LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КГС ВС910/1487/23

від 29.05.2024 · Господарська

УХВАЛА 29 травня 2024 року м. Київ cправа № 910/1487/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В., перевіривши матеріали касаційної скарги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/1487/23 за позовом Комунального підприємства "ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА" Вишгородської міської ради до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення 147 808, 34 грн, В С Т А Н О В И В: До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 13.05.2024 надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 та на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/1487/23. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В. Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках ? на касаційне оскарження судового рішення. Водночас відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а" ? "г" цієї норми. За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України). Предметом поданого у цій справі у 2023 році позову є вимоги про стягнення 104 094, 85 грн заборгованості з оплати наданих послуг з централізованого опалення, 38 107, 45 грн інфляційних втрат, 5 606, 04 грн 3% річних, що загалом становить 147 808, 34 грн. Отже, ціна позову у цій справі є меншою 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн станом на 01.01.2023), а відтак у розумінні наведених положень ГПК України ця справа є малозначною справою, у зв`язку з чим ухвалені у ній оскаржувані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню. Пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені пп. "а" ? "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь - якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань сторони. Тягар доказування наявності цих випадків покладається на скаржника. У поданій у цій справі касаційній скарзі заявник зазначає про наявність підстави для касаційного оскарження, визначеної п. 2 ч. 2 ст.287 ГПК України. З викладених у касаційній скарзі доводів вбачається, що скаржник не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями, оскільки вважає їх ухваленими на підставі неналежної оцінки доказів та без встановлення істотних обставин справи. Обґрунтувань виключних випадків визначених пп. "а" - "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути переглянуто у касаційному порядку, заявник у касаційній скарзі не наводить. Тож викладені скаржником доводи, не можуть розцінюватись Судом як виключний випадок для касаційного перегляду справи у розумінні ч. 3 ст. 287 ГПК України. Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства"). У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (заява № 21920/93) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки з матеріалів касаційної скарги не вбачається, а скаржником не обґрунтовано випадків, зазначених у пп. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/1487/23 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України. З огляду на те, що Суд вирішив відмовити у відкритті касаційного провадження, заявлене у поданій касаційній скарзі клопотання про зупинення виконання залишається без розгляду. Керуючись ст. ст. 163, 234, 287, 293 ГПК України, Суд, У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/1487/23. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя Могил С.К. Судді: Волковицька Н.О. Случ О.В.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»