Постанова 4851 № 440/18623/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 травня 2024 р. Справа № 440/18623/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2024, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, вул.Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/18623/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України, в якому просила суд: - визнати протиправною та скасувати відмову Державної установи «Центр пробації» від 01.12.2023, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; - зобов`язати Державну установу «Центр пробації» призначити та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Зобов`язано Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, на підставі Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4, з урахуванням висновків суду. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачка звільнена зі служби відповідно до пункту 5 статгі 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) 13 березня 2023 року. 14.11.2023 звернулась до Центру пробації із заявою про проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що встановлено III (третю) групу інвалідності, причиною якої стали захворювання, пов`язані з проходженням служби в поліції та додала відповідні документи. До заяви надана довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №114590 видана Комунальним підприємством Полтавської обласної транспортно-радіологічної МСЕК від 08.11.2023, якою встановлено III (третю) групу інвалідності, причиною якої стали захворювання, пов`язане з проходженням служби в ДКВС. Зазначає також, оскільки з дати звільнення до дати проходження МСЕК минуло більше як шість місяців, підстав для виплати одноразової грошової допомоги 1 позивачці немає, тобто, інвалідність встановлена поза межами встановленого законодавством шестимісячного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 08 березня 2023 року наказом № 240/к Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України було звільнено зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу) майора внутрішньої служби ОСОБА_1 старшого інспектора Автозаводського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області, 13 березня 2023 року. На звернення позивачки щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням групи інвалідності, на яку, Державна установа «Центр пробації» Міністерства юстиції України листом № 6261/8/Ян-23 від 01.12.2023 повідомило останню про відсутність підстав для виплати ОГД, оскільки з дати звільнення зі служби до дати проходження МСЕК минуло більше шести місяців. Не погодившись із такими діями відповідача щодо відмови у призначенні та виплати ОГД, позивачка звернулася до суду з позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 31.08.2023, а не з 08.11.2023, як зазначає відповідач - дата встановлення інвалідності позивачці внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в Державній кримінально-виконавчій службі, у неї виникло право на отримання ОГД на підставі підпункту 4 пункту 1 статті 97 Закону №580-VIII. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст.46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально- виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально- виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі за текстом - Закон №580-VIII). Відповідно до частини першої статті 97 Закону №580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: 1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин; 2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції; 3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності; 6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності. Згідно з підпунктом в пункту 3 частини першої статті 99 цього Закону розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності: III групи - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Статтею 101 Закону №580-VIII передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги. Відповідно до частини другої статті 97 Закону №580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11.01.2016 року затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі по тексту - Порядок №4). Згідно з п.1 розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Зі змісту положень п.п. 1, 3, 5 розділу III Порядку №4 (у відповідній редакції) встановлено, що формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у органах поліції, навчальних закладах здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) органів поліції та навчальних закладів, а також фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК). Заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби). У разі коли такий орган (заклад, установу) ліквідовано, заява подається до органу (закладу, установи) за місцем зберігання особової справи. Для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; 9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті). Копії документів завіряються підписом власноруч, та перевіряються особою, що приймає документи. З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення): 1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції; 2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції; 3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції. Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.09.2018 року у справі №373/1188/16-а, від 20.09.2018 року у справі №296/9456/16-а, від 01.11.2018 року у справі №822/3788/17, від 22.01.2019 року у справі №2340/2663/18, від 15.04.2019 року у справі №823/1798/18, від 10.10.2019 року у справі №822/1083/18, від 05.02.2020 року у справі №810/836/18, від 23.04.2020 року у справі №822/999/18 та від 26.05.2020 року у справі №823/2291/18, яку апеляційний суд враховує, у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України. Судовим розглядом встановлено, що позивачка звільнена зі служби на підставі пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу) з 13.03.2023 наказом №240/к від 08.03.2023. Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №114590 від 08.11.2023 ОСОБА_2 встановлено ІII групу інвалідності вперше з 31.08.2023, причина інвалідності: захворювання, пов`язане з проходженням служби в Державній кримінально-виконавчій службі, тобто протягом шести місяців після звільнення позивача. Отже, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, у позивачки виникло право на отримання ОГД з 31.08.2023, виходячи із довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №114590 від 08.11.2023. Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 31.08.2023, а не з 08.11.2023, як зазначає відповідач - дата встановлення інвалідності позивачці внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в Державній кримінально-виконавчій службі, у неї виникло право на отримання ОГД на підставі підпункту 4 пункту 1 статті 97 Закону №580-VIII, у якому зазначено, що ОГД призначається і виплачується у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправними дій Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та зобов`язання Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, на підставі Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4, з урахуванням висновків суду. Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає. Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 по справі №440/18623/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк