Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/5300/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/5300/21 Перша інстанція: суддя Малих О.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: 12 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 07.06.2021 року № 0511917-2410-1422, № 0511916-2410-1422 та № 0511918-2410-1422, якими йому визначений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач здійснює сільськогосподарську діяльність, тому об`єкти нерухомого майна, що використовуються сільськогосподарськими товаровиробниками, не оподатковуються податком на майно згідно з приписами пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Крім того, позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підписані особою, яка не мала відповідних повноважень та відповідач порушив порядок їх надсилання. Відповідні процедурні порушення є окремою підставою для скасування оскаржуваних ППР. Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області заперечувало проти задоволення позову, зазначаючи, що позивач не надав доказів використання об`єктів нерухомого майна для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, ГУ ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що матеріали справи не містять доказів провадження позивачем сільськогосподарської діяльності, поєднаної з використанням об`єктів оподаткування у ній. Позивач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлений належним чином. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини. Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель а саме: нежитлової будівлі, (виробничий будинок) (реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 883005048239), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлової будівлі (склад) (реєстраційний номер об єкта нерухомості: 928019148239), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлової будівлі (виробничий будинок) (реєстраційний номер об єкта нерухомості: 883099248239), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.58-67). 07.06.2021 року ГУ ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0511917-2410-1422, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік у розмірі 11 760,21 грн; № 0511916-2410-1422 яким позивачу нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік у розмірі 9 897,05 грн; № 0511918-2410-1422 яким позивачу нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік у розмірі 21 408,97 грн (а.с.53-54). Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснює підприємницьку діяльність без статусу юридичної особи, а саме займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; оптовою торгівлею зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; займається допоміжною діяльністю у рослинництві. Для провадження підприємницької діяльності з товарного сільгоспвиробництва позивач використовує належні йому на праві приватної власності нежитлові будівлі. Оскільки об`єкти нерухомого майна, що використовуються сільськогосподарськими товаровиробниками, не оподатковуються податком на майно, спірні ППР є протиправними та підлягають скасуванню. Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України. Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015 року) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу належить до місцевих податків. Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Підпунктом 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Положеннями пп. «ж» пп.266.2.2. п. 266.2. ст.266.2.2 ПК України (у редакції чинній у базовому податковому періоді - 2020 році) передбачено, що не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), які віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Правовий аналіз наведеної норми дає обґрунтовані підстави вважати, що її застосуванню передує обов`язкова сукупність трьох умов: 1) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 2) об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 3) об`єкти нерухомості не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. При цьому доведенню підлягає саме наявність фактичного використання спеціальних об`єктів нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності суб`єкта оподаткування. Відповідно до пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Як вбачається з матеріалів справи, станом на час спірних правовідносин, ОСОБА_1 , 09.02.2017 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису№25140000000001212. Види економічної діяльності: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); додаткові: 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 77.31 надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві (а.с.38-39) Також позивач є власником нежитлових будівель, (двох виробничих будинків та складу) розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.61-67). Вказані будівлі за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства». З метою встановлення фактичного використання нежитлових будівель - двох виробничих будинків та складу ОСОБА_1 у власній сільськогосподарській діяльності у 2020 року, суд апеляційної інстанції витребував: у Головного управління ДПС у Миколаївській області податкову звітність за 2020 рік фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 докази здійснення ним сільськогосподарської діяльності у 2020 році та докази використання нежитлових будівель, як сільськогосподарським товаровиробником у 2020 році. Копію вказаної ухвали суду направлено 01.05.2024 року засобами поштового зв`язку на адресу позивача, однак 21.05.2024 року поштове відправлення №0600263919545 повернуто за закінченням терміну зберігання, що підтверджується роздруківкою відстеження статусу поштового відправлення з веб-сайту ДП «УКРПОШТА», долученої до матеріалів справи. Отже, станом на час розгляду даної справи ОСОБА_1 вимоги ухвали не виконав, жодних відомостей до суду не надав. На виконання ухвали суду ГУ ДПС у Миколаївській області надало пояснення та податкову декларацію платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за 2020 рік. Податковий орган зазначив, що у спірному податковому періоді позивач подав лише звітність як платник єдиного податку. Іншої звітності, яка могла б свідчити про декларування сільгоспвиробництва позивачем відповідач не виявив. Дослідивши надану відповідачем податкову декларацію, колегія суддів вбачає наявність доходу у розмірі 133 000 грн, що свідчить виключно про здійснення позивачем господарської діяльності у відповідний період. В той же час, зареєстровані види економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 дозволяють йому займатись не тільки сільгоспвиробництвом. Так само, і факт наявності у власності позивача будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника. Будь-яких доказів того, що позивач у 2020 році займався сільськогосподарською діяльністю та був сільськогосподарським товаровиробником (документів щодо наявності на праві власності чи користування спеціалізованого обладнання, закупівля посівних матеріалів, добрив, гербіцидів, договорів щодо реалізації продукції тощо) матеріали справи не містять і судом апеляційної інстанції не встановлено. Відтак, колегією суддів не встановлено підстав для застосування приписів податкового законодавства, якими визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилається на висновок Верховного Суду, який міститься у постанові від 11.04.2023 року у справі № 380/18104/21. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у зазначеній справі суд касаційної інстанції, при схожих обставинах справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог особи, оскільки остання не довела належними доказами факт використання будівель у власній сільськогосподарській діяльності. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду 11.04.2023 року у справі №380/2434/20. Стосовно доводів ОСОБА_1 щодо порушення процедури винесення оскаржуваних ППР, а саме підписання їх особою без повноважень, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено колегією суддів, оскаржувані ППР підписані ОСОБА_2 (а.с. 119). Державною податковою службою України листом від 11.02.2021 року № 3880/7/99-00-04-05-07 погоджено надання повноважень на виконання певних функцій, передбачених ПК України, законодавством з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, законодавством з інших питань, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органі, посадовим особам ГУ ДПС у Миколаївській області, у тому числі ОСОБА_3 - начальнику Первомайського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб, зокрема, на прийняття податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов`язань зокрема: п. 266.7 ст. 266 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» ПК України. Отже, оскаржувані ППР підписані особою, яка мала відповідні повноважені. Також колегія суддів дослідила рекомендоване повідомлення про направлення позивачу податкових повідомлень-рішень у контексті його доводів щодо порушення порядку вручення оскаржуваних ППР та вбачає, що з боку відповідача не було допущено порушень в частині зазначення адреси отримувача. В рекомендованому повідомленні міститься підпис особи, яка його отримала та сам позивач підтверджує факт отримання податкових повідомлень-рішень його дружиною (а.с. 119). За таких обставин колегія суддів вважає, що право позивача бути обізнаним щодо прийнятого у відношенні нього рішення було реалізовано відповідачем. Крім того, позивач був забезпечим правом судового оскарження прийнятих ППР. Таким чином, під час розгляду даної справи колегія суддів не встановила правових підстав для скасування оскаржуваних повідомлень рішень та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи, неповно дослідив обставини справи у звязку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 19 липня 2021 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. «а»-»г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області задовольнити. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року скасувати та ухвалити постанову нову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко