Постанова 4806 № 303/8704/23

Справа № 303/8704/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 16 травня 2024 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Фазикош Г.В., Собослоя Г.Г. з участю секретаря судового засідання: Сливки С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 листопада 2023 року, ухвалене головуючою суддею Гутій О.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст України» про стягнення кредитної заборгованості встановив: У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Фінтраст України» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що 03.10.2021 між ОСОБА_1 та ТзОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 4867202 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 20 000,00 грн, строком на 30 днів з кінцевим терміном повернення 02.11.2021 Однак, 02.11.2021 відповідач свої зобов`язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, у зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору, Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль. 01.11.2021 відповідач внесла плату за користування кредитом в розмірі 3 420 гривень, у зв`язку з чим відбулось продовження строку кредиту ще на 30 днів. Відтак, у зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань перед первісним кредитором утворилася заборгованість, яку ТзОВ «Авентус Україна» за договором факторингу № 17.01./23-Ф від 17.01.2023 року відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна». У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором у встановленому договором порядку та строки, ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 82 849,27 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача, а також 2 147,20 грн судового збору та 10 000,00 грн - витрат на правову допомогу. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 листопада 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за електронним договором № 4867202 про надання споживчого кредиту від 03.10.2021 у розмірі 63 700,00 гривень, що складається з: 20 000,00 грн сума кредиту, 43 700,00 грн - проценти за користування кредитом, судовий збір у розмірі 2 147,20 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Не заперечує щодо стягнення з неї кредитної заборгованості в розмірі 20 000 грн та судових витрат. Вказує, що ТОВ «Авентус Україна» не вправі було нараховувати відсотки після спливу визначеного договором строку кредитування, зокрема після 02.11.2021, оскільки, в охоронних правовідносинах його права та інтереси забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Більш того, за змістом пункту 4.2.2 Договору, якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов`язаний повідомити про це товариство в один із способів, наведених у цьому договорі. Однак, після 02.11.2021 року вона не здійснювала жодних платежів за вказаним Договором, а тому зобов`язання повідомляти позивача про небажання нею продовжувати строк користування кредитом у мене, відповідно до п.4.2.2 Договору, не виникало. Включивши до Договору неясну та нечітку умову договору (пункт 4.2.2) по якій неможливо встановити чи мало місце продовження строку кредитування чи ні і як наслідок неможливо правильно нарахувати проценти (встановити заборгованість, як по процентах, так і загальну), позивач цією умовою Договору створив невизначеність її застосування до спірних відносин. Отже, за таких обставин, положення умови п. 4.2.2 Договору повинно трактуватися на користь споживача, а тому його заборгованість становить тільки суму кредиту 20000,00 грн. Суд першої інстанції помилково послався на п. 4.3.1 Договору та зробив хибний висновок про те, що Договір автоматично пролонговано, оскільки, згідно п. 1.5 Договору, стандартна процентна ставка становить 1,90 % на день та застосовується в 3-х випадках: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.2 Договору. При цьому умова Договору викладена у п. 4.2.2, є нечіткою та неясною, має двояке трактування, а тому не може бути застосована до спірних правовідносин. Належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору № 4867202 від 03.10.2021 матеріали справи не містять, оскільки така пролонгація за умовами договору мала здійснюватися шляхом здійснення платежу на користь позивача та погодження останнім пропозиції (оферти) позичальника про це. Отже, застосування судом першої інстанції умови пункту 4.3 Договору щодо автопролонгації строку кредиту без згоди відповідача, у випадку наявності у позичальника заборгованості на дату закінчення строку кредиту, вважається безпідставним. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно приписів ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а. с. 29-32). 03 жовтня 2021 року відповідачка ознайомилася з паспортом споживчого кредиту, інформацією про умови кредитування та орієнтовною загальною вартістю кредиту, наданими з урахуванням обраних нею умов кредиту (а. с. 77-81). В подальшому, 03.10.2021 між ОСОБА_1 та ТзОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 4867202 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 20 000,00 грн. строком на 30 днів з кінцевим терміном повернення 02.11.2021 року (а.с.82-91). Стандартна процента ставка становить 1,90% на день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2. Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася авто пролонгація, відповідно до п. 4.2. Договору. Відповідно до п.4.3.1 кредитного договору якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом , строк кредитування продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення строку договору але не більше ніж 90 днів поспіль. Знижена процентна ставка 0,57 % на день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк (п.1.5.2). Укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і відключення до Веб-сайту/ІТС Товариства (п. 1.1). За умовами Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1). Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним (п. 9.2). Пунктом 5.1 (3) Договору передбачено право кредитора укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договорами факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача. Згідно з договором факторингу № 17/01/23-Ф від 17 січня 2023 року право вимоги за кредитним Договором набуло Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (а. с. 50-58). За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, таю$й договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розміри позик, грошову одиницю, в якій надано позики, строки та умови надання грошових коштів у позику, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С535190 від 03.10.2021. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 1082 ЦК України божник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до п.4.3.1 кредитного договору якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, строк кредитування продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення строку договору, але не більше ніж 90 днів поспіль. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату нею заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. При цьому ОСОБА_1 не заперечує щодо стягнення з неї на користь позивача суми позики в розмірі 20 000 грн. Відтак, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що за електронним договором № 4867202 про надання споживчого кредиту від 03.10.2021 проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані протягом 90 днів, з дня не сплати відповідачем заборгованості, і розмір таких становить 43 700,00 грн. Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на спростування даних обставин, як на підтвердження своїх заперечень проти позову у частині сплати відсотків. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 листопада 2023 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 травня 2024 року. Суддя-доповідач: Судді: