Постанова Київський апеляційний суд № 755/926/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Сазонова М.Г. Єдиний унікальний номер справи № 755/926/24 Апеляційне провадження № 33/824/2223/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мережко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) місяці, стягнуто на користь держави 605 гривень 60 копійок судового збору. Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, не надано належної оцінки відсутності допустимих доказів, наданих на підтвердження такого правопорушення. Вказує, що на момент складання протоколу апелянту не було відомо, що його тимчасово позбавили права керування транспортним засобом. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду. Клопотання мотивує тим, оскаржувану постанову апелянт отримав на свою електронну адресу лише 21 лютого 2024 року, що підтверджується скріном з його офіційної електронної адреси. Клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення постанови. З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 15 лютого 2024 року, а апеляційна скарга на неї подана 04 березня 2024 року, тобто, з пропуском строку на апеляційне оскарження. Вважаю, що особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, слід поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_1 не був присутнім під час оголошення постанови. Натомість, у матеріалах справи міститься скріншот розсилки процесуальних документів у справі №755/926/24 від 21 лютого 2024 року, що ОСОБА_1 отримав копію постанови. Отже, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови поважними та поновити вказаний строк. В судове засідання до Київського апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вважаю апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 521321 від 24 грудня 2023 року, о 12 год. 05 хв. в районі будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи тимчасово обмеженим в праві керування транспортними засобами на підставі постанови Покровського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21 квітня 2023 року, винесеної у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення підписано ОСОБА_1 особисто. В матеріалах справи міститься постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 21 квітня 2023 року (ВП № НОМЕР_2) (а.с. 2-3). Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. При винесенні оскаржуваної постанови суддею суду першої інстанції вказані вимоги були дотримані. Відповідно до ч. 3 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, - тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців. Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суддя зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 24 грудня 2023 року, який складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП; постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами ВП № НОМЕР_2 від 21 квітня 2023 року та відеозаписом з нагрудної камери. В апеляційної скарзі не наведено переконливих доводів, підтверджених відповідними доказами, які б давали ставити під сумнів встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідність брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини (Проніна проти України, № 63566/00, Параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Письмові докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , та переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено. За таких обставин суд доходить висновку, що постанова Дніпровського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 126 КУпАП є обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. А відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду М.В. Мережко