Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/17400/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/17400/24 Перша інстанція: суддя Радчук А.А., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідачаШляхтицького О.І., суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 у справі № 420/17400/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, з 01.10.2023 року по 31.10.2023 року та пропорційно перебуванню у відпустці, фактично виплачених сум; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, за період з 01.10.2023 по 31.10.2023, фактично виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач - солдат ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до Довідки від 12.10.2023 №7598, ОСОБА_1 в період з 01.07.2023 по 10.09.2023 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області. Відповідно до Довідки № 80 від 31.10.2023 року, солдат ОСОБА_1 10.09.2023 одержав відкриту черепно-мозкову травму, за обставин: при виконанні бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ …. Як зазначено у позові, у зв`язку з отримання бойового поранення (10.09.2023) позивач проходив довготривале лікування та перебував на стаціонарному лікуванні, зокрема: Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 15124, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 10.09.2023 по 12.09.2023. Відповідно до Виписки із історії хвороби № 23/1691-6455, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 13.09.2023 по 15.09.2023. Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 15399, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 15.09.2023 по 26.09.2023. Відповідно до Виписки із історії хвороби № 23/1789-675, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 26.09.2023 по 09.10.2023. Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 620/629, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 10.10.2023 по 30.10.2023. Відповідно до Довідки № 875/С від 03 листопада 2023 року, Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів. Травма тяжка відповідно до класифікатора наказу МОЗУ від 04.06.2002 №

370. Проте, як стверджується у позові, у період з 01.10.2023 по 31.10.2023 позивачу не здійснювалась виплата додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 25.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за періоди стаціонарного лікування внаслідок бойового поранення пов`язаного із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів. При цьому, як вказує позивач, в досудовому порядку відповідач листом від 05.04.2024 надав довідку про доходи ОСОБА_1 за весь період служби з 25.06.2023 по 31.03.2024, із аналізу якої вбачається, що за жовтень 2023 року позивачу не було виплачено додаткову винагороду у повному розмірі. У позові зазначено, що відповідно до вимог пункту 1 Постанови КМУ № 168, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України у розмірі, збільшеному до 100 000 грн є встановлення таких обставин, як, зокрема: - перебування на військовій службі у період дії воєнного стану; - перебування на військовій службі у статусі військовослужбовця Національної гвардії України; - перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з отриманням поранення, пов`язаним із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів/ перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, пов`язаного із захистом Батьківщини. Посилаючись на те, що кожна з цих обставин існувала протягом періоду стаціонарного лікування позивача з 01.10.2023 по 31.10.2023, що підтверджується належними та допустимими доказами, позивач звернувся до суду з даним позовом. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 26.08.2024 у справі № 420/17400/24 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовив. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції не врахував, що за спірний період, з 01.10.2023 по 31.10.2023, нарахування сум ДГВ відбуваються наступного місяця шляхом видачі відповідного наказу про виплату до 10 числа; - суд не звернув увагу, що до 10 листопада 2023 року відповідачем мав бути виданий наказ про виплату сум, нарахованих за жовтень 2023 року, що виплачуються у листопаді 2023 року (тобто в поточному місяці за попередній) тому навпроти графи "Листопад 2023 р." зазначена сума "29 032, 26 грн.", яка й підтверджує факт виплати Відповідачем ДГВ за жовтень 2023 року позивачу не у повному обсязі; - інші доводи відтворюють зміст позовної заяви. Представник відповідача процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Обставини справи. Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України; військовий квиток серії НОМЕР_2 (а.с. 24). Згідно Довідки від 12.10.2023 №7598, у період з 01.07.2023 по 10.09.2023 солдат ОСОБА_1 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області (а.с. 16 зворот.стор.). Згідно Довідки від 30.10.2023 №80 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), солдат по мобілізації ОСОБА_1 10.09.2023 одержав відкриту черепно-мозкову травму. Струс головного мозку. Акубаротравму. Вогнепальне осколкове сліпе поранення правої скроневої привушної ділянки садно-тім`яної ділянки. За обставин: при виконанні бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ в районі населеного пункту Мала Токмача, внаслідок обстрілу з ФПН з боку противника, та безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, виконанні обов`язків військової служби, участі у заходах з національної безпеки та оборони, відсічі та стримувані збройної агресії російської федерації на території Запорізької області, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Погіршення стану здоров`я не пов`язане з алкогольним чи наркотичним сп`янінням, вживанням токсичних та отруйних речовин, станом, зброї, устаткування, інструментів та матеріалів, транспортних засобів, які належать військовій частині або використовуються нею, навмисним заподіянням військовослужбовцем шкоди своєму здоров`ю. Перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет, захисний шолом) (а.с. 17). У зв`язку з отриманим пораненням, позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується наступним: Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 15124, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 10.09.2023 по 12.09.2023; Відповідно до Виписки із історії хвороби № 23/1691-6455, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 13.09.2023 року по 15.09.2023; Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 15399, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 15.09.2023 по 26.09.2023; Відповідно до Виписки із історії хвороби № 23/1789-675, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 26.09.2023 по 09.10.2023; Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 620/629, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 10.10.2023 по 30.10.2023 (а.с. 17-22). Згідно Довідки ДУ ТМО МВС України по Запорізькій області № 875/С від 03.11.2023, солдат за мобілізацією ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у медичній (військово-лікарській) комісії ДУ ТМО МВС України по Запорізькій області 03.11.2023. Діагноз: Мінно-вибухова травма (10.09.2023). … Постанова комісії: Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. На підставі статті 81, 13г та графи ТДВ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОЗ України № 402 від 14.08.2008 р., зі змінами, Потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів. Травма тяжка відповідно до класифікатора наказу МОЗУ від 04.06.2002 №

370. Постанова прийнята у період воєнного стану без актів про нещасний випадок (а.с. 23). В інтересах позивача його представником було направлено до військової частини НОМЕР_1 заяву від 17.01.2024 з проханням: Нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткову винагороду у збільшеному до 100 тис. грн. розмірі згідно Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 пропорційно періодам перебування: 1) на стаціонарному лікуванні з 10.10.2023 по 30.10.2023; 2) у відпустці за станом здоров`я, рекомендованій Довідкою № 875/С від 03 листопада 2023 року (а.с. 25-26). У відповідь на вказане звернення листом військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2024 вих. № 3/29/13/1-47/6 представнику позивача надіслано Довідку про доходи ОСОБА_1 за весь період служби з 25.06.2023 по 31.03.2024. Відповідно до змісту Довідки про доходи ОСОБА_1 за період служби з 25.06.2023 по 31.03.2024 (а.с. 27), у вказаний період позивачу було нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ від №168 від 28.02.2022 року, у таких місяцях та розмірах: Серпень 2023 року 100 000, 00 грн.; Вересень 2023 року 106 000, 00 грн.; Жовтень 2023 року 100 000, 00 грн.; Листопад 2023 року 29 032, 26 грн.; Грудень 2023 року 90 000, 00 грн.; Січень 2024 року 6451,61 грн. Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що за жовтень 2023 року ОСОБА_1 не було повністю виплачено додаткову винагороду у збільшеному до 100 тис. грн. розмірі, згідно Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у спірний період з 01.10.2023 по 31.10.2023 позивачу виплачувалась додаткова грошова винагорода у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні (Жовтень 2023 року 100 000, 00 грн). Тому, суд вказав, що підстави для задоволення позовних вимог щодо оскарження бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, з 01.10.2023 по 31.10.2023 та пропорційно перебуванню у відпустці відсутні. Разом з тим, суд зауважив, що згідно позовної заяви, позивач не оскаржує суми нарахувань за Листопад 2023 року (29 032, 26 грн.) та не надає доказів перебування у цей період на стаціонарному лікуванні та/або у відпустці за станом здоров`я. Отже, у межах розглянутих судом матеріалів справи та заявлених позовних вимог, відсутнє порушене право позивача. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 3 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу визначено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Стаття 40 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу визначає, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Згідно з положенням ч.4 ст.9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за N 745/32197 (далі - Порядок №260). Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби). Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі Постанова №168). Пунктом 1 Постанови №168 (у редакції із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022, № 43 від 20.01.2023, № 836 від 09.08.2023, № 1001 від 15.09.2023) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Згідно пункту 1-2 Постанови №168, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла). Постанову доповнено пунктом 1-2 згідно з Постановою КМ № 836 від 09.08.2023 - у частині виплати додаткової винагороди застосовується з 1 червня 2023 року. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 729 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2023 р. за № 1544/40600) затверджено ОСОБЛИВОСТІ виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (надалі Особливості виплати №729). Ці Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, передбаченої пунктами 1-1, 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Національну гвардію України. Відповідно до п. 13 Особливостей виплати №729, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які: 1) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки; 2) захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі якщо зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні, заручниках, та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України, або за час безвісної відсутності; 3) загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини,- виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла). Додаткова винагорода на період воєнного стану є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців (п. 14 Особливостей виплати №729). Згідно наявної у матеріалах справи Довідки ДУ ТМО МВС України по Запорізькій області № 875/С від 03.11.2023 року, солдат за мобілізацією ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у медичній (військово-лікарській комісії) ДУ ТМО МВС України по Запорізькій області 03.11.2023 року. Діагноз: Мінно-вибухова травма (10.09.2023). … Постанова комісії: Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі Положення №402). Згідно пункту 1.1 глави 1 розділу I Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу I Положення №402, основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема: визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть. Главою 21 розділу II Положення №402 визначений порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України. Згідно пункту 21.1 глави 21 розділу II Положення №402, у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Відповідно пункту 21.2 глави 21 розділу II Положення №402, причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК. Згідно пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: а) Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини; б) Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби; в) Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби; г) Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; ґ) Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини; д) Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби; е) Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби; є) Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН; ж) Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової - служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН; з) Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН; и) Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі миротворчого персоналу; к) Поранення(травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН. Підпункт а пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402 передбачає: "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 10.09.2023 позивачем отримані поранення та травми, що пов`язані із захистом Батьківщини. Вказане не заперечується відповідачем. Отримання травми підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), згідно якої солдат по мобілізації ОСОБА_1 10.09.2023 одержав відкриту черепно-мозкову травму. Струс головного мозку. Акубаротравму. Вогнепальне осколкове сліпе поранення правої скроневої привушної ділянки садно-тім`яної ділянки. За обставин: при виконанні бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ в районі населеного пункту Мала Токмача, внаслідок обстрілу з ФПН з боку противника, та безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, виконанні обов`язків військової служби, участі у заходах з національної безпеки та оборони, відсічі та стримувані збройної агресії російської федерації на території Запорізької області, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Погіршення стану здоров`я не пов`язане з алкогольним чи наркотичним сп`янінням, вживанням токсичних та отруйних речовин, станом, зброї, устаткування, інструментів та матеріалів, транспортних засобів, які належать військовій частині або використовуються нею, навмисним заподіянням військовослужбовцем шкоди своєму здоров`ю. Перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет, захисний шолом) (а.с. 17). Відповідно до змісту Довідки про доходи ОСОБА_1 (а.с. 27), у вказаний період позивачу було нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ від №168 від 28.02.2022, у таких місяцях та розмірах: Серпень 2023 року 100 000, 00 грн.; Вересень 2023 року 106 000, 00 грн.; Жовтень 2023 року 100 000, 00 грн.; Листопад 2023 року 29 032, 26 грн.; Грудень 2023 року 90 000, 00 грн.; Січень 2024 року 6451,61 грн.; Так, відповідно вказаній довідці про доходи, навпроти графи «Листопад 2023 року» сума додаткової грошової винагороди, що виплачена позивачу - "29 032, 26 грн.". Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 13 Особливостей виплати №729 на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України передбачено, що "Накази про виплату винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, видаються щомісяця до 10 числа. У разі надходження документів, передбачених пунктами 7, 8 цих Особливостей, після 5 числа поточного місяця видання наказу про виплату додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження документів". Себто, судом першої інстанції не враховано, що за спірний період з 01.10.2023 по 31.10.2023, нарахування сум додаткової грошової винагороди відбуваються наступного місяця шляхом видачі відповідного наказу про виплату до 10 числа. Отже, з урахуванням Особливостей №729, до 10 листопада 2023 року відповідачем мав бути виданий наказ про виплату сум, нарахованих за жовтень 2023 року, що виплачуються у листопаді 2023 року. Вказане свідчить про наявність у позивача права на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.10.2023 по 31.10.2023. Відповідач не довів на підставі належних і допустимих доказів правомірність позбавлення позивача додаткової винагороди у жовтні 2023 року та вчинення таких дій не обґрунтував. Таким чином, апеляційний суд висновує, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 01.10.2023 по 31.10.2023 є протиправною. При цьому, стосовно виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за перебування у відпустці за станом здоров`я колегія суддів зазначає таке. Відповідно до Довідки № 875/С від 03 листопада 2023 року, Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів. Травма тяжка відповідно до класифікатора наказу МОЗУ від 04.06.2002 № 370 (а.с. 23). Означена довідка містить рекомендацію/твердження медичних працівників ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» про потребу позивача у відпустці для лікування після травми на 30 календарних днів. Проте доказів перебування позивача у відпустці за станом здоров`я на підставі Довідки № 875/С від 03 листопада 2023 року матеріали справи не містять. Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. За наведених обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 01.10.2023 по 31.10.2023. У рішенні від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до принципу верховенства права держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду справ, яка забезпечувала б ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема давала б можливість відновлювати порушені права і свободи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки. Отже, гарантування ефективного поновлення в правах забезпечується, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, яке за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та здійснюється на основі принципу верховенства права; держава має запровадити таку процедуру перегляду справ, яка забезпечувала б ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Разом з тим, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року № 37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення). В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди з розрахунку до 100 000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, за період з 01.10.2023 по 30.10.2023, та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.10.2023 по 31.10.2023, з урахуванням фактично виплачених сум додаткової винагороди за цей період. Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 у справі № 420/17400/24 скасувати. Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.10.2023 по 31.10.2023. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.10.2023 по 31.10.2023, з урахуванням фактично виплачених сум додаткової винагороди за цей період. В задоволенні інших позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк