Постанова 4856 № 120/685/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/685/20-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л. Суддя-доповідач: Капустинський М.М. 22 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Смілянця Е. С. Матохнюка Д.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року (рішення ухвалено 27.04.2020 року у м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції у Вінницькій області щодо невиплат належних сум під час встановлення більшого ступеня втрати працездатності; - зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в більшому розмірі, з урахуванням раніше виплачених сум, а саме у сумі 65840 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, протиправно не здійснено призначення та виплату ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІ групи, за вирахуванням суми 123340,00 грн, раніше отриманої грошової допомоги за 50% втрати працездатності від захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків під час проходження служби в Національній поліції України у Вінницькій області. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплат належних сум під час встановлення більшого ступеня втрати працездатності та зобов`язати виплатити одноразову грошову допомогу в більшому розмірі, з урахуванням раніше виплачених сум, а саме у сумі 65840 грн. - відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що оскільки правовідносини щодо первинного встановлення інвалідності позивачу виникли 18.04.2018р., тобто до набрання чинності пунктом 8 розділу Порядку №4 в редакції наказу МВС України №249 від 05.04.2019р., яким введено обмеження на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі лише у разі встановлення групи інвалідності після встановлення ступеня втрати працездатності, а не після первинного встановлення інвалідності як було встановлено у попередній редакції Порядку №4. Тому, вважає, що ці обмеження не стосуються позивача. Крім того, зазначив, що Порядок №4 не позбавляє позивача права на отримання допомоги, а лише встановлює обмеження щодо визначення такої допомоги в залежності від часу повторного медичного огляду, в результаті якого встановлена вища група чи інша причина інвалідності або більший відсоток працездатності. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що відповідно до пункту 8 Порядку №4 ( в редакції, що діяла на час звернення із заявою), якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Вказує, що позивачу встановлено вище групу інвалідності 16.12.2019р., тобто вже після того, як внесено відповідні зміни до Порядку №4 (14.05.2019р.). Вважає, що відсутні підстави для виплати позивачу допомоги. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 2006 року по 2018 рік проходив службу в Національній поліції України в кінологічному центрі ГУНП у Вінницькій області. Наказом №73 о/с від 02 травня 2018 року був звільнений з органів Національної поліції за пунктом 2 (через хворобу) частина 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». При звільненні одноразова грошова допомога виплачувалася згідно свідоцтва про хворобу ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Вінницькій області» від 18.04.2018 року №В-127. 26 грудня 2018 року ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 123340,00 грн., шляхом перерахування її на картковий рахунок позивача, що визнається сторонами у справі. 17.12.2019 року при повторному огляді позивачу встановлено ІІ групу інвалідності та 70% втрати професійної працездатності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків під час проходження служби в Національній поліції України, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААА №030593. 08.01.2020 року позивач звернувся до ГУНП у Вінницькій області з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності, у зв`язку з тим, що отримав ІІ групу інвалідності від захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків. Листом від 28.01.2020 року № 136/04/29-2020 відповідач повідомив позивача, що ГУНП у Вінницькій області, щодо призначення повторної виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності, передбаченої статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідно до п. 8 Наказу МВС від 11.01.2016 року №4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням МСЕК групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Відповідач вважає, так як 26.12.2018 виплачено одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності позивачу, а тому і п.8 Наказу МВС від 11.01.2016 №4 та Законом України «Про Національну поліцію» не передбачено повторну виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням різниці раніше виплаченої суми при встановленні вищої групи інвалідності. Враховуючи вищевикладене, в ГУНП у Вінницькій області відсутні правові підстави для повторного призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, та 70% втрати професійної працездатності, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутнє право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, з огляду на те, що позивачу під час первинного медичного огляду за рішенням МСЕК встановлено не тільки ступінь втрати працездатності, а також і групу інвалідності. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України від 02.07.2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію". Згідно з ч.1 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: 1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин; 2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції; 3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності; 6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності. Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина 2 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію"). Підпунктом б п.3 ч.1 ст.99 Закону №580-УІІІ визначено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності II групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №163/28293). Пунктом 8 Розділу 4 Порядку №4 (в редакції до 14.05.2019) було визначено, якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Водночас з 14.05.2019 до Порядку №4 було внесено зміни, зокрема п.8 Розділу 4 в редакції від 14.05.2019 визначено, що якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Статтею 101 Закону України "Про Національну поліцію" визначений вичерпний перелік випадків, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги. Колегія суддів звертає увагу щодо відсутності обґрунтування у відмові позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з призначенням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, жодної з зазначених вище підстав, оскільки фактичною підставою для відмови слугувало те, що внесеними змінами у Порядок №4 виключено можливість отримання особою одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у разі зміни саме інвалідності. Суд зазначає, що вищевказаний Порядок не позбавляє позивача права на отримання цієї допомоги, а лише встановлює обмеження щодо визначення розміру такої допомоги в залежності від часу повторного медичного огляду, в результаті якого встановлена вища група чи інша причина інвалідності або більший відсоток втрати працездатності. Аналізуючи вищевикладені норми, суд апеляційної інстанції вважає, що Законом №580-ІV не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності з встановленням більшого відсотка ступеня втрати працездатності, якщо була виплачена грошова допомога у зв`язку із первинним встановленням групи інвалідності з відповідно визначенним меншим відсотком ступеня втрати працездатності. За таких обставин, колегія суддів вважає, що при відмові позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідач здійснив помилкове розширене тлумачення приписів пункту 8 Розділу ІV Порядку №4, а відтак оскаржувана відмова не ґрунтується на вимогах Закону. На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції України в Житомирській області щодо невиплати належних сум під час встановлення більшого ступеня втрати працездатності підлягають задоволенню. Відносно позовних вимог в частині зобов`язання Національної поліції України в Житомирській області зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області виплатити йому як особі, звільненій зі служби в поліції, одноразову грошову допомогу в більшому розмірі. З урахуванням раніше виплачених сум, а саме у сумі 65840,00 грн., колегія суддів зазначає, що оскільки відповідач не приймав рішення про відмову в призначенні та виплати позивачу одноразової грошової допомоги з підстав вказаних в мотивувальній частині даного рішення суду, тому правильним способом захисту порушених прав буде зобов`язання Головного управління Національної поліції в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням вищевикладених висновків суду. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно ст.317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії скасувати. Ухвалити нове рішення. Позов задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 08.01.2020 року, щодо призначення одноразової грошової допомоги як інваліду II групи, інвалідність якого пов`язана з захворюванням під час проходження служби в поліції. Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, з урахуванням викладених судом висновків, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2020 року про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності як інваліду II групи у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 97, п.п. в п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону України "Про національну поліцію", за вирахуванням суми 123340,00 грн. раніше отриманої грошової допомоги. В іншій частині в задоволенні адміністративного позову відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 22 липня 2020 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Смілянець Е. С. Матохнюк Д.Б.