Ухвала КАС ВС № 580/11979/23

УХВАЛА 23 травня 2024 року м. Київ справа №580/11979/23 адміністративне провадження №К/990/19273/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М. перевіривши касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі №580/11979/23 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- УСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "АЗОТ" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від1 грудня 2023 року ВП № 56675048 про стягнення виконавчого збору в розмірі: 422294,50 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року, позов задоволено. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 17 травня 2024 року через підсистему "Електронний суд". За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що в матеріалах справи відсутній документ про сплату судового збору. Натомість, по тексту касаційної скарги міститься клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору. Клопотання мотивоване тим, що Міністерство юстиції України фінансується за рахунок бюджетних коштів та у межах бюджетних асигнувань, а враховуючи значну кількість судових справ , виникає складність прогнозування подальших фінансових надходжень Мінюсту. Дослідивши вказане клопотання, Суд вважає за потрібне вказати наступне. Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Виключний перелік підстав для звільнення від сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору та суб`єктів, які можуть бути звільнені від сплати такого збору або мають право на його відстрочення наведено у статті 8 Закону України «Про судовий збір». Враховуючи те, що суб`єкти владних повноважень відсутні у переліку таких осіб, клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню. Водночас звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати такий збір. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 940/2276/18, на яку посилається заявник, зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. При цьому, у зазначеній постанові, цей висновок стосувався саме юридичної особи (а не суб`єкта владних повноважень) про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Однак у поданому клопотанні, окрім посилання на недостатній рівень фінансування, про що було надано відповідну довідку, державний орган не зазначає про вжиті ним заходи задля сплати у цій справі суми судового збору у встановлений в ухвалі суду строк. Тобто відсутні належні обґрунтування підстав для відстрочення сплати судового збору, не надано відповідні докази. За таких обставин, у Суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору. Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення. Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 1 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив: 2 684 грн. Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, позов у цій справі заявлено у 2023 році юридичною особою, вимоги якої були задоволені судами попередніх інстанції щодо однієї вимоги майнового характеру в сумі: 422294,50 грн. Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Оскільки касаційна скарга подана через підсистему «Електронний суд» скаржник має надати докази сплати судового збору в сумі: 10 135,06 грн (422294,50 грн. *1,5%*200%*0,8) Реквізити для сплати судового збору: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)". Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу. Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме: надання документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі. Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору - відмовити. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі №580/11979/23 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху. Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... Н.М. Мартинюк Л.О. Єресько Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду