Постанова Київський апеляційний суд № 761/10278/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 травня 2024 року місто Київ справа №761/10278/21 провадження№22-ц/824/6227/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., сторони: позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 2 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Мальцева Д.О., у справі за позовом за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу,- В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регрессу. Свої позовні вимоги обгрнутовує тим, що 13 грудня 2017 року приблизно о 14 год. 20 хв. в м. Києві, по бульвару Тараса Шевченка, буд. 1, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «TOYOTA», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Peugot 308», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали меха нічні пошкодження. Автомобіль «TOYOTA», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » належить ТОВ «Фідем Трейдінг ЛТД». 21 серпня 2017 року між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ТОВ «Фрідем Трейдінг ЛТД» було укладено обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6807496, відповідно до умов якого страховик взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «TOYOTA», д.р.н. « НОМЕР_1 » сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам. Відповідно до повідомлення про орожньо-транспортну пригоду Європротоколу дана пригода сталась внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_2 Правил дорожнього руху. Власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Peugot 308», д.р.н. « НОМЕР_2 » ОСОБА_4 звернулася до ПрАТ «УПСК» заявою про виплату страхового відшкодування за полісом № АК/6807496. На підставі страхового акту №ОЦ/123/150/17/0769 від 1 березня 2018 року власнику автомобіля «Peugot 308», д.р.н. « НОМЕР_2 » ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування в розмірі 4102,07 грн. 1 жовтня 2020 року між ПрАТ «УПСК» (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір №01/10/2020 про відступлення права вимоги , відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до договору. В тому числі, ФО ОСОБА_1 як новий кредитогр отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом №АК/6807496 від 21 серпня 2017 року, у зв`язку з чим, останній звернувся до суду із відповідним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь завданні збитки в порядку регресу у розмірі: 4102,07 грн. та судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 908 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2023 року відмовлено у задовленні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення ухвалене судом з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства. Вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм ст.. 33, 38 Закону України " Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , та ст. ст. 11, 22, 979, 990, 993, 1166, 1191, 1192, 1194 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення спору. Суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи. Підставою для звернення позивача до суду з позовом до ОСОБА_2 було те, що позивач після виплати страхового відшкодування на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № АК/6807496), відповідно до положень ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", набув право регресної вимоги до ОСОБА_2 (страхувальника за полісом), у зв`язку з невиконанням останнім обов`язку щодо повідомлення страховика про настання страхової події у строки та на умовах, передбачених ст.33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Зазначеним Законом були визначені обов`язки учасників дорожньо-транспортної пригоди (ст. 33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (ст. 38). Згідно із підпунктом 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній до 7 серпня 2011 року) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди учасник такої пригоди зобов`язаний вжити заходів /для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідно до абзацу "ґ" підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування 1 цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній до 7 серпня 2011 року) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті .33.1.2 пункту 33.1 ст. 33 цього Закону. Однак, із внесенням Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" змін у ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було розширено перелік обов`язків учасників дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим обов`язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4. пункту 33.1 ст. 33 Закону №1961-IV України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Проте, відповідні зміни до абзацу "ґ" підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів ст. 33 зазначеного Закону щодо строків та умов обов`язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були. Виходячи з аналізу ст.ст. 33, 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції з 18 вересня 2011 року), слід зазначити, що у зв`язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов`язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо- транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП. Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року №3045-У1 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо- транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене ст. 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову. Чинним цивільним законодавством, включаючи Закон України "Про страхування" та Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено, що страховик набуває права для пред`явлення регресного позову лише у разі здійснення останнім необгрунтованих виплат. На законодавчому рівні не встановлено такого поняття як "необгрунтовані виплати страховика". Законодавець встановив обов`язок на страхувальника, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, надати заповнений бланк Європротоколу Страховику, водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Дана дорожньо-транспортна пригода не було зафіксована поліцією, в даному випадку законодавець встановив обов`язок на страхувальника письмо повідомити страховика. В свою чергу, ст. 37 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає виключний перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, серед яких відсутіня така підстава, як відсутність повідомлення від страхувальника чи водія забезпеченого транспортного засобу про ДТП. Здійснення виплати страхового відшкодування є обов`язком ПрАТ «УПСК» як страховика за договором обов`язкового страхування цивільногправової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Полісом №АК/6807496). Відтак, у ПрАТ «УПСК» були відсутні законні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування. Отже, позивач вважає, що посилання а факт визнання старховиком події страховим випадком і здійснення виплати страхового відшкодування, а також на те, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, зафіксований у Європротоколі, є такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 не скористався. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2023 року відкрито провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 січня 2024 року у складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом установлено, що 21 серпня 2017 року між ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" та ТОВ "Фідем Трейдінг Лтд" було укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6807496. У відповідності до умов вказаного Полісу страхування ПрАТ "УПСК" взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «TOYOTA», державний реєстраційний номер " НОМЕР_1 ", сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам. 13 грудня 2017 року приблизно о 14 год. 20 хв. в м. Києві, по бульвару Тараса Шевченка, буд. 1, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «TOYOTA», державний реєстраційний номер " НОМЕР_1 ", під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Peugot 308», державний реєстраційний номер " НОМЕР_2 ", під керуванням ОСОБА_3 .. Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «Peugot 308», державний реєстраційний номер " НОМЕР_2 ", було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку. Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду - Європротокол дана пригода сталась внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України. Власник авто, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, «Peugot 308», державний реєстраційний номер " НОМЕР_2 ", - ОСОБА_4 звернулася до ПрАТ "УПСК" із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АК/6807496 від 21 серпня 2017 року. На підставі страхового акту №ОЦ/123/150/17/0769 від 1 березня 2018 року, ПрАТ "УПСК" було виплачено страхове відшкодування в розмірі: 4102,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1724 від 2 березня 2018 року. Загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ "УПСК" склав 4102,07 грн. 1 жовтня 2020 року між ПрАТ "УПСК" (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір №01/10/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до договору. В тому числі, ФОП ОСОБА_1 отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом №АК/6807496 від 21 серпня 2017 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не було порушено умови договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АК/6807496 від 21 серпня 2017 року та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо повідомлення ПрАТ "УПСК" про настання страхового випадку. Матеріали справи містять повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а тому відсутні підстави вважати, що у страховика не було можливостей об`єктивно розслідувати обставини ДТП. У ПрАТ "УПСК" відповідно до п.38.1. ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не виникло право регресної вимоги до відповідача ОСОБА_2 і таке право не могло бути передане позивачу відповідно до Договору №01/10/2020 про відступлення права вимоги від 1 жовтня 2020 року. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно ч.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до частини першої ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) за кожним страховим випадком суперечило б меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди, а тому ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає виключні випадки, за яких страховик може подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Так, відповідно до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Наведеними правовими нормами встановлено обов`язок учасників дорожньо-транспортної пригоди вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, Моторне транспортне страхове бюро України, про настання дорожньо-транспортної пригоди Такий обов`язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами і запобігти необгрунтованим виплатам. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 6-284цс15, від 30 березня 2016 року № 6-186цс16 та постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року справа № 759/19724/15-ц, від 16 травня 2018 року справа № 369/5335/15-ц. Згідно з пунктом 33.2. статті 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " у разі настання ДТП за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про ДТП. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку. Статтею 6 Закону цього Закону передбачено, що страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до ст.22 цього Заокну у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно встановлених обставин, ПрАТ "УПСК" було повідомлено про ДТП потерпілою особою (зокрема, подано повідомлення про ДТП - Європротокол, який складений та підписаний за участю обох учасників, зокрема і ОСОБА_2 ), що дозволило страховику переконатися у тому, що подія є страховим випадком, здійснити перевірку обставин ДТП та визначити розмір заподіяної потерпілій особі шкоди, що не свідчить про здійснення ним необгрунтованих виплат. Ураховуючи наведене, посилання апелянта на норми ст.ст. 33, 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" як підставу для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, без урахування встановлених судом обставин, є безпідставними. Натомість, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів правильно застосував норми матеріального права та дійшов обгрунтованого висновку про те, що оскільки страховика ПрАТ "УПСК" було повідомлено про настання страхового випадку, розмір виплаченої страхової суми не перевищує макимального розміру страхової виплати, відповідно у страховика не виникло право регресної вимоги до відповідача і таке право не моголо бути передане позивачу. Доводи апеляційної скарги про те, що ДТП не була зафіксована працівниками поліції, а тому в даному випадку законодавець встановив обов`язок на страхувальника письмово повідомити страховика, є безпідставною, оскільки в даному випадку законодавцем визначено алгоритм дій учасників дорожньо-транспортної пригоди, визначений п.33.2 "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ", чим і скористались учасники цієї ДТП, спільно склавши повідомлення про ДТП (Європротокол), який протягом трьох днів був поданий потерпілою особою - ОСОБА_4 до страхової компанії ПрАТ "УПСК" як страховика винної особи, разом з заявою про страхове відшкодування. Колегія суддів вважає, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 369, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 2 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус