Постанова 4808 № 344/2325/23

Справа № 344/2325/23 Провадження № 33/4808/633/24 Категорія ч. 2 ст. 130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П. Суддя-доповідач Повзло П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2024 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., ознайомившись з апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2023 року щодо нього за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, стягнуто судовий збір. 24 травня 2024 року до суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , яка підписана 23 травня 2024 року разом з клопотанням про поновлення строку. Поважність причини пропуску строку апелянт аргументує тим, що суд першої розглянув справу за його відсутності. Копію постанови ним отримано 30 січня 2024 року. Перевіривши матеріали справи, врахувавши доводи, що викладені в апеляційній скарзі в частині поновлення строку, вважаю, що у поновленні строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 належить відмовити, апеляційну скаргу - повернути апелянту з наступних підстав. З наданих суду матеріалів вбачається, що клопотання ОСОБА_1 з аналогічними причинами пропуску строку, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, й постановами суддів від 22 лютого 2024 року (а.п. 51), 07 березня 2024 року (а.п. 62-63), 22 березня 2024 року (а.п. 73-74), 03 квітня 2024 року (а.п. 83-84), 23 квітня 2024 року (а.п. 93) та 15 травня 2024 року (а.п. 118-119), в їх задоволенні було відмовлено з причин відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Апеляційним судом в попередніх постановах було наголошено на тому, що пропущений строк може бути поновлений виключно лише у разі його пропуску з поважних причин. Ознайомившись зі змістом наявних у справі копій апеляційних скарг ОСОБА_1 в частині зазначених ним причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 15 червня 2023 року вважаю наступне. Незважаючи на неодноразову відмову апелянту у поновленні строку, за викладених ним вище причин пропуску строку, попередніми постановами суду апеляційної інстанції в ОСОБА_1 в черговий раз подав апеляційну скаргу з зазначенням аналогічних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, як то: 1) постанова винесена без його участі; 2) копію постанови ним отримано 30 січня 2024 року. Дослідивши надані суду матеріали в частині поновлення строку на апеляційне оскарження, вважаю за необхідне наголосити на тому, що законодавчо врегульоване право особи на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою на постанову суду з вмотивованим клопотанням про поновлення строку на її апеляційне оскарження, не позбавляє обов`язку осіб, добросовісної реалізації вказаного права, а також обов`язку діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб не зловживати ними. Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то неодноразове змінювання та доповнення ОСОБА_1 причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 15 червня 2023 року, без будь-якого документального підтвердження, розцінюю як зловживання останнім наданим йому законом право на повторне звернення. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року). У рішенні Європейського суду з прав людини справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року (пункт 22), суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Оскаржену постанову винесено 15 червня 2023 року, десятиденний строк для подання апеляційної скарги, згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, тривав до 26 червня 2023 року включно (останній день відповідного строку припадає на вихідний день неділя 25 червня року, тому останнім днем строку, вважається наступний за ним перший робочий день понеділок 26 червня 2023 року). Як вбачається зі штампу канцелярії суду, апеляційну скаргу ОСОБА_1 подає 24 травня 2024 року - з пропуском строку на апеляційне оскарження постанови судді. В той час, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що отримав копію постанови 30 січня 2024 року, та вважає це поважною причиною пропуску строку для подання апеляційної скарги. Перевіривши доводи ОСОБА_1 , доходжу висновку про те, що зазначений факт не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді. Так, справу розглянуто в суді першої інстанції 15 червня 2023 року без участі ОСОБА_1 (а.с. 28-29). При цьому, ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 повідомлявся судом першої інстанції за адресою, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, як місце його проживання та підтверджується рекомендованими повідомленнями про надіслання поштового відправлення (а.с. 19-27). Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Інших об`єктивних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для оскарження постанови судді у визначений законом строк, ОСОБА_1 не наведено, а тому у поновленні пропущеного строку належить відмовити. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Повторно наголошую, що закон пов`язує право особи на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення з моменту її винесення, а не з моменту отримання її копії, тому долучення до апеляційної скарги копії поштового конверту, як на причину несвоєчасного отримання копії судового рішення, не є тим доказом, що в даному конкретному випадку можливо визнати як такий, що обґрунтовує поважність пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження, оскільки початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення. Приймаючи до уваги, наявність постанов апеляційного суду, якими вже вирішувалось питання про розгляд клопотань ОСОБА_1 про поновлення строку з аналогічних підстав, та за відсутності у повторному клопотанні ОСОБА_1 обставин, які б могли служити підставами для висновку про те, що цей строк було пропущено з поважних причин, доходжу висновку про відсутність поважних підстав для поновлення строку на оскарження постанови суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала. В попередніх постановах апеляційного суду апелянту було роз`яснено, що повернення апеляційної скарги, не позбавляє його права повторно звернутися з апеляційною скаргою на дану постанову з наданням належних доказів поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження, при цьому, такі обставини не можуть слугувати меті особи щодо оскарження судового рішення без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, й без підтвердження причин пропуску строку належними, допустимим та достатніми доказами. Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Відмовити особі, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2023 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Апеляційну скаргу з додатками повернути апелянту ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло