Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/12151/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/12151/23 Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Осіпова Ю. В., Скрипченка В. О. розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати додаткової винагороди: за пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі Постанова №168); за пунктом 4 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 (далі Порядок №975); - зобов`язати прийняти рішення про сплату усіх передбачених виплат з грудня 2022 року за пунктом 1 Постанови №168 та пунктом 4 Порядку №975. Мотивуючи даний позов ОСОБА_1 зазначив, що в березні 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України старшим солдатом, проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . 12.09.2022, у ході виконання бойового завдання, в районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області, під час обстрілу, одержав вогнепальне осколкове поранення правового передпліччя та стегна з посттравматичною нейропатією правих серединного та ліктевого нервів. Того ж дня, як зазначає ОСОБА_1 , етапами медичної евакуації був доставлений до ВЧ НОМЕР_2 , а 14.09.2022 направлений на стаціонарне лікування до медичного закладу. Далі, за поясненнями позивача, з 24.10.2022 він перебував у відпустці терміном 30 календарних днів, а з 09.11.2022 по 06.12.2022 проходив курс реабілітаційного лікування. ОСОБА_1 указує, що 28.12.2022 він повторно пройшов військово-лікарську комісію, яка склала довідку про те, що він потребує відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів. Як стверджує позивач, після вказаних подій, ВЧ НОМЕР_1 перестала сплачувати йому заробітну плату та будь-які премії, не дивлячись на стаціонарному знаходженні на реабілітації в лікарні. ОСОБА_1 вважає, що такі дії ВЧ НОМЕР_1 порушують пункт 1 Постанови №168, яка, зокрема передбачає виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини. Також позивач вважає, що він має право на виплату одноразової грошової допомоги, як інвалід ІІІ групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, що передбачено пунктом 4 Порядку №975. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168 та зобов`язав її нарахувати та виплатити. У частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо невиплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 4 Порядку №975, суд відмовив. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції констатував право позивача на нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, оскільки він проходив стаціонарне лікування в закладах охорони здоров`я після тяжкого поранення, а також перебував у відпустці для відповідного лікування за висновком військово-лікарської комісії. Однак, оскільки позивач не указав конкретні періоди перебування на стаціонарному лікуванні, суд першої інстанції поклав обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди на відповідача. Щодо відмови в частині вимог про виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, суд першої інстанції вважав, що позивач не дотримався вимог пункту 11 Порядку №975, яка передбачає, зокрема подання відповідної заяви про виплату одноразової грошової допомоги. Крім того, суд звернув увагу, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникло з 31.05.2023, а з військової служби він звільнився 28.04.2023, а тому звернення з цим питанням повинно бути адресовано до відповідного підрозділу Територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. Не погоджуючись з даним судовим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. У зв`язку з наведеним, скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції у зазначеній частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник указує таке. По-перше, скаржник заявляє, що з 25.11.2022 по 06.12.2022 позивач проходив військову службу за місцем розташування пункту постійної дислокації ВЧ НОМЕР_1 та був зарахований на котлове забезпечення. Отже, на думку скаржника, ОСОБА_1 , станом на 25.11.2022 вважається таким, що припинив стаціонарне лікування. Далі, як зазначає представник ВЧ НОМЕР_1 , з 06.12.2022 позивач, відповідно до поданого рапорту, вибув з пункту постійної дислокації до відділення фізичної та медичної реабілітації КНП «КМКЛ №6» для проходження медичної реабілітації по відновленню порушених чи втрачених функцій організму та перебував там із 06.12.2022 по 29.12.2022, а згодом , з 30.12.2022 по 28.01.2023 перебував у відпустці за станом здоров`я. Представник ВЧ НОМЕР_1 наполягає, що у січні 2023 року ОСОБА_1 була виплачена додаткова винагорода за грудень 2022 року, а в лютому 2023 року за січень 2023 року на загальну суму 59100 грн. По-друге, скаржник акцентує увагу на тому, ОСОБА_1 , продовжуючи проходити у лютому 2023 року медичну реабілітацію у різних медичних закладах, не повідомляв про це свого безпосереднього командира або командира частини, а відтак ВЧ НОМЕР_1 не володіла такою інформацією. ОСОБА_1 , скориставшись правом подання відзиву на апеляцію, зазначає про необґрунтованість її доводів та просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Мотиви відзиву відтворюють позицію суду першої інстанції, з якою погоджується позивач. Третя особа не скористалась правом подання відзиву на апеляцію. У зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянута в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 з березня 2022 року проходив військову службу за мобілізацією у ВЧ НОМЕР_1 на посаді старшого навідника гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону. 12.09.2022 ОСОБА_1 , під час виконання бойового завдання, у складі підрозділу ВЧ НОМЕР_1 , поблизу населеного пункту Новомихайлівка Донецької області, отримав вогнепальне уламкове поранення ділянки правого передпліччя з дефектом м`яких тканин. Згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України №370 від 04.07.2007, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 серпня 2007 р. за № 902/14169 таке поранення відноситься до тяжкої травми. Після отримання поранення, ОСОБА_1 було евакуйовано до ВЧ НОМЕР_2 та 14.09.2022 направлено на стаціонарне лікування до Військового медичного клінічного центру Південного регіону. У цьому медичному закладі ОСОБА_1 перебував з 14.09.2022 по 25.10.2022, що підтверджується випискою №2423 із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.10-11). 24.10.2022 Військово медичний клінічний центр Південного регіону провів медичний огляд ОСОБА_1 та склав довідку про те, що останній, потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. Після цього, з 09.11.2022 по 06.12.2022 ОСОБА_1 проходив курс реабілітаційного лікування на базі КНП «Київська міська клінічна лікарня №18», а з 06.12.2022 по 29.12.2022 , перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Київська міська клінічна лікарня №6», що підтверджується виписним епікризом із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №12457 (а.с.12-14). Згідно довідки військово-лікарської комісії від 28.12.2022 №131, захворювання ОСОБА_1 пов`язане з проходженням військової служби та він потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів (а.с.15). З 30.12.2022 по 28.01.2023 позивач перебував у відпустці по хворобі. За таких обставин ОСОБА_1 у січні 2023 року була виплачена додаткова винагорода за грудень 2022 року та в лютому 2023 року за січень 2023 року на загальну суму 59100 грн. 03.01.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 видана довідка №642/623 про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) старшого солдату за призовом ОСОБА_1 , про те, що отримане ним поранення отримано під час безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме: виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини в Донецькій області, за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800. Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №542, ОСОБА_1 , у зв`язку з лікуванням від отриманого поранення, з 10.02.2023 по 24.02.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в міській клінічній лікарні №9 м. Запоріжжя (а.с.20-21). ОСОБА_1 , було виписано з рекомендаціями проходження ним реабілітації у вигляді фізіотерапії, виконання лікувальних фізичних вправ, ерготерапії. 24.03.2023 висновком військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 , ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби. 28.04.2023 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 звільнено з військової служби (за станом здоров`я з виключенням з військового обліку ) на підставі підпункту «б» пункту 2 статті 26 «Про військовий обов`язок і військову службу». 31.05.2023 рішенням медико-соціальної експертної комісії, ОСОБА_1 надано ІІІ групу інвалідності, поранення пов`язане з захистом Батьківщини. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для її часткового задоволення, з огляду на таке. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, який існує і на даний час. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168. Приписами пункту 1 Постанови №168, в редакції від 18.10.2022, визначено, Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Відповідно до пункту 10 Розділу XXXIV. «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі Порядок №260), у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Відповідно до пункту 11 Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем. Аналіз викладених норм свідчить про те, що військовослужбовець, який отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, має право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, також у період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії. Фактичні обставини справи свідчать про те, що спірним періодом невиплати, у встановленому розмірі, ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168 являється період з грудня 2022 року по 28.04.2023. Дана обставина визнається сторонами, адже ВЧ НОМЕР_1 заявила про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за грудень 2022 року та січень 2023 року а сумі 59100 грн. Поряд з цим, як згадувалося вище обставини знаходження позивача на стаціонарному лікуванні та на реабілітації в медичних закладах підтверджується відповідними виписками з медичних карток та довідками військово-лікарської комісії та за таких обставин мав право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень. Скаржник, заявляючи про те, що виплачував ОСОБА_1 додаткову винагороду за грудень 2022 року та січень 2023 року а сумі 59100 грн, не пояснює, чому її розмір не відповідав пункту 1 Постанови №168. У доводах апеляції скаржник звертає увагу на те, що у лютому 2023 року позивач продовжив проходити медичну реабілітацію у різних медичних закладах, про які не повідомляв свого безпосереднього командира або командира частини а відтак у ВЧ НОМЕР_1 були відсутні відомості про період часу знаходження позивача на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого поранення. Оцінюючи даний довід, колегія суддів звертається до Статуту внутрішньої служби. Згідно статті 58 даного Статуту командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. За приписами статті 59 Статуту внутрішньої служби командир завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності. Отже, не володіння командиром інформацією за яких причин його підлеглий відсутній на військовій службі, свідчить про невиконання, останнім вимог Статуту внутрішньої служби. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 має право на нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, збільшеної до 100000 гривень у період перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Водночас, суд першої інстанції, задовольняючи вказані позовні вимоги, не визначив періоду за який необхідно здійснити відповідне нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, поклавши відповідний обов`язок на ВЧ НОМЕР_1 . Колегія суддів, усуваючи дану прогалину, вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції, в цій частині, та зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, збільшеної до 100000 гривень за період з 01.12.2022 по 28.04.2023, з урахуванням виплачених сум. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи справу по суті, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи. Наведене, є підставою, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 317 КАС України, для зміни рішення суду першої інстанції. Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, не здійснюється. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року змінити, виклавши абзац третій його резолютивної частини в наступній редакції: «Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100000 гривень за період з 01.12.2022 по 28.04.2023, з урахуванням виплачених сум». В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Ю. В. Осіпов суддя В. О. Скрипченко Повне судове рішення складено 23.05.2024.