким чином, оскільки позовні вимоги стосуються повернення коштів за сплачені та не надані послуги, а не відповідальності за невиконання договору, такі кошти підлягають поверненню. Доводи апеляційної скарги про те, що договір № 1272Р/12/2021 від 30 грудня 2021 року із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з проведенням пологів останньої в іншому лікувальному закладі, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з п. 10.1 даного договору пацієнту на його вимогу повертається сплачена сума вартості договору, за винятком вартості фактично наданої медичної допомоги, в тому числі й у випадку припинення договору у зв`язку з проведенням пологів у іншому медичному закладі. ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» не довело наявності підстав для утримання ним коштів, сплачених ОСОБА_1 за надання їй медичних послуг, які надані не були. Надання медичної допомоги пораненим військовослужбовцям Збройних Сил України, територіальній обороні, мирним жителям, породіллям, новонародженим є проявом громадянської позиції та доброчинності, проте не може бути підставою для неповернення коштів у разі невиконанням умов договору. Доводи апеляційної скарги в частині того, що 3% річних та інфляційних втрат слід обраховувати з липня 2023 року, оскільки позивачка лише 12 липня 2023 року звернулась до відповідача із вимогою про повернення коштів, колегія суддів відхиляє так як матеріалами справи підтверджується факт того, що ОСОБА_1 шляхом направлення на електронну пошту відповідача звернулась з вимогою про розірвання договору. Вказаний лист отримано відповідачем, що підтверджується відповіддю відповідача на вказаний лист від 05 квітня 2022 року. Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог ОСОБА_1 ухвалено обґрунтоване рішення про їх часткове задоволення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вказала, що у зв`язку із підготовкою відзиву на апеляційну скаргу остання понесла судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 800,00 грн. та просила стягнути їх з відповідача на свою користь. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу. Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. Частиною 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача. На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію: - договору про надання правової допомоги № 04/07/2023 від 04 липня 2023 року; - протоколу погодження від 04 липня 2023 року; - свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; - ордеру; На підтвердження витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції також надано копію платіжної інструкції № @2PL299249 від 16 грудня 2023 року, якою підтверджується сплата коштів за складання відзиву на апеляційну скаргу відповідно договору № 04/07/2023 від 04 липня 2023 року. Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.48 постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. За таких обставин, враховуючи виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 2 800,00 грн. на відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Пологовий будинок «Лелека» - залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року - залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу понесені у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 2 800 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: