Постанова 4807 № 932/8332/23

Дата документу 23.05.2024 Справа № 932/8332/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/1079/24 Головуючий у 1-й інстанції: Шалагінова А.В. Є.У.№ 932/8332/23 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 травня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючої: Кочеткової І.В., суддів: Бєлки В.Ю., Гончар М.С., розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Ворон Артем Ігорович, на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2024 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.08.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №16922-08/2021. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ідентифікатора. За умовами договору товариство надало позичальнику кредит у розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами. 31.01.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та позивачем укладено договір факторингу № 31012023, у відповідності до якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 31012023 від 31.01.2023 та витягу з реєстру боржників за Договором факторингу № 31012023 від 31.01.2021 позивач набув право грошової вимоги до відповідача в розмірі заборгованості 32 000,00 гри., яка складається із: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 гри. - сума заборгованості за пенею. Того ж дня між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 було укладено іще один кредитний договір № 3340209146/723051. 12.08.2022 між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та позивачем укладено договір факторингу № 12082022, у відповідності до якого ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК ЄАПБ» приймає належні ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 12082022 від 12.08.2022 та витягу з реєстру боржників за Договором факторингу № 12082022 від 12.08.2022 позивач набув право грошової вимоги до відповідача в розмірі заборгованості 15 190,00 грн., яка складається з: 4000,00 гри. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 190,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею. Всупереч умовам вищезазначених договорів, відповідач свої зобов`язання не виконала. Після відступлення прав вимоги за цими договорами відповідачем не здійснювалось платежів на погашення заборгованості. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за вищезазначеними договорами у загальному розмірі 47 190,00 грн. та судові витрати. Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №16922-08/2021 від 26 серпня 2021 року у розмірі 32 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №3340209146/723051 від 26 серпня 2021 року у розмірі 15 190 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» судовий збір у розмірі 2 684 грн. 13.02.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15 березня 2024 рокузаяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Ворона А.І. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що на думку апелянта суд дійшов до помилкових висновків, оскільки не взяв до уваги її доводи про те, що вона не укладала кредитні договори, які вказані в позові, а позивачем не надано на підтвердження зворотного жодного належного та допустимого доказу. Висновок суду про те, що надані позивачем на підтвердження доводів позову є первинним документами, на думку апелянта є хибними, а розрахунок заборгованості безпідставним. Нарахування позивачем процентів в порядку статті 625 ЦК України в даному випадку є протизаконними, адже нараховані поза межами строку дії договору. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. ТОВ «ФК «ЄАПБ» є користувачем «Електронний суд» отримує судову кореспонденцію через вказану систему. Апеляційна скарга і ухвала про відкриття апеляційного провадження отримані позивачем 23.04.2024. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на такі обставини. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частинами 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач умови кредитних договорів належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість, а надані позивачем докази переходу прав вимоги за кредитними договорами від 26.08.2021 свідчать про те, що позивач набув права вимоги до відповідача в обсязі, визначеному вказаними договорами, а саме у розмірі заборгованості за всіма договорами від 26.08.2021 на загальну суму 47 190,00 грн. Проте в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна з огляду на таке. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Встановлено, що 26.08.2021 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та відповідачем було укладено кредитний договір № 16922-08/2021, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 8 000,00 грн. зі сплатою 2,5 відсотків за кожен день користування кредитом. Строк кредитування 30 днів (а.с.7-10). 26.08.2021 між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та відповідачем укладено кредитний договір № 3340209146/723051, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 4 000,00 грн. зі сплатою 2,5 відсотків за кожен день користування кредитом. Строк кредитування 30 днів (а.с. 30-33). Вказані кредитні договори були підписані електронними підписами відповідачки, які і Умови кредитування, заявки про відстрочення виконання зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Відповідно до ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний підпис є одноразовим ідентифікатором, це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину. Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Аналіз викладених вище норм права свідчить проте, що ОСОБА_1 уклала із ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» кредитні договори, тому доводи апеляційної скарги про заперечення ОСОБА_1 про укладання кредитних договорів є безпідставними. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підписавши договори та умови кредитування «електронним підписом» ОСОБА_1 погодилася з умовами кредитування, які запропонували їй на той момент ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «КУ «Європейська кредитна група». 12.08.2022 між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та позивачем укладено договір факторингу № 12082022, у відповідності до якого ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 12082022 від 12.08.2022 та витягу з реєстру боржників за Договором факторингу № 12082022 від 12.08.2022 позивач набув право грошової вимоги до відповідача в розмірі заборгованості 15 190,00 грн., яка складається з: 4 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 190,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. сума заборгованості за пенею (а.с. 34-37). 31.01.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та позивачем укладено договір факторингу № 31012023, у відповідності до якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 31012023 від 31.01.2023 та витягу з реєстру боржників за Договором факторингу № 31012023 від 31.01.2023 позивач набув право грошової вимоги до відповідача в розмірі заборгованості 32 000,00 грн., яка складається з: 8 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 24 000,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. сума заборгованості за пенею (а.с. 20-24). Згідно з п. 1.1 Договорів факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Пунктом 1.2 Договорів факторингу, сторони погодили, що перехід до клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач висувала заперечення проти вимог нового кредитора у зобов`язаннях відповідно до статті 518 ЦК України. В силу вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Враховуючи надані позивачем докази переходу прав вимоги за кредитними договорами від 26.08.2021, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач набув права вимоги до відповідача. Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості, суд першої інстанції не звернув уваги на таке. Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту №16912-08/2021 від 26.08.2021, строк кредитування становив 30 днів, тобто до 25.07.2021 (а.с.10). По закінченню строку кредитування між кредитором і позичальником були підписані додаткові угоди про відстрочення виконання зобов`язань за Договором №16912-08/2021 24.09.2021, 06.10.2021, 13.10.2021, 20.10.2021, 27.10.2021, 03.11.2021, 09.11.2021, та 23.11.2021 (а.с.11-19). В останнє сторони погодили, що заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту і визначили, що вона складає 8000,00 грн., за відсотками за користування кредитом 6 800,00 грн., а всього заборгованість за Договором №16912-08/2021 становить 14800,00 грн. Відповідно до умов Договору про надання фінансового кредиту №3340209146/723051 від 26.08.2021 строк кредитування 30 днів, тіло кредиту становить 4000,00 грн. та денна процентна ставка складає 2,5% (а.с.33) Тобто за 30 днів кредитування та розміром тіла кредиту 4000,00 грн., проценти за користування кредитними коштами становлять 3000,00 грн. Інших доказів, які б свідчили про погодження інших умов кредитування або про продовження строку дії договору матеріали справи не містять. Отже колегія суддів встановила, що загальна сума заборгованості за Договорами №16912-08/2021 від 26.08.2021 та за №3340209146/723051 від 26.08.2021 становить 21 800,00 грн. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у Постанові Великої Палати від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12. Обидва кредитні договори укладалися строком на визначений сторонам строк. Отже нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст.1048 ЦК України. Аналіз викладеного свідчить про те, що оскільки матеріали справи містять лише описані умови кредитування, то із вказаного слідує, що за договором факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги тільки вказані суми заборгованості за договорами про надання фінансового кредиту за №16912-08/2021 від 26.08.2021 та за №3340209146/723051 від 26.08.2021. Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, тому прийшов до помилкових висновків і неправильно застосував норми матеріального права, що у відповідності до норм статті 376 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позову. Інші доводи апеляційної скарги вже були предметом розгляду в суді першої інстанції, на них дана обґрунтована відповідь та додаткової оцінки вони не потребують. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового, то у відповідності до норм ч.13 ст.141 ЦПК України, судові витрати, які були понесені сторонами по справі в суді першої та апеляційної інстанції мають бути перерозподілені. Витрати, які були понесені ТОВ «ФК «ЄАПБ» в суді першої інстанції становлять 2684,00 гривень. Витрати, які були понесені ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції становлять 4026,00 гривень. З урахуванням взаємозаліку та пропорційно задоволеним позовних вимогам, ТОВ «ФК «ЄАПБ» має компенсувати ОСОБА_1 620,10 гривень. Враховуючи викладене, керуючись ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2024 року у цій справі скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «ЄАПБ». Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №16912-08/2021 від 26.08.2021 у розмірі 14800,00 гривень (чотирнадцять тисяч вісімсот гривень 00 копійок). Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №3340209146/723051 від 26.08.2021 у розмірі 7000,00 гривень ( сім тисяч гривень 00 копійок). Стягнути з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 620,10 гривень (шістсот двадцять гривень 10 копійок). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Головуюча: І.В. Кочеткова Судді: В.Ю. Бєлка М.С. Гончар