Постанова 4857 № 380/23203/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/23203/23 пров. № А/857/4709/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П. розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційні скарги Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі № 380/23203/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про скасування рішення,- суддя в 1-й інстанції Кухар Н.А., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення не зазначено, дата складання повного тексту рішення не зазначено,- В С Т А Н О В И В: До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі відповідач, апелянт 2, ВК ЛМР) в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ВК ЛМР щодо розгляду заяв громадян про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей від 29.06.2023, оформленого протоколом №15, в частині відмови ОСОБА_1 , особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, в отриманні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення у відповідності до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №214; - зобов`язати Комісію Виконавчого комітету Львівської міської ради щодо розгляду заяв громадян про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, прийняти рішення про призначення та виплату грошової компенсації ОСОБА_1 та членам його сім`ї, за належні для отримання жилі приміщення у відповідності до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 р. №214; - судові витрати у справі покласти на відповідача з урахуванням ст.139 КАС України. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей та потребують поліпшення житлових умов. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення комісії щодо розгляду заяв про призначення та виплату грошової компенсації (адресної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення (у тому числі на умовах співфінансування) деяких категорій осіб Виконавчого комітету Львівської міської ради, викладене у протоколі засідання комісії від 29 червня 2023 року №15, про відмову ОСОБА_1 в призначенні грошової компенсації за належні жилі приміщення; зобов`язано комісію щодо розгляду заяв про призначення та виплату грошової компенсації (адресної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення (у тому числі на умовах співфінансування) деяких категорій осіб Виконавчого комітету Львівської міської ради прийняти рішення про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення ОСОБА_1 на підставі заяви від 27.06.2023 (вх. №2603/2439). Також вказано, що судові витрати стягненню не підлягають. 23.02.2024 від Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі апелянт 1, Управління) надійшла апеляційна скарга на вищевказане судове рішення. Зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №380/23203/23 вирішено питання про повноваження, права та обов`язки Управління як органу соціального захисту населення, проте з невідомих апелянту причин не було залучено у справі ні співвідповідачем, ні у якості третьої особи на стороні відповідача. Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не досліджено всі обставини у справі та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття неправомірного рішення. В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначено, що суд першої інстанції вказав, що склад сім`ї позивача складають чотири особи, однак загальна норма жилої площі розрахована для п`ятьох осіб. При цьому, з позиції Управління, у склад сім`ї при розрахунку грошової компенсації не повинні включатися ні донька ОСОБА_2 , оскільки вона є повнолітньою і має свою сім`ю, ні, тим більше, онука ОСОБА_3 . Згідно з витягом з наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №726 «Про зарахування громадян на квартирний облік та включення у пільгові списки» ОСОБА_1 проживає та зареєстрований з 1994 року як власник у квартирі АДРЕСА_1 , що складається з двох кімнат (житловою площею 27.6 мІ), кухні та комунальних вигод у будинку АДРЕСА_2 . Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 володіє правом власності на квартиру житловою площею 27,6 мІ. Тобто, позивач володіє площею, що відповідає нормі жилої площі, визначеною ст. 47 Житлового кодексу України (на кожного члена сім`ї): 13,65 х 2 = 27,3 мІ. Таким чином, Комісією ВК ЛМР правомірно відмовлено у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення відповідно до підпункту 8 п. 14 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №214 від 28.03.2018, оскільки позивач та член його сім`ї дружина ОСОБА_4 забезпечені нормою жилої площі, визначеною ст. 47 Житлового кодексу України, а отже не мають права на призначення грошової компенсації. Крім того, апелянт 1 вказав, що судом першої інстанції невірно обрано спосіб відновлення порушених прав позивача у межах спірних правовідносин шляхом зобов`язання комісії щодо розгляду заяв про призначення та виплату грошової компенсації (адресної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення (у тому числі на умовах співфінансування) деяких категорії осіб ВК ЛМР прийняти рішення про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення ОСОБА_1 на підставі заяви від 27.06.2023 (вх. №2603/2439), оскільки таких повноважень комісія немає. Прийняття такого рішення комісією суперечитиме нормам Порядку №214, зокрема п. 4, та порушуватиме права інших одержувачів компенсації, оскільки виплата грошової компенсації можлива лише після прийняття рішення про її призначення. Визначення відповідного розміру компенсації відбуватиметься у порядку черговості відповідно до дати взяття на квартирний облік та з урахуванням категорії одержувача грошової компенсації. Виплату спірної компенсації здійснює саме апелянт як орган соціального захисту за вимогами п. 26 Порядку №214. Управління просило залучити його до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та скасувати відповідне судове рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. 29.02.2024 від апелянта 2, ВК ЛМР, надійшла апеляційна скарга на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у цій справі, просив скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Вважає рішення суду від 24.01.2024 таким, що винесене з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги також зазначено, зокрема, про те, що у склад сім`ї позивача при розрахунку грошової компенсації не повинні включатися повнолітня дочка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 , а позивач володіє площею, що відповідає нормі жилої площі, визначеної у ст. 47 Житлового кодексу України на кожного члена сім`ї. Вважає відмову у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення відповідно до підпункту 8 п. 14 Порядку №214 правомірною. Крім того, обраний спосіб захисту судом першої інстанції вважає помилковим з аналогічних підстав як зазначив апелянт 1. 06.05.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики ЛМР. З позиції позивача, правові підстави для залучення апелянта 1 в якості учасника справи відсутні, а тому апеляційне провадження у частині подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у суді першої інстанції слід закрити. Відповідач отримавши позовну заяву, не подавав ні відзиву на позовну заяву, чи клопотання про залучення Управління соціального захисту ні в якості третьої особи, ні в якості співвідповідача, ні заяви про заміну сторони відповідача на належного. Просив залишити апеляційну скаргу Управління без задоволення, а рішення від 24.01.2024 без змін. Цього ж дня позивач подав відзив на апеляційну скаргу ВК ЛМР. Зокрема, позивач вказав, що у матеріалах справи містяться докази того, що позивач та його сім`я з 4-х осіб не мають іншого нерухомого майна на праві власності та фактично проживають та зареєстровані усі на загальній площі 50 мІ, житлова 27,6 мІ, за адресою: АДРЕСА_3 , що становить значно меншу площу, ніж передбачено законодавством на одну особу (не менше 13,65 мІ на одну особу у відповідності до ст. 47 Житлового кодексу України). Факт наявності у складі сім`ї саме 4-х осіб підтверджується довідками ЖБК як станом на 2018 рік, так і станом на 2023 рік та подавалися відповідачу. Відповідну квартиру надано позивачу 11.04.1994 року на підставі ордеру №6937 як члену ЖБК №232 із сім`єю з 3-х осіб на право зайняття житлового приміщення житловою площею 27,6 мІ, яке складається із двох кімнат в окремій квартирі. Подавши відповідачу усі необхідні документи для отримання компенсації за невикористані, однак належні для отримання жилі приміщення (у тому числі на умовах співфінансування) деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, позивач отримав відмову у зв`язку з наявністю у його сім`ї площі, яка перевищує мінімально встановлену законодавством для всіх членів його сім`ї. Також зазначає, що незважаючи на те повнолітня донька позивача чи ні, вона є членом сім`ї позивача, на особу якої також як на члена сім`ї видавався ордер на вселення. Члени сім`ї позивача складають чотири особи, які проживають разом із ним у одній квартирі у загальній площі 50 мІ, житловій 27,6 мІ, норма житлової площі згідно зі ст. 47 Житлового кодексу України 13,65 мІ/члена сім`ї не відповідає законодавчо встановленим мінімумам та становить у їх випадку 9,2 мІ, без врахування малолітньої дитини. Вказане свідчить про відсутність підстав для відмови у призначенні та виплаті позивачу відповідної грошової компенсації. Вказана квартира згідно ордеру видавалася позивачу як члену кооперативу та його сім`ї у складі трьох осіб, які з моменту видачі ордеру (11.04.1994), реєстрації права власності 27.02.2008, так і на момент звернення позивача до суду із позовом проживають разом, ведуть спільне господарство, тобто на рівні із позивачем є співвласниками вказаної квартири, норма житлової площі якої не відповідає мінімуму за ст. 47 Житлового кодексу України. Позивач вказує, що вселившись у вказану квартиру на підставі відповідного ордеру 11.04.1994 як сім`я позивача із трьох осіб (членів сім`ї), така потребує поліпшення житлових умов. За таких обставин, необґрунтованим є посилання відповідача у скарзі щодо розрахунку судом площі на 5-х осіб чи 4-х, чи 3-х. Також позивач вважає, що комісією використано надане їй законом право на прийняття рішення за наслідками звернення позивача, однак останнє є протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому позивач дотримав усіх визначених законом умов, а позовну вимогу щодо призначення та виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, позивачу є підставною та повинна бути задоволена. Відповідач зобов`язаний призначити та виплатити грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи у зв`язку з отриманням поранення пов`язані з виконанням інтернаціонального обов`язку на території інших держав на підставі рішення суду. Просив залишити апеляційну скаргу ВК ЛМР без задоволення, а рішення від 24.01.2024 без змін. Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом II групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 07.11.2018. Згідно з наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 28.12.2018 №726 позивач зарахований на квартирний облік відповідно до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Україні та включений у пільгові списки як особа з інвалідністю внаслідок війни в Афганістані. ОСОБА_1 звернувся із заявою від 27.06.2023 до ВК ЛМР щодо призначення та виплату грошової компенсації (адресної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення (у тому числі на умовах співфінансування) деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей у відповідністю із вимогами Постанови Кабінету Міністрів України №214 від 28.03.2018 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей». 29 червня 2023 на засіданні комісії щодо розгляду заяв про призначення та виплату грошової компенсації (адресної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення (у тому числі на умовах співфінансування) деяких категорій осіб була розглянута заява ОСОБА_1 щодо призначення йому грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей. За результатами її розгляду прийнято рішення про відмову у призначенні грошової компенсації. Зі змісту протоколу слідує, що підставою для відмови слугувало те, що згідно з пунктом 14 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року №214, заявник та члени його сім`ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіють майновими правами на об`єкти незавершеного житлового будівництва чи правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу України (на кожного члена сім`ї), що розташовані в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, . яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії російської федерації, зокрема з моменту введення воєнного стану), або таке нерухоме майно було відчужено протягом п`яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації. Не погоджуючись із рішенням Комісії, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції серед іншого вказав, що оскільки у межах спірних правовідносин склад сім`ї позивача чотири особи (позивач ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_4 , донька позивача ОСОБА_2 , онука позивача ОСОБА_3 ), то норма жилої площі для них встановлюється в розмірі 68,25 кв. м (13,65 кв. м на одну особу х 5 осіб = кв. м). З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 володіє правом власності на квартиру житловою площею 27,6 кв.м (загальна площа 50,0 кв.м.). Тобто, позивач володіє правом власності на квартири житловою площею 27,6 кв.м (загальна площа 50,0 кв.м.), що є значно менше норми жилої площі для сім`ї позивача, яка становить 68,25 кв. м. Викладене свідчить, що у межах спірних правовідносин позивач та члени його сім`ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, не володіють правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу України (на кожного члена сім`ї), що розташовані в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зокрема з моменту введення воєнного стану), або таке нерухоме майно було відчужено протягом п`яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації; Отже, підстави, передбачені підпунктом 8 пункту 14 Порядку №214, для відмови у призначенні грошової компенсації на час прийняття спірного рішення були відсутні. У зв`язку з викладеним, з позиції суду першої інстанції, рішення комісії щодо розгляду заяв про призначення та виплату грошової компенсації (адресної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення (у тому числі на умовах співфінансування) деяких категорій осіб ВК ЛМР, викладене у протоколі засідання комісії від 29 червня 2023 року №15, про відмову ОСОБА_1 в призначенні грошової компенсації за належні жилі приміщення є протиправним та підлягає скасуванню. Ефективним способом відновлення порушених прав позивача у межах спірних правовідносин визначено зобов`язання комісії щодо розгляду заяв про призначення та виплату грошової компенсації (адресної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення (у тому числі на умовах співфінансування) деяких категорій осіб ВК ЛМР прийняти рішення про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення ОСОБА_1 на підставі заяви від 27.06.2023 (вх. №2603/2439) Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та зазначає таке. Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність, або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступною платою відповідно до закону. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначено в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.1993 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон №3551-ХІІ). Пунктом 2 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-XII визначено, що учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у цих державах. Пунктом 18 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551-XII встановлено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги, зокрема, позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року. Постановою Кабінету Міністрів України № 214 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей» від 28.03.2018 затверджено Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей (далі - Порядок № 214). Пунктом 1 Порядку № 214 визначено умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі грошова компенсація) для сімей учасників бойових дій на території інших держав, визначених в абзаці першому пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю I-II групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних із перебуванням у цих державах, визначених пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі одержувач грошової компенсації), які потребують поліпшення житлових умов і включені до списків осіб, які користуються правом позачергового (першочергового) одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства за категоріями, встановленими в пунктах 2 і 3 цього Порядку (далі квартирний облік). Пунктом 3 Порядку № 214 передбачено, що Право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають особи з інвалідністю I-II групи, визначені пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням в інших державах, які перебувають на квартирному обліку і включені до списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень (далі - особи з інвалідністю). Згідно з пункту 4 Порядку № 214 грошова компенсація виплачується особам з інвалідністю - у повному обсязі в порядку черговості включення до списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей учасників бойових дій на території інших держав, визначених у абзаці першому пункту статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю I-II групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у цих державах, визначених пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов (далі - субвенція). Якщо особі встановлено II групу інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних із участю в бойових діях та перебуванням на території інших держав, пізніше, ніж цю особу взято на квартирний облік як особу з інвалідністю внаслідок війни, черговість виплати грошової компенсації визначається за датою встановлення II групи інвалідності відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії. Членам сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, з числа малолітніх та неповнолітніх дітей, які не перебували на квартирному обліку і яким грошову компенсацію було призначено до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 р. № 333 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 р. № 214» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 38, ст. 1243), черговість виплати грошової компенсації визначається за датою прийняття рішення про призначення грошової компенсації. Відповідно до пункту 5 Порядку № 214 За поданням структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, за рішенням виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її утворення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюється комісія щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про призначення грошової компенсації (далі комісія). До складу комісії входять представники виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, структурних підрозділів районних, районних у м. Києві держадміністрацій з питань соціального захисту населення, економіки, фінансів, квартирного обліку, капітального будівництва, всеукраїнських громадських об`єднань ветеранів (за їх згодою). За п. 6 Порядку № 214 до повноважень комісії належить: - перевірка наявності в одержувача грошової компенсації статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», встановленого відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону (далі - статус члена сім`ї загиблого), та статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, встановленого відповідно до пункту 7 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - статус особи з інвалідністю внаслідок війни); - визначення категорії особи як члена сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла; - перевірка складу сім`ї особи з інвалідністю; - перевірка наявності документів про взяття на квартирний облік членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, особи з інвалідністю та членів її сім`ї; - перевірка факту спільного чи окремого проживання членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, які мають право на грошову компенсацію; - проведення перевірки наявності майнових прав на об`єкти незавершеного житлового будівництва чи права власності на житлове приміщення членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю, а також усіх членів сім`ї, на яких розраховується грошова компенсація, що розташовані в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зокрема з моменту введення воєнного стану, що підтверджується актом обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок військових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації (далі - акт комісійного обстеження), та/або відомості щодо якого внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна), після початку його впровадження та використання, на умовах, визначених абзацами дванадцятим - чотирнадцятим пункту 14 цього Порядку), або відчуження такого майна протягом п`яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації. Перевірка інформації про наявність/відсутність права власності на житлове приміщення проводиться на підставі інформації (відомостей) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, бюро технічної інвентаризації, а також відомостей, поданих в заяві про призначення грошової компенсації; - перевірка факту надання раніше одержувачу грошової компенсації або членам його сім`ї житла чи виплати грошової компенсації за рахунок бюджетних та благодійних коштів, залучених коштів суб`єктів господарювання, інших джерел, не заборонених законодавством, як члену сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, або як особі з інвалідністю; - прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації; - перегляд рішення про призначення грошової компенсації за нововиявленими обставинами (у разі змін у майновому стані, у складі сім`ї, зміни показників опосередкованої вартості спорудження житла, у зв`язку із втратою статусу члена сім`ї загиблого або особи з інвалідністю внаслідок війни, зняття з квартирного обліку тощо); - скасування попереднього рішення за нововиявленими обставинами; - прийняття рішення про відмову у виплаті грошової компенсації; - визначення розміру грошової компенсації; - визначення суми коштів, яка підлягає поверненню, якщо одержувач грошової компенсації або його законний представник не повідомили про зміни в майновому стані, у складі сім`ї, втрату статусу члена сім`ї загиблого або особи з інвалідністю внаслідок війни, зняття з квартирного обліку; - прийняття рішення про виплату грошової компенсації члену сім`ї одержувача грошової компенсації, на якого розраховано грошову компенсацію під час її призначення одержувачу грошової компенсації (далі - уповноважений член сім`ї), у зв`язку із смертю одержувача грошової компенсації, якому призначено грошову компенсацію, але не виплачено; - проведення перевірки перебування одержувача грошової компенсації, який після введення воєнного стану перемістився з території, яка включена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - територія, на якій ведуться бойові дії), на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних); - прийняття рішення про надання дозволу одержувачу грошової компенсації, який перемістився з території, на якій ведуться бойові дії, на відкриття поточного рахунка (за стандартом IBAN) із спеціальним режимом використання (далі - спеціальний рахунок) у відділенні АТ Ощадбанк (далі - уповноважений банк) за місцем перебування на обліку в базі даних; - прийняття рішення про виплату грошової компенсації, яку було призначено і не виплачено на території, на якій ведуться бойові дії, одержувачу грошової компенсації, який перемістився з такої території, за місцем перебування на обліку в базі даних; - проведення перевірки наявності обвинувального вироку суду у зв`язку із вчиненням одержувачем грошової компенсації злочину проти України, що підтверджується довідкою про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством; - проведення перевірки дотриманням норм, визначених у пункті 35 цього Порядку, під час виплати грошової компенсації (перерахування коштів грошової компенсації на спеціальний рахунок). Заява про призначення грошової компенсації подається членом сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, особою з інвалідністю (далі - заявник) або його (її) законним представником чи уповноваженою особою до органу соціального захисту населення за місцем перебування на квартирному обліку (далі - орган соціального захисту населення) особисто. Пунктом 8 Порядку № 214 визначено копії (електронні копії за технічної можливості) документів, які додаються до заява про призначення грошової компенсації. Згідно з п. 9 Порядку №214 орган соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дня прийняття заяви про призначення грошової компенсації з усіма необхідними документами вносить до комісії подання про виплату грошової компенсації. Уповноважений орган протягом десяти робочих днів з дня прийняття заяви про надання дозволу на відкриття спеціального рахунка в уповноваженому банку за місцем перебування заявника, який перемістився, на обліку в базі даних або заяви про виплату грошової компенсації, яку було призначено і не виплачено на території, на якій ведуться бойові дії, за місцем перебування заявника, який перемістився, на обліку в базі даних та копій документів, зокрема електронних копій та/або відомостей з них, що посвідчують особу заявника, який перемістився, відомостей, що підтверджують факт призначення йому грошової компенсації, або рішення комісії про призначення грошової компенсації (витягу з протоколу засідання комісії) за попереднім місцем проживання, довідки про облік вносить до комісії подання про надання дозволу на відкриття спеціального рахунка або подання про виплату грошової компенсації, яку було призначено і не виплачено на території, на якій ведуться бойові дії. За п.п. 10, 11 після отримання заяви про зміни в майновому стані та/або у складі сім`ї, втрату статусу члена сім`ї загиблого або особи з інвалідністю внаслідок війни, зняття з квартирного обліку тощо орган соціального захисту населення або уповноважений орган протягом п`яти робочих днів вносить комісії подання про перегляд рішення про призначення грошової компенсації. Комісія протягом п`яти робочих днів з дня надходження подання розглядає його по суті і в присутності заявника (його законного представника чи уповноваженої особи), заявника, який перемістився, приймає рішення про призначення (відмову в призначенні/виплаті) грошової компенсації, перегляд рішення, скасування попереднього рішення, надання дозволу на відкриття спеціального рахунка в уповноваженому банку за місцем перебування заявника, який перемістився, на обліку в базі даних, виплату грошової компенсації, яку було призначено і не виплачено на території, на якій ведуться бойові дії, заявнику, який перемістився, за місцем перебування на обліку в базі даних. Повідомлення про розгляд подання надсилається заявнику (заявнику, який перемістився) на адресу задекларованого (зареєстрованого) місця проживання (перебування) або адресу фактичного місця проживання, яка зазначена в заяві, або за допомогою інших засобів зв`язку. Якщо після прийняття комісією рішення змінено розмір грошової компенсації, орган соціального захисту населення або уповноважений орган протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення повідомляє про такі зміни регіональному органу соціального захисту населення. Так, згідно з приписами п. 20 Порядку №214 у разі прийняття рішення про призначення грошової компенсації особі з інвалідністю комісія розраховує розмір такої компенсації на підставі: 1) копії рішення про взяття заявника на квартирний облік із зазначенням складу членів його сім`ї, які разом із заявником перебувають на такому обліку; 2) копії рішення про взяття на квартирний облік членів сім`ї особи з інвалідністю, на яких нараховується грошова компенсація; 3) письмової згоди (викладеної в довільній формі) кожного із членів сім`ї особи з інвалідністю (крім малолітніх та неповнолітніх дітей), на яких нараховується грошова компенсація, щодо включення їх у розрахунок розміру грошової компенсації. При цьому в зазначений розрахунок включаються члени сім`ї особи з інвалідністю, які перебувають на квартирному обліку, незалежно від того, перебувають вони на такому обліку разом із особою з інвалідністю чи окремо від неї, включаючи перебування на квартирному обліку особи з інвалідністю та членів її сім`ї в різних населених пунктах. До членів сім`ї особи з інвалідністю належать: дружина (чоловік), їх малолітні та неповнолітні діти; неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I і II групи або особами з інвалідністю I групи; особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю внаслідок війни I групи та доглядає за нею за умови, що особа з інвалідністю внаслідок війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка перебуває під її опікою або піклуванням та проживає разом з нею. За таких обставин, для прийняття позитивного рішення про призначення грошової компенсації особі з інвалідністю необхідно підтвердити факти перебування заявника та усіх членів його сім`ї, на яких нараховуватиметься грошова компенсація, на квартирному обліку. Заявник (заявник, який перемістився) має право оскаржити рішення комісії в судовому порядку (п. 17 Порядку №214). Пунктом 14 Порядку № 214 передбачено, що Комісія відмовляє заявникові в призначенні грошової компенсації з таких підстав, зокрема: 8) заявник та члени його сім`ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіють майновими правами на об`єкти незавершеного житлового будівництва чи правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу України (на кожного члена сім`ї), що розташовані в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зокрема з моменту введення воєнного стану), або таке нерухоме майно було відчужено протягом п`яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації. Так, ст. 47 Житлового кодексу України установлено, що норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу. Колегією суддів згідно з копією Витягу з наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №726 від 28.12.2018 (а.с.63) встановлено, що ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік відповідно до «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм жилих приміщень в Україні» та включено у список для позачергового надання житла згідно з пп. 5 п. 46 Правил (особа з інвалідністю внаслідок війни Афганістану). У п. 1.26 цього наказу також вказано, що сім`я складається з 2-х осіб: позивача та його дружини; проживає та зареєстрований з 1994 року як власник у квартирі АДРЕСА_1 , що складається з двох кімнат (житлова площа 27,6 мІ), кухні та комунальних вигод, у будинку АДРЕСА_2 , де всього проживають та зареєстровані 4 особи (він, дружина, донька, онука 2017 року народження). Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, та які потребують поліпшення житлових умов від 27.06.2023 (а.с.70) заявник проживає за вказаною адресою разом із дружиною та сім`єю дочки. Сім`я потребує покращення житлових умов. Інших житлових приміщень у власності заявника та його дружини немає. Дочка та внучка у власності житлових приміщень немає. За оскарженим рішенням (витяг з протоколу №15) від 29.06.2023 членом сім`ї позивача визнано тільки дружину ОСОБА_4 та вказано підставою відмови у призначенні відповідної грошової компенсації з урахуванням відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заявник володіє правом власності на нерухоме майно квартиру житловою прощею 27.6 мІ, що перевищує норму жилої площі, визначену ст. 47 Житлового кодексу України (13,65 мІ на кожного члена сім`ї). На квартирному обліку разом із позивачем як член його сім`ї взято лише дружину ОСОБА_4 . Повнолітня донька ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 2017 року народження не перебувають на квартирному обліку як члени сім`ї особи з інвалідністю ОСОБА_1 , на яких нараховується грошова компенсація, а доказів зворотного до матеріалів справи не представлено. Ба більше, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не відносяться до членів сім`ї особи з інвалідністю у розумінні п. 20 Порядку №214, попри те, що зареєстровані разом із позивачем за однією адресою. Таким чином, розрахунок норми житлової площі за ст. 47 Житлового кодексу України слід здійснювати на двох осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ) та такий складає 27,3 мІ (13,65 мІ х 2). Тобто, позивач та член його сім`ї дружина ОСОБА_4 забезпечені нормою жилої площі, визначеною ст. 47 Житлового кодексу України, а отже не мають права на призначення грошової компенсації. Оскільки позивач (заявник) володіє квартирою АДРЕСА_4 житловою площею 27,6 мІ відмова Комісії у призначенні грошової компенсації за пп. 8 п. 14 Порядку №214 є правомірною та не підлягає скасуванню. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції є передчасними та необґрунтованими. Стосовно покликань позивача на необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики ЛМР, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: 1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; 2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Колегія суддів зазначає, що право на апеляційне оскарження спрямоване на реалізацію права на перегляд судового рішення в суді апеляційної інстанції з метою справедливого вирішення судом спорів з щодо захисту порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою оскарження рішення суду першої інстанції є доведеність апелянтом порушених його прав та інтересів таким рішенням. Саме на апелянта покладається обов`язок доведення наявності факту впливу на його існуючі права предмету спірних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає, що спірний пункт рішення начебто впливає на його правове становище. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Як наслідок, апеляційному оскарженню підлягають виключно ті судові рішення, які мають безпосередній та прямий вплив на права, свободи, інтереси та (або) обов`язки апелянта. Як свідчить мотивувальна та резолютивна частини оскаржуваного рішення, судом першої інстанції безпосередньо питання про права, свободи чи інтереси Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради не вирішувались. Проте, колегією суддів з`ясовано, що судом першої інстанції ефективним способом захисту прав позивача при визнанні протиправним рішення від 29.06.2023 визначено зобов`язання комісії щодо розгляду заяв про призначення та виплату грошової компенсації (адресної допомоги) за належні для отримання жилі приміщення (у тому числі на умовах співфінансування) деяких категорій осіб Виконавчого комітету Львівської міської ради прийняти рішення про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення ОСОБА_1 на підставі заяви від 27.06.2023 (вх. №2603/2439). Так, такі повноваження Комісії не охоплюються приписами п. 6 Порядку №214. Однак, п. 26 Порядку №214 установлено, що орган соціального захисту населення після надходження субвенції на рахунки відповідних місцевих бюджетів, відкриті в органах Казначейства, перераховує на спеціальний рахунок заявника, а уповноважений орган - на спеціальний рахунок заявника, який перемістився, кошти грошової компенсації в розмірі, визначеному у відповідному рішенні комісії, про що повідомляється заявникові (заявникові, який перемістився) письмово не пізніше ніж через три робочих дні з дати переказу грошової компенсації на його спеціальний рахунок. Тобто, суд першої інстанції фактично прийняв рішення про права, свободи та інтереси Управління, яке здійснює виплату грошової компенсації одержувачам, однак, яке не було залучено до участі у цій справі. За таких обставин, підстави для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління відсутні, відтак клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження не підлягає до задоволення. Колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового задоволення позовних вимог у повному обсязі. Тому оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі №380/23203/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 29.05.24