Постанова 4813 № 498/925/21

Номер провадження: 22-ц/813/1764/24 Справа № 498/925/21 Головуючий у першій інстанції Ткачук О. Л. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.05.2024 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П. за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земель, на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Ткачук О.Л. 11 травня 2023 року у смт. Велика Михайлівка Одеської області, - встановила: У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила розірвати договір оренди землі від 15 вересня 2014 року, укладений між сторонами, щодо земельної ділянки площею 6,5924 га з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полішпаківської сільської ради Великомихайлівського району (на теперішній час Роздільнянського району), кадастровий номер 5121683900:01:001:0472. Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що вона є власником вищезазначеної земельної ділянки площею 6,5924 га на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15 липня 2014 року. 15 вересня 2014 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , з ініціативи останнього, було укладено договір оренди спірної земельної ділянки. На підставі вказаного договору оренди, реєстраційною службою по Великомихайлівському району Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області 19 вересня 2014 року за № 7074295 було зареєстровано право оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 . ОСОБА_2 посилається на те, що зазначений договір оренди земельної ділянки від 15 вересня 2014 року, був підготовлений відповідачем самостійно та був наданий позивачу безпосередньо перед підписанням, внаслідок чого детально ознайомитися з його змістом позивач не змогла. При цьому відповідач запевнив позивача, що це «звичайний» договір для взаємовідносин пов`язаних з орендою землі. Однак, у подальшому в результаті уважного ознайомлення зі змістом вказаного договору оренди землі від 15 вересня 2014 року, позивач дійшла висновку, що ряд істотних умов договору викладені виключно в інтересах відповідача. Так, формулювання пункту 9 даного договору оренди землі, а саме: «Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% орендної плати: грошової - у гривнях», не дає можливості визначити розмір орендної плати за цим договором, що у свою чергу не відповідає вимогам законодавства, створює підґрунтя для нехтування орендарем своїми обов`язками та порушує право позивача, як орендодавця на отримання належної орендної плати. Незважаючи на незрозуміле визначення розміру орендної плати, пункти 1, 9-12 зазначеного договору оренди землі від 15 вересня 2014 р. покладають на орендаря відповідача) обов`язок з виплати орендної плати у грошовій формі на користь орендодавця до 30 листопада кожного року. Однак, починаючи з часу укладення договору оренди землі від 15 вересня 2014 року і до часу звернення до суду з даним позовом, відповідачем жодного разу не виплачувалася (та не видавалася у будь-якій формі) орендна плата на користь ОСОБА_2 за вказаним договором. Також, позивач неодноразово протягом вказаного періоду в усній формі наголошувала відповідачу на необхідності виконання ним свого обов`язку за договором з виплати орендної плати за користування належною їй землею, проте вимоги позивача ігнорувалися останнім. Таким чином, на час звернення до суду з даним позовом мала місце систематична несплата відповідачем на користь ОСОБА_2 орендної плати за договором оренди землі від 15 вересня 2014 року, що у свою чергу є порушенням (невиконанням) договору з боку відповідача та підставою для звернення до суду з даним позовом. Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 11 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. Розірвано договір оренди землі від 15 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 6,5924 га з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Петрівської сільської ради Великомихайлівського району (на теперішній час Роздільнянського району) кадастровий номер 5121683900:01:001:0472. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 дав наперед ОСОБА_2 , в рахунок орендної плати, 40000 грн., за 2021 рік сплатив суму у розмірі 11000 грн. та частково за 2022 рік суму у розмірі 6000 грн. Крім того, позивачка неодноразово брала у належному апелянту магазині продукти харчування безкоштовно, в рахунок орендних платежів, також були випадки, коли відповідач перераховував кошти на її прохання. Апелянт зазначає, що між сторонами були особисті домовленості, однак належним чином вони зафіксовані не були. Сторони про розгляд справи на 14 травня 2024 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились. Сповіщення сторін у справі про розгляд справи здійснено за допомогою месенджера Viber на підставі Порядка надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23 січня 2023 року № 28. 14 травня 2024 року від представника ОСОБА_2 на адресу Одеського апеляційного суду надійшло клопотання про проведення судового засдіанні без його участі та участі ОСОБА_2 . Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 належить державний акт на право власності земельну ділянку загальною площею 6,59 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Петрівської сільської ради Великомихайлівського району (на теперішній час Роздільнянського району) кадастровий номер 5121683900:01:001:0472, на підставі свідоцтва про право на спадщину (серія та номер: 1-1090, виданий 15 липня 2014 року державним нотаріусом Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Трофімовою С.О.), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №24261284 від 15 липня 2014 року. 15 вересня 2014 року між ОСОБА_2 , як власником вищезазначеної земельної ділянки, та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,59 га, ріллі, чорнозем, сільськогосподарського призначення, строком на 49 років. Даний договір оренди землі, було зареєстровано у Великомихайлівському міжрайонному управлінні юстиції Одеської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 вересня 2014 року за №7074295. Згідно п.п. 9,11 договору оренди землі від 15 вересня 2014 року, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% орендної плати: грошової у гривнях; орендна плата вноситься до 30 листопада кожного року. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 виконала умови договору, передавши належну їй земельну ділянку в оренду ОСОБА_1 , який не спростовує вказаний факт. Однак, ОСОБА_1 не виконував умови договору від 15 вересня 2014 року про оренду землі, що підтверджується інформацією, наданою Головним управлінням ДПС в Одеській області №25898/6/15-32-24-06-09 від 23 вересня 2021 року, де зазначено, що згідно даних інформаційних систем контролюючого органу відсутня інформація, щодо нарахування (виплати) доходів у вигляді орендної плати відносно орендодавця ОСОБА_2 в період з 2015 року по другий квартал 2021 року. Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним. Згідно із ч. 2 та 3 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Згідно ч. 1 ст. 152 та ч. 1 ст. 153 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із ч. 1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Згідно із ст. ст. 21, 22 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Згідно пункту «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 дійшов висновку, що ч. 1 і 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як зазначено Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 143/192/21, тлумачення пункту д) ч. 1 ст. 141 ЗК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18)). Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22. В той же час належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі, оскільки вказані документи є платіжними і з них можливо встановити періоди нарахування (постанова Верховного Суду від 23 червня 2022 року в справі № 193/805/20, від 06 вересня 2023 року у справі № 193/805/20, провадження № 61-13263св22). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у листі від 27 листопада 2020 року звернулася до ОСОБА_1 з пропозицією щодо припинення договору оренди землі від 15 вересня 2014 року шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін відповідно до пункту 38 зазначеного договору. Однак, відповідач відповіді на вказану пропозицію не надав, жодних інших дій на припинення договору або на виконання своїх обов`язків за договором не вчинив. Колегія суддів враховує, що матеріали справи містять квитанції про перерахування ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 02 вересня 2022 року суми у розмірі 6000 грн, та 28 січня 2022 року - 11055,28 грн.(із призначенням платежу: надходження готівки за платіжними картками), однак, належних та допустимих доказів, що підтверджують отримання орендодавцем орендної плати за 2015-2020 роки, відповідачем судам першої та апеляційної інстанцій не надано, аналогічно матеріали справи не містять відомостей про нарахування та виплати орендної плати ОСОБА_2 за зазначені роки, що вказує на істотне порушення ОСОБА_1 договору оренди землі від 15 вересня 2014 року в частині систематичної несплати орендної плати. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 387/800/21 (провадження № 61-7310св22), сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. На підставі викладеного, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і давши їм належну оцінку, правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі шляхом розірвання договору оренди землі, укладеного 15 вересня 2014 року між позивачем та відповідачем. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він дав наперед ОСОБА_2 , в рахунок орендної плати, 40000 грн., за 2021 рік сплатив суму у розмірі 11000 грн. та частково за 2022 рік суму у розмірі 6000 грн., крім того, позивачка неодноразово брала у належному апелянту магазині продукти харчування безкоштовно, в рахунок орендних платежів, також були випадки, коли відповідач перераховував кошти на її прохання, - є безпідставними, оскільки на підтвердження вказаного апелянтом не надано жодного належного письмового доказу. Таким чином, доводи апелянта є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 11 травня 2023 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 11 травня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 27 травня 2023 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе