Постанова Київський апеляційний суд № 361/7188/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 361/7188/23 № апеляційного провадження: 22-ц/824/8109/2024 Головуючий у суді першої інстанції: Петришин Н.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 травня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Мазурик О.Ф., Желепи О.В., секретар - Черняк Д.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» - Тимошенка Олександра Олександровича на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2024 року, встановив: у серпні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. 17 травня 2021 року, про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 26 944 грн. 80 коп. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2024 року позов було задоволено, визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. 17 травня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №13399, таким, що не підлягає виконанню. Не погоджуючись з рішенням, представник відповідача - Тимошенко О.О.подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В судове засідання учасники справи не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином. За таких обставин та керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та їхніх представників. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи в судовому засіданні, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що в серпні 2023 року йому стало відомо про те, що 17 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанас» заборгованості в розмірі 26 944 грн. 80 коп., яка складається з 6 975 грн. 30 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 12 920 грн. 92 коп. простроченої заборгованості за відсотками, 7 048 грн. 58 коп. штрафу та пені, а також 1 200 грн. за вчинення виконавчого напису. Позивач вказував, що виконавчий напис нотаріуса підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки при його вчиненні нотаріус не переконався у безспірності заборгованості, а нотаріально посвідчений кредитний договір ним не укладався. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2024 року позов було задоволено, визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. 17 травня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №13399, таким, що не підлягає виконанню. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис було вчинено про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором, доказів щодо безспірності заборгованості за яким не надано. Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам. У своїй апеляційній скарзі представник відповідача посилався на те, що судом першої інстанції не було спростовано обставини справи, а саме факт укладення позивачем кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», право вимоги за яким набув ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів та факт їх неповернення. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований за №13399, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором 374644460 від 01 листопада 2019 року, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», в розмірі 26 944 грн. 80 коп. Зі змісту виконавчого напису вбачається, що строк платежу за кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів і розмір заборгованості проведено за період з 09 квітня 2021 року по 07 травня 2021 року. Згідно із частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України. Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку). При зверненні до суду з позовом позивач вказував, що оскільки він не укладав нотаріально посвідчених договорів і його не було повідомлено про вчинення виконавчого напису, у зв`язку з чим просив витребувати від приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В., якою було вчинено оспорюваний виконавчий напис, нотаріальну справу щодо його вчинення. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2023 року було відкрито провадження у справі та витребувано у приватного нотаріуса Грисюк О.В. належним чином засвідчену копію матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса від 17 травня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №13399. Копія вказаної ухвали направлялась приватному нотаріусу Грисюк О.В. до виконання, однак конверт з копією ухвали повернувся на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.51). На офіційному сайті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) міститься Список державних нотаріусів Київської області, за даними якого вбачається, що адресою розташування робочого місця приватного нотаріуса Києво-Святошиснького районного нотаріального округу є: АДРЕСА_1 . Вся поштова кореспонденція, яка направлялась приватному нотаріусу Грисюк О.В. судами першої та апеляційної інстанції, повернулась без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач, позбавлений можливості надати до суду копії документів, на підставі яких було вчинено оспорюваний виконавчий напис, скористався своїм правом на витребування доказів судом. Вказані докази не були надані до суду першої інстанції з підстав невиконання ухвали суду про витребування доказів внаслідок відсутності приватного нотаріуса за місцем здійснення діяльності. Відповідач, який був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції (а.с.52), своїм правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався, доказів на підтвердження безспірності заборгованості позивача до суду не надав. При зверненні до суду з апеляційною скаргою представником відповідача також не було надано до суду доказів на підтвердження його права вимоги до ОСОБА_1 та розміру його заборгованості на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису. Відповідач стверджував, що обставини укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та неповернення їх у строк позичальником, не спростовані судом першої інстанції, а отже вважав ці обставини доведеними. Вказані доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки обов`язок доведення обставин справи покладено на учасника справи, який на них посилається, як і надання доказів на спростування обставин, які таким учасником заперечуються. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ЦПК України. У процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що вчинення оспорюваного виконавчого напису відбулось на підставі належних доказів наявності у позивача безспірної заборгованості перед відповідачем. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» не позбавлений права та можливості захистити свої права шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку, надавши при цьому належні докази на підтвердження своїх вимог. Доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу також є безпідставними, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, своїх заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу не заявляв. Крім того, розмір витрат на правничу допомогу було визначено судом з урахуванням обставин справи, загальних засад цивільного законодавства та критеріїв відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі складності справи. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення суду в частині вирішення розподілу витрат на правничу допомогу. Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Таким чином, судом першої інстанції було правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» - Тимошенка Олександра Олександровича залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Головуючий Судді