Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/17967/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/17967/23 Головуючий у 1 інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Аліменка В.О. Ключковича В.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (отриманням травми) ОСОБА_1 , пов`язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 12.11.2022 року по 26.11.2022 року, з 07.02.2023 року по 06.03.2023 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000 грн. додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (отриманням травми) ОСОБА_1 , пов`язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 12.11.2022 року по 26.11.2022 року, з 07.02.2023 року по 06.03.2023 року. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у позові відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (отриманням травми) ОСОБА_1 , пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 07.02.2023 року 06.03.2023 рову та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100000 грн. додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (отриманням травми) ОСОБА_1 , пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 07.02.2023 року 06.03.2023 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вважає, що судом першої інстанції було невірно надано оцінку наданих документів та доказів, які є підставою для виплати додаткової винагороди. Апелянт вказує, що, відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 198, ОСОБА_1 проходив з 07.02.2023 року по 06.03.2023 року лікування внаслідок отриманої травми 08.11.2022 року, про що прямо зазначено в клінічному діагнозі (п. 6 Клінічний діагноз: Наслідки ВТ (08.11.22) у вигляді стійкого цефалогічного та астено-вегетативного синдромів). Позивач наголошує, що він проходив повторне лікування з 07.02.2023 року по 06.03.2023 року внаслідок отриманої травми 08.11.2022 року, а не іншої травми чи контузії, отриманої за інший період часу, а тому, він має право на отримання вказаної додаткової грошової винагороди. Вказує, що в адміністративному позові він не просив відшкодування за травму (контузію), отриману 20.01.2023 року. 25 квітня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - до Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно виписки №5091 із медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення, ОСОБА_1 у період з 12.11.2022 по 25.11.2022 перебував на стаціонарному лікуванні. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №198, ОСОБА_1 у період з 07.02.2023 по 06.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні. Згідно довідки військово-лікарської комісії від 23.03.2023 № 904, травма (08.11.2022) пов`язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми від 14.02.2023 №374/4 видана командиром Військової частини НОМЕР_1 ). Травма (20.01.2023) пов`язана з проходженням військової служби (довідка про обставини травми не надана). ОСОБА_1 через адвоката Дедено О.М. звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із запитом від 19.09.2023 в якому, зокрема, просив повідомити, яка сума грошової винагороди та грошового забезпечення виплачувалась позивачу в період з 12.11.2022 по 26.11.2022 та в період з 07.02.2023 по 06.03.2023 під час проходження ним лікування в результаті отримання поранення під час несення служби та виконанні бойових завдань. У відповідь на вказаний запит, Військова частина НОМЕР_1 листом від 27.10.2023 №4350 повідомила, що додаткова винагорода за період з 12.11.2022 по 25.11.2022 із розрахунку 70000,00 грн. була виплачена відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2023 №580 у розмірі 32 176,67 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 . Інформацію щодо виплати додаткової винагороди, збільшеної до 70000,00 грн лист від 27.10.2023 №4350 не містить. Не погоджуючись із ненарахуванням та невиплатою збільшеної додаткової винагороди пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за період з 12.11.2022 по 26.11.2022 та з 07.02.20223 по 06.03.2023, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №68), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Згідно абзацу 1 пункту 4 Постанови №168, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Тобто, з аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається, що встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не згоден з діями відповідача щодо ненарахування та невиплати йому збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за періоди 12.11.2022 року по 26.11.2022 року, з 07.02.2023 року по 06.03.2023 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що позивач має право на отримання збільшеної винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні з 12.11.2022 по 25.11.2022 в закладах охорони здоров`я (14 днів), яка становить 32 666,67 грн (70000\30*14). За відрахуванням військового збору 1,5% сума виплати становить 32 176,67 грн. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що проведений відповідачем розрахунок є вірним та позивачу виплачено на картковий рахунок всю суму збільшеної грошової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні у період з 12.11.2022 по 25.11.2022. Щодо періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 07.02.2023 по 06.03.2023, суд першої інстанції наголосив, що обов`язковою умовою для отримання додаткової винагороди у розмірі 70000,00 грн, є пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. При цьому, суд першої інстанції вказав, що травма (20.01.2023) пов`язана з проходженням військової служби, а тому, позивач не має права на отримання у зазначений період додаткової винагороди, у розмірі 70000,00 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні. Як вбачається з вимог апеляційної скарги, позивач не згоден з висновками суду першої інстанції в частині вимог щодо ненарахування та невиплати йому збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 07.02.2023 по 06.03.2023. Апелянт наголошує, що він проходив повторне лікування з 07.02.2023 року по 06.03.2023 року внаслідок отриманої травми 08.11.2022 року, а не іншої травми чи контузії, отриманої за інший період часу, а тому, він має право на отримання вказаної додаткової грошової винагороди. Колегія суддів погоджується з такими доводами апелянта, з огляду на наступне. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 198, ОСОБА_1 в період з 07.02.2023 року по 06.03.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні (а.с. 17). У пункті 6 (Клінічний діагноз) даної виписки №198, зокрема, зазначено: наслідки ВТ (08.11.22) у вигляді стійкого цефалогічного та астено-вегетативного синдромів. Таким чином, з вищевказаного слідує, що перебування ОСОБА_1 в період з 07.02.2023 року по 06.03.2023 року стаціонарному лікуванні, згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 198, пов`язане саме з лікуванням вибухової травми, отриманої позивачем 08.11.2022, а не травми отриманої ним 20.01.2023, як помилково зазначив суд першої інстанції. З огляду на зазначене, обгрунтованими є доводи апелянта про те, що в період з 07.02.2023 року по 06.03.2023 року він проходив лікування внаслідок отриманої травми 08.11.2022 року, а не іншої травми чи контузії, отриманої за інший період часу. Згідно довідки військово-лікарської комісії від 23.03.2023 № 904, травма (08.11.2022) пов`язана із захистом Батьківщини (а.с. 13). Враховуючи вищевказане, колегія судів вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (отриманням травми) ОСОБА_1 , пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 07.02.2023 року по 06.03.2023 року, а тому дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за цей період є протиправними. Як наслідок, наявні правові підстави для зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000 грн. додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (отриманням травми) ОСОБА_1 , пов`язаним із захистом Батьківщини за період з 07.02.2023 року по 06.03.2023 року. Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив повністю у задоволенні позовних ОСОБА_1 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову частково. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року скасувати та прийняти нове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (отриманням травми) ОСОБА_1 , пов`язаним із захистом Батьківщини за період з 07.02.2023 року по 06.03.2023 року. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000 грн. додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (отриманням травми) ОСОБА_1 , пов`язаним із захистом Батьківщини за період з 07.02.2023 року по 06.03.2023 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Аліменко В.О. Ключкович В.Ю.