Постанова 4824 № 367/451/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 травня 2024 року м. Київ Справа № 367/451/22 Провадження № 22-ц/824/7166/2024 Резолютивна частина постанови оголошена 22 травня 2024 року Повний текст постанови складено 24 травня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Мандрики О.П. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Прокопенком Павлом Сергійовичем, на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Ірпінського міськогосуду Київської області від 26 грудня 2023 року закрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. В іншій частині відмовлено. Не погоджуючи з постановленою ухвалою суду представник ОСОБА_1 - адвокат Прокопенко Павло Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви в частині вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та у частині скасованої ухвали ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в повному обсязі. Зокрема зазначає, що висновки суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат не відповідають обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не проведено дослідження та оцінку доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, невірно встановлено обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи у відповідній частині. Вказує, що суд першої інстанції не дослідив акт №01, який підписаний безпосередньої позивачем, а отже однозначно підтверджує реальність укладання договору про надання правової допомоги № 14/01/22 від 14 січня 2022 року. За змістом апеляційної скарги, судове рішення в частині вирішення питання про закриття провадження по справі не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. В судовому засіданні представник відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» адвокат Малімон А.Я. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Позивач в судове засідання не з`явився, про день, місце і час слухання справи повідомлений у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за його відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до AT «Київоблгаз» про визнання дій щодо непогодження Робочого проекту зовнішнього газопостачання об`єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, (кадастрові номери 3210800000:012047:0037, 3210800000:01:047:0038); визнання робочого проекту зовнішнього газопостачання об`єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, (кадастрові номери 3210800000:012047:0037, 3210800000:01:047:0038) погодженим. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06.03.2023 року у справі №367/451/22 відкрито загальне позовне провадження. 05.12.2023 року на електронну адресу Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява від Прокопенко П.С. про відмову від позову та вирішення питання про розподіл судових витрат, до якої долучено договір про надання правничої допомоги з актом №01 від 31.08.2023 року на суму 6950 грн. та першу сторінку проекту з печаткою AT «Київоблгаз» від 25.07.2023 року про виконання технічних умов. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 26.12.2023 року у справі №367/451/22 провадження у справі закрито, в іншій частині вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні вимог щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що 14.01.2022 між АБ «ПРОКОПЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» в особі керуючого бюро Прокопенка Павла Сергійовича та ОСОБА_1 , складено договір про надання правової (правничої) допомоги № 14/01/22, проте даний договір підписано представником за довіреністю ОСОБА_3, однак в матеріалах справи відсутня копія належним чином оформленої довіреності, яка ставить під сумнів укладання даного договору сторонами, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат між сторонами. Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Частиною 3 ст. 142 ЦПК України передбачено, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. У відповідності до ч.1,3 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Частиною 1 статті 244 ЦК України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. (ч.З ст. 244 ЦК України). Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17, на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Верховний Суд у своїй постанові від 13 грудня 2018 року у справі №816/2096/17 прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії. У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Судом першої інстанції вірно встановлено, та не заперечувалось сторонами, що у матеріалах справи знаходиться договір про надання правової (правничої) допомоги №14/01/22 від 14.01.2022 року, який підписаний неповноважною особою ОСОБА_3 , внаслідок чого судом правомірно поставлено під сумнів укладання даного договору сторонами, та обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу. За загальним правилом, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження. Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання- передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Зважаючи на відсутність у матеріалах справи довіреності на укладення договору про надання правничої допомоги від імені ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 .. суд першої інстанції вірно поставив під сумнів реальність існування такого договору та відповідно реальність понесення таких витрат. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання щодо розподілу судових витрат. При цьому, обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційним судом також не встановлено. Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст.367,368,374,379, 381-382, 384 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Прокопенком Павлом Сергійовичем залишити без задоволення. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна