Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/5600/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 травня 2024 року м. Дніпросправа № 280/5600/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року (суддя Кисіль Р.В.)в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не підготовки та не видачі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі щодо позивача за формою, яка наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати, в тому числі при здійсненні повного розрахунку при звільненні, позивачу, а саме: додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період серпня по жовтень 2022 року включно; грошової компенсації вартості неотриманого речового майна за період його служби; зобов`язати відповідача підготувати та видати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі щодо позивача за формою, яка наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн розмірі, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період з серпня по жовтень 2022 року включно; грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна за період його служби. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, за період проходження ОСОБА_1 військової служби серпень - жовтень 2022 року, безпідставно не нараховано та не виплачено додаткову винагороду за Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 та при звільненні та остаточному розрахунку цих порушень не усунуто, а також безпідставно не виплачено грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна та не видано відповідну довідку про його вартість (як передумову для здійснення такої виплати). Позивач вважає, що при остаточному розрахунку під час звільнення відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати вказаних вище виплат та доплат позивачу, що обумовлює звернення до суду із даним позовом. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період з 01.08.2022 по 25.09.2022, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн за період з 01.08.2022 по 25.09.2022, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) від 28.08.2023 №964 призначене службове розслідування за фактом самовільного залишення частини старшим телефоністом - лінійним наглядачем 6 гаубичної самохідно-артилерійської батареї 2 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 . Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що позивач самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 28.08.2022 та незаконно перебував за межами частини до 10.09.2022. Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Відповідно до пункту 9.4 окремого доручення Міністра оборони від 23.06.2023 №912/з/29 до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень та 30 000 гривень не включаються: військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10.10.2022 №428 за самовільне залишення частини позивач не включений до наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за серпень та вересень 2022 року. Таким чином невиплата позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за серпень та вересень 2022 року відбулася відповідно до чинного законодавства. Позивач не оскаржував наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10.10.2022 №428 в порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, в позовній заяві факт самовільного залишення ним частини не заперечує. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 23.04.2022 по 14.04.2023 ОСОБА_1 проходив службу в Військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2023 №104 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу у зв`язку зі звільненням з військової служби за сімейними обставинами (у зв`язку із перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років). Як зазначив позивач (представник позивача) у позові, відповідачем при здійсненні остаточного розрахунку при звільненні не було нараховано та виплачено ОСОБА_1 певні складові грошового забезпечення за період проходження ним служби. Також не видано грошового атестату та не надано повідомлення про остаточний розрахунок. 10.05.2023 представником позивача направлено на адресу відповідача адвокатський запит про надання: довідки про доходи ОСОБА_1 за період його служби в ВЧ НОМЕР_1 ; повідомлення (довідку, тощо) про повний розрахунок при звільненні (виключенні зі списків частини) із ОСОБА_1 із відображенням складових суми розрахунку та інформацію і підтверджуючий платіжний документ про здійснення повного розрахунку із ОСОБА_1 ; довідку про вартість речового майна, що належить (належала б) до видачі (або щодо майна, що не було видано) щодо ОСОБА_1 , за формою, яка наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178; інформацію про стан розгляду заяви та матеріалів щодо ОСОБА_1 на одержання посвідчення учасника бойових дій; витяг з наказу про виключення зі списків ОСОБА_1 .. У відповідь на вказаний запит, листом від 19.06.2023 №561/ФЕС, відповідачем надано довідку про доходи №439 від 16.06.2023, витяг з роздавальних відомостей про виплату грошового забезпечення та інших видів виплат; витяг з наказу командира ВЧ про виключення зі списків частини. Також в вказаному листі повідомлено, що компенсація за недоотримане речове майно не виплачується військовослужбовцям призваним по мобілізації. З довідки про доходи від 16.06.2023 №439 вбачається, що за період серпень - жовтень 2022 року ОСОБА_1 не було виплачено додаткові види грошового забезпечення, премії, винагороди. Згідно з довідкою №4261/1 від 25.09.2022 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії. Терміном: з 07.07.2022 по теперішній час (25.09.2022). Підстава: бойове розпорядження ГК ЗСУ від 02.07.2022 №4631 ЗПУ-2; бойове розпорядження КСВ ЗСУ №1/1581/СД від 03.07.2022; наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині від 03.08.2022 №42). Не погоджуючись із висновком відповідача про те, що солдат за мобілізацією ОСОБА_1 при звільненні не має права на грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна, 30.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату цієї компенсації. Виплату відповідачем не здійснено. Вважаючи, що відповідачем за період проходження ОСОБА_1 військової служби серпень - жовтень 2022 року безпідставно не нараховано та не виплачено додаткову винагороду за Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 та при звільненні та остаточному розрахунку цих порушень не усунуто, а також безпідставно не виплачено грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна та не видано відповідну довідку про його вартість, позивач звернувся з даним позовом до суду. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову. Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч. 4 ст. 9 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та № 58/2023 від 06.02.2023, строк дії воєнного часу продовжувався. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Згідно із пунктами 2-1, 3 Постанови № 168 (в чинній редакції) установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, Міністерство фінансів зобов`язано опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови. Крім того, 23.06.2022 Міністром оборони України прийнято Окреме доручення № 912/в/29 про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних сил України. Так, відповідно змісту пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України № 912/а/29 від 23.06.2022, під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів слід розуміти виконання військовослужбовцем, у тому числі: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка(який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних(бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або Штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ(сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань зведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань зведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії. На період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: - 100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); - 30000 гривень- іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби). Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави-відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального-штабу Збройних Сил України. Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т. ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. З наведеного слідує, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який видав відповідну довідку. Тож, якщо відрядженому військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, зміст та форма якої відповідають додаткам № 1, 2 окремого доручення, підписану уповноваженим командиром (начальником), то презюмується, що цей командир (начальник) перевірив та підтвердив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, визначених пунктом 3 вищевказаного окремого доручення, на підставі якого визначив терміни безпосередньої участі кожного конкретного відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах у відповідності до повноважень, наданих йому абзацом 3 пункту 3 та абзацом 4 пункту 4 окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29. Зміст цих документів може ставитися під сумнів лише за наявності доказів недобросовісного чи зловмисного спотворення фіксації реальної участі конкретного військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах. Іншим випадком необхідності пошуку доказів участі військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах може бути ситуація втрати (знищення) документів військової частини (підрозділу) в умовах бойових дій, засвідчена відповідними документами. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справах №560/3159/23 та № 560/3141/23. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди військовослужбовцю, який проходить службу у частині, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, передбачену пунктом 1 Постанови №

168. За обставинами цієї справи, ОСОБА_1 у період з 23.04.2022 по 14.04.2023 проходив службу в ВЧ НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації. З довідки про доходи від 16.06.2023 №439 вбачається, що за період серпень - жовтень 2022 року ОСОБА_1 не було виплачено додаткові види грошового забезпечення, премії, винагороди. Згідно з довідкою №4261/1 від 25.09.2022 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії. Терміном: з 07.07.2022 по теперішній час (25.09.2022). Підстава: бойове розпорядження ГК ЗСУ від 02.07.2022 №4631 ЗПУ-2; бойове розпорядження КСВ ЗСУ №1/1581/СД від 03.07.2022; наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині від 03.08.2022 №42). Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, про те що у довідці №4261/1 від 25.09.2022 містияться відомості про прийняття військовослужбовцем ОСОБА_1 безпосередньої участі у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії) у період з 07.07.2022 по 25.09.2022 (дата видачі довідки), беручі до уваги, що довідка містить підстави її видачі (бойове розпорядження ГК ЗСУ від 02.07.2022 №4631 ЗПУ-2; бойове розпорядження КСВ ЗСУ №1/1581/СД від 03.07.2022; наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині від 03.08.2022 №42)), та враховуючи ненадання відповідачем будь-якої інформації щодо наявності обставин, які виключають виплату позивачу доплат, передбачених Постановою №168, вказана довідка є належним доказом на підтвердження безпосередньої участь позивача у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Тобто, що у період з 07.07.2022 по 25.09.2022 позивачу, відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови №168, підлягала виплаті додаткова винагорода у збільшеному розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Доказів протилежного або виплати додаткової винагороди за вказаний період відповідачем не надано. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідачем вказано на те, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10.10.2022 №428 за самовільне залишення частини позивач не включений до наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за серпень та вересень 2022 року. Позивач не оскаржував наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10.10.2022 №428 в порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, в позовній заяві факт самовільного залишення ним частини не заперечує. Отже, невиплата позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за серпень та вересень 2022 року відбулася відповідно до чинного законодавства. З 01.06.2022 застосовується порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022, яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України. Так, понктом 3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. Згідно із пунктом 4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення. Згідно до пунктом 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. або 30 000 грн. здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 грн. за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення). Таким чином, колегія суддів зазначає, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою України №168, є відповідні накази командирів (начальників) військових частин, в яких проходить службу військовослужбовець, та які видаються у разі підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, що засвідчується Довідкою керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. При цьому, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу. Пунктом 9 Доручення визначено підстави для не виплати військовослужбовцям додаткової винагороди. Зокрема, зазначеним пунктом визначено до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включати військовослужбовців, які: 9.1. Беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки; 9.2. Проходять службу у багатонаціональних органах військового управління за кордоном; 9.3. Добровільно здалися в полон - з дня захоплення в полон, оголошеного наказом командира (начальника); 9.4. Самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника); 9.5. Відбувають покарання на гауптвахті та в дисциплінарних частинах з дня початку відбування покарання, оголошеного наказом командира (начальника) до дня фактичного завершення відбування покарання, оголошеного наказом командира (начальника); 9.6. Усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади - з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника) до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника); 9.7. Відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника); 9.8. Вживали алкогольні напої (наркотичні та психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошеного наказом командира (начальника); 9.9. Навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство (крім випадків доведення особи до самогубства, встановленого судом) - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство; 9.10. Вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією - за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини; 9.11. Перебували (за час перебування) під вартою чи домашнім арештом або на навчанні за кордоном (крім тих, які проходили підготовку (навчання) щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) або у відпустках (за якими відповідно до законодавства України не передбачено збереження грошового забезпечення). Статтею 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Статтею 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі Дисциплінарний статут ЗСУ), визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Згідно зі статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; Згідно зі статтею 97 Дисциплінарного статуту ЗСУ, про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) від 28.08.2023 №964 призначене службове розслідування за фактом самовільного залишення частини старшим телефоністом - лінійним наглядачем 6 гаубичної самохідно-артилерійської батареї 2 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 . Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що позивач самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 28.08.2022 та незаконно перебував за межами частини до 10.09.2022. Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10.10.2022 №428 в діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України; за самовільне залишення частини ОСОБА_1 на підставі ст. 45 та ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана». Цим же наказом за самовільне залишення частини позивач не включений до наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за серпень та вересень 2022 року. Колегія суддів зазначає, що доказів оскарження позивачем спірного наказу матеріали справи не містять. Отже, спірний наказ не скасований у встановленому законодавством порядку, є чинним та не є предметом оскарження у цій справі. Тому, у межах цієї справи, у суду відсутні підстави для його не врахування при вирішенні цього спору. Інше застосування наведених приписів законодавства зумовило б виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди незалежно від належного виконання військовослужбовцем військового обов`язку. Отже, припинення виплати грошового забезпечення (основного та додаткового), з урахуванням зазначеного у вказаному наказі обставин, відповідає Порядку № 260 та Постанові №

168. Зважаючи на зазначене, враховуючи, що позивач вважається таким, що самовільно залишив Військову частину, де проходив службу, то припинення виплати позивачу грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди яка передбачена Постановою № 168, не було необґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за серпень та вересень 2022 року не підлягають задоволенню (з урахуванням чинності наведеного наказу). Таким чином підстави для зобов`язання відповідача виплатити позивачу додаткову грошову винагороду за серпень та вересень 2022 року відсутні. Вирішуючи питання прийняття доказів, які не були надані до суду першої інстанції, апеляційний суд, враховує правову позицію у постановах від 19.11.2019 у справі №826/12675/15 та від 04.06.2021 у справі №160/2734/20, в частині можливості дослідження судом апеляційної інстанції нових додаткових доказів, лише після встановлення поважності причин не надання таких доказів до суду першої інстанції. З наданих відповідачем до апеляційної скарги документів убачається, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10.10.2022 №428, який є визначальним для всіх подальших дій у алгоритмі щодо отримання позивачем додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за серпень та вересень 2022 року, в діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України; за самовільне залишення частини ОСОБА_1 на підставі ст. 45 та ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана». У контексті викладеного колегія суддів зауважує, що предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують наявність/відсутність підстав для отримання позивачем додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за серпень та вересень 2022 року, а тому наведені обставини були ключовими та підлягали обов`язковому встановленню у судовому процесі. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст. 8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Згідно із ч. 1 та ч. 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно із ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Порядок подання доказів встановлений статтею 79 КАС України. Так, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. Відповідно до ч.8 та ч. 9 ст. 80 КАС України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду. Відповідно до статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави дійти висновку, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами, що об`єктивно не залежали від особи, яка надала такі додаткові докази (поважність причин повинен довести той учасник справи, який їх надав, зокрема в цій справі - скаржник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами. Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19.11.2019 у справі №826/12675/15 та від 04.06.2021 у справі №160/2734/20, аналізуючи положення частини четвертої статті 308 КАС України, указав, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник). Указане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі у них наявні докази, і недопущення зловживання стороною правами. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач до апеляційної скарги додав докази, які не були подані до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/5600/23 від 24.07.2023 відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, відповідачу надано 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву. Судом першої інстанції встановлено, що копію зазначеної ухвали представником відповідача отримано 01.08.2023. Відзив на позовну заяву станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції відповідачем подано не було. Щодо обставин, внаслідок яких відповідачем не було подано відзив на позов на позов та відповідні докази зазначено, що юридичною адресою військової частини НОМЕР_1 є АДРЕСА_1 , проте фактично військова частина з червня 2022 року безперервно перебуває в зоні бойових дій на території Донецької та Луганської областей. У зв`язку із важким становищем та веденням активних воєнних (бойових) дій на Сватівськову напрямку Луганської області з вересня 2022 року по теперішній час, де виконує завдання військова частина, абсолютно весь особовий склад був задіяний у бойових діях, регулярною зміною місця дислокації штабу військової частини, відтак була відсутня об`єктивна можливість надання до суду відзиву та відповідних доказів. Наявність правового режиму воєнного стану та бойові дії на території України, а також участь військової частини НОМЕР_1 в таких бойових діях є загально відомими фактами та такими фактами, що визнаються учасниками справи, тому, на думку відповідача, не потребують доказування. З урахуванням викладеного, відповідачем звернуто до суду апеляційної інстанції клопотання щодо долучення доказів, які не подавалися до суду першої інстанції, а саме: копій матеріалів службового розслідування щодо самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_1 та витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10.10.2022 №428. Колегія суддів вважає, що неподання таких доказів відповідачем до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами, що об`єктивно не залежали від нього, у зв`язку з чим такі підлягають врахуванню під час апеляційного розгляду справи, оскільки такі мають істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року скасувати та прийняте нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров