Постанова 4824 № 761/8288/22
від 21.05.2024 ·КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2024 року місто Київ. Справа № 761/8288/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8662/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В. за участю секретаря судового засідання Рябошапка М.О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року (у складі судді Притули Н.Г., повний текст виготовлено 25.01.2024 року) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ 12.05.2022 року до суду надійшла вказана позовна заява. В позовних вимогах позивач просить: стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання 345 006,96 грн. та судовий збір 5 175,10 грн. Вимоги обґрунтовані тим, що 20 червня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №52/08/840. За умовами п. 1.1. Кредитного договору, Банк надав Позичальнику кредит в сумі 140 000,00 дол. США на строк з 20.08.2008 року по 19.06.2018 року, із сплатою 14,8% річних процентів за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено 20.06.2008 року з ОСОБА_2 договір поруки, відповідно до якого Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов`язань по Кредитному договору №52/08/840 від 20.06.2008 року, укладеному Кредитором з Позичальником, згідно з яким Позичальнику надається кредит у сумі 140 000,00 дол. США зі строком повернення не пізніше 19.06.2018 року, із сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірах та строки, передбачені кредитним договором. У зв`язку з неналежним виконання Відповідачами своїх зобов`язань за Кредитним договором та Договором поруки, Банк звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом про стягнення з Відповідачів заборгованості за Кредитним договором. 28.09.2010 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області позов задоволено. При цьому, рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.01.2013 року у справі №2-2023/2010 рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2010 року скасовано, а позов Банку задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №52/08/840 від 20.06.2008 року в загальній сумі: 155 547,53 дол. США та 70 320,41 грн., з яких заборгованість по кредиту строкова - 113 159,00 дол США, заборгованість по кредиту прострочена - 21 540,58 дол. США, заборгованості по процентах поточна - 883,01 дол. США, заборгованість по процентам прострочена - 19 964,94 грн, 41 201,84 гривень - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 29 118,57 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів. В рахунок погашення боргу ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №52/08/840 від 20.06.2008 року в загальній сумі: 155 547,53 дол. США та 70 320,41 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки. 01.08.2013 року Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Укргазбанк» було видано виконавчі листи. Оскільки відповідачі не виконують умови кредитного договору та рішення суду, що підтверджується виписками по рахунках та розрахунком заборгованості, позивач, на підставі ст. 625 ЦК України, звернувся до суду з даним позовом. Просив стягнути 3% річних за період з 23 вересня 2018 року до 22 вересня 2021 року Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» 3 % річних за період з 23.09.2018 року по 03.07.2020 року в сумі 201 303 (двісті одна тисяча триста три) гривни 31 копійка. Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» судовий збір в сумі 3 017,08 грн., тобто по 1 508,54 грн. з кожного. Не погоджуючись з таким рішенням в частині відмови у стягненні 3% річних за період з 04.07.2020 р. по 30.08.2021 р. на суму 143 703, 65 грн, представник АБ «Укргазбанк» 21 лютого 2024 року подав засобами поштового зв`язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вказані позовні вимоги. Апеляційна скарга аргументується тим, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18). Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2013 році зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до дати виконання рішення суду. Зазначає, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Не погоджуючись з посиланням суду першої інстанції на вимоги Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» від 16 червня 2020 р. № 691-IX, вказує, що вони жодним чином не регулюють правовідносини, які виникають на підставі ст. 625 ЦК України. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 26 лютого 2024 року, згідно поштової відмітки, направила на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних. Апеляційна скарга аргументується тим, що оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає завданням та принципам цивільного судочинства, судом першої інстанції були неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, що сталось внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, наданих позивачем у справі. Звертає увагу, що позивач в якості доказу невиконання рішення Апеляційного суду Київської області від 23.01.2013 надав копію виконавчого листа щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та розрахунок 3% річних, нарахований за період 23.09.2018 по 30.08.2021. З наданого розрахунку вбачається, що 3% річних нараховувались та розраховувались на суму встановлену рішенням суду у розмірі - 155 547,53 доларів США, проте ПАТ КБ «Украгазбанк» не надав Шевченківському районному суду міста Києва доказів, пояснень, стосовно залишку заборгованості за виконавчими провадженнями відкритими у відношенні гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо примусового виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 23.01.2013 року у справі №2-2023/2010. Вказує, що судом першої інстанції під час розгляду справи, було запропоновано надати ПАТ КБ «Украгазбанк» довідки з відділів примусового виконання щодо залишку заборгованості за відкритими виконавчими провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 боргу на користь Банку. Зазначені довідки щодо залишку боргу за відкритими виконавчими провадженнями ПАТ КБ «Украгазбанк» суду не надано, натомість у додаткових поясненнях Банком заначено «що саме відповідач повинен доводити та спростовувати суму заборгованості». Скаржник же з таким твердженням позивача не погоджується, з огляду на те, що вона є споживачем за договором, тобто слабшою стороною. Звертає увагу, що виписка по рахунку, надана Банком в якості доказу надходження коштів - не є належним, достатнім, достовірним доказом яким підтверджується саме залишок заборгованості за рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.01.2013, а свідчить про надходження або видачу грошових коштів за кредитним договором (рахунком боржника).Сума у розмірі 385 986,22 грн., отримана від реалізації заставного майна, була перерахована виконавцем ПАТ АБ «Укргазбанк» 19.03.2019 згідно платіжного доручення № 1178, проте, зазначена інформація суду першої інстанції у позовній заяв зазначена не була, з урахуванням цього у гр. ОСОБА_1 виникло питання на яку суму основного боргу нараховані 3% річних. Зазначає, що під час обчислення 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, за основу має братися саме прострочена сума. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. 11 березня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яким просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що до позовної заяви Позивачем додані виписки по рахунках, в яких відображено погашення заборгованості 26.03.2019 р. в розмірі 14211,13 дол США, по курсу НБУ 27,16083 грн. (зазначений у призначенні платежу) на дату погашення складало 385 986.08 грн., виписка по рахунку № НОМЕР_1 USD та у виписні по рахунку № НОМЕР_1 USD . Дане погашення відображено також у розрахунку заборгованості, а саме в першій строчці стовпчику «Сума заборгованості по кредиту і процентах» вказана сума 155547,53 дол. США., а у другій 141 336,40 дол. США (155547,53-14211,13-141336,40 дол. США). Таким чином Позивачем відображені у розрахунку заборгованості та у виписках по рахунках всі погашення в розмірі 15155,49 дол. США, які були здійснені станом на 22.09.2021 р. (дата складання розрахунку), в тому числі те, на яке посилається скаржник у своїй апеляційній скарзі. В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» та заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Представник відповідачів - ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та заперечував проти задоволення апеляційної скарги ПАТ АБ «Укргазбанк». Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку. Частиною 1 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 20 червня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) був укладений Кредитний договір №52/08/840. За умовами п. 1.1 Кредитного договору, Банк надав Позичальнику кредит в сумі 140 000,00 дол. США на строк з 20.08.2008 року по 19.06.2018 року, із сплатою процентів за користування кредитними коштами виходячи з 14,8% річних. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 20.06.2008 року між Банком та ОСОБА_2 (далі - Поручитель) було укладено договір поруки, відповідно до якого Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов`язань по Кредитному договору №52/08/840 від 20.06.2008 року, укладеному Кредитором з Позичальником, згідно з яким Позичальнику надається кредит у сумі 140 000,00 дол. США зі строком повернення не пізніше 19.06.2018 року, із сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірах та строки передбачені кредитним договором. У зв`язку з неналежним виконання Відповідачами своїх зобов`язань за Кредитним договором та Договором поруки, Банк звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом про стягнення з Відповідачів заборгованості за Кредитним договором (справа №2-2023/2010). Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2010 року позов задоволено. Однак, рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.01.2013 року у справі №2-2023/2010 рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2010 року скасовано, а позов Банку задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №52/08/840 від 20.06.2008 року в загальній сумі: 155 547,53 дол. США та 70 320,41 грн., з яких заборгованість по кредиту строкова - 113 159,00 дол США, заборгованість по кредиту прострочена - 21 540,58 дол. США, заборгованість по процентах поточна - 883,01 дол. США, заборгованість по процентам прострочена - 19 964,94 грн, 41 201,84 гривень - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 29 118,57 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів. В рахунок погашення боргу ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №52/08/840 від 20.06.2008 року в загальній сумі: 155 547,53 дол. США та 70 320,41 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельні ділянки. На примусове виконання рішення Апеляційного суду Київської області 01.08.2013 року стягувачу було видано виконавчі листи. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 3% річних частково, суд першої інстанції виходив з того, що представник відповідачів не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що Позичальником та Поручителем сплачені більші суми на погашення заборгованості, ніж ті, які вказані позивачем в розрахунку заборгованості та виписці по рахунку. Так само представник відповідачів не надав суду доказів належного виконання рішення суду про стягнення заборгованості. Разом з тим суд першої інстанції застосував ЗУ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04.07.2020 року, яким було внесено зміни до Цивільного кодексу України, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 15 такого змісту: у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. Застосувавши цей Закон, суд відмовив в стягненні трьох відсотків річних за період з 04 липня 2020 року. Колегія суддів не погоджується з висновками суду в частині відмови в стягненні трьох відсотків річних за період з 04 липня 2020 року , так як вирішуючи вимоги в цій частині суд не вірно застосував норми права. Суд помилково застосував ЗУ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19». Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та три відсотки річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання. А тому, вони є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Схожий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц. Слід зазначити, що передбачені пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підстави звільнення позичальника від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення, у разі прострочення у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, не стосуються сум, які підлягають нарахуванню на підставі статті 625 ЦК України. До аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 589/4601/21. А тому, апеляційна скарга ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 3% річних за період з 04.07.2020 р. по 30.08.2021 р. на суму 143 703, 65 грн скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вказані вимоги. Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 : Задовольняючи позов про стягнення 3% річних за період з 23 вересня 2018 року по 03 липня 2020 року, суд встановив факт прострочення грошового зобов`язання, перевірив правильність розрахунку позивача за вказаний період, вірно застосував норми матеріального права, та присудив до стягнення за цей період 201 303 грн. 31 коп. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неврахування позивачем сплачених відповідачами коштів при розрахунку 3% річних, колегія суддів відхиляє. Судом першої інстанції такі доводи були перевірені і було встановлено, що кошти отримані від реалізації предмету іпотеки були враховані, і заборгованість на яку нараховувались 3% річних , відповідно до другого рядка розрахунку (а.с. 18) зменшилась більш ніж на 14 000 доларів. Доказів, що таке зменшення відбулося, через внесення боржниками власних коштів, а не внаслідок реалізації предмету іпотеки ні до суду першої ні до апеляційної інстанції не надано. Доказів, які б підтверджували погашення заборгованості відповідачів, які не відображені у виписках банку та не враховані під час обрахунку 3% річних до апеляційного суду не надано. Також апеляційний суд зазначає, що боржники є учасниками виконавчого провадження і відповідно, якщо у виконавчому провадженні вони погашали борги, які не були враховані під час нарахування 3% річних, останні мали можливість отримати такі докази, ознайомившись з виконавчими провадженнями і надати їх суду, проте таких дій не вчинили. За таких обставин, висновки суду про недоведеність відповідачами часткового погашення боргу на який нараховано 3% річних є вірними. Посилання скаржника на виписку як неналежний доказ наявності заборгованості, апеляційним судом не приймаються, оскільки доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо розміру отриманого та погашеного тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19). Інші доводи скарги відповідача висновків суду не спростовують та є фактично повторенням доводів відзиву на позовну заяву, яким суд у своєму рішенні надав належну правову оцінку. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відповідача. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що позивачем до суду сплачено судовий збір у розмірі 5 175,10, а при поданні апеляційної скарги - 3 233 грн. Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду, позов був задоволений повністю, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 587, 55 грн з кожного та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 616,50 грн з кожного. На підставі викладеного та керуючись ст. 255, 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року - скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 3% річних за період з 04.07.2020 р. по 22 вересня 2021 р. в сумі 143 703, 65 грн та ухвалити нове, яким такі позовні вимоги задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» - 3 % річних за період з 04.07.2020 р. по 22 вересня 2021 року в сумі 143 703 грн 65 копійок. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» судовий збір в сумі 5 175,10 грн, тобто по 2 587,55 грн з кожного. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3 233 грн, тобто по 1 616,50 грн з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає Повний текст постанови складено 23 травня 2024 року. Головуючий О.В. Желепа Судді О.Ф. Мазурик О.В. Немировська