Ухвала КЦС ВС № 194/624/22

У х в а л а 30 квітня 2024 року м. Київ Справа № 194/624/22 Провадження № 61-2264ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В.- розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця) на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у справі за заявою керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Тернівської міської ради Дніпропетровської області (далі - заявник) про визнання спадщини відумерлою та передання її територіальній громаді міста Тернівки за участю заінтересованих осіб - скаржниці, Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» - і в с т а н о в и в:

1. У червні 2022 року заявник звернувся до суду із заявою, у якій просив визнати відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з квартири, загальною площею 29 кв. м, розташованої на території Тернівської міської територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира), і передати її у власність Тернівської міської територіальної громади в особі Тернівської міської ради Дніпропетровської області. 2. 16 червня 2023 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, згідно з якою заяву залишив без розгляду, роз`яснив заявникові право подати позов на загальних підставах. 3. 16 січня 2024 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою ухвалу суду першої інстанції скасував і скерував до цього суду справу для продовження розгляду. 4. 15 лютого 2024 року скаржниця сформувала в системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 5514/0/220-24 від 16 лютого 2024 року), в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та «закрити провадження». 5. 6 березня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Скаржниця мала зазначити найменування та місцезнаходження однієї із зацікавлених осіб (Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство»), вказати дату отримання копії оскарженої постанови суду апеляційної інстанції та надати докази на підтвердження цього, а також докази надсилання копій касаційної скарги і доданих до неї матеріалів усім іншим учасникам справи до їхніх електронних кабінетів або у паперовій формі листами з описом вкладення. 6. 18 березня 2024 року скаржниця сформувала в системі «Електронний суд» уточнену касаційну скаргу (вх. № 9311/0/220-24 від 18 березня 2024 року), у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 16 червня 2023 року. 7. 18 березня 2024 року скаржниця також сформувала в системі «Електронний суд» уточнену касаційну скаргу (вх. № 9318/0/220-24 від 18 березня 2024 року), у якій вказала найменування та місцезнаходження однієї із зацікавлених осіб, відомості про яку не вказала раніше; додала докази надсилання її копій і копій доданих до неї матеріалів усім учасникам справи та докази надіслання 18 січня 2024 року до її електронного кабінету довідки апеляційного суду. Касаційну скаргу обґрунтувала так: ­ апеляційний суд прийняв постанову в судовому засіданні без участі представника скаржниці, який не зміг приєднатися до відеоконференції. Скаржниця просила суд відкласти розгляд справи ще й через те, що ні вона, ні її представник не отримали матеріали справи для ознайомлення; ­ суд апеляційної інстанції у резолютивній частині постанови вказав, що вона не підлягає оскарженню. Однак у статтях, які зазначив апеляційний суд, не вказано про неможливість оскарження цієї постанови; ­ виключними випадками, за яких прокурор може представляти інтереси держави у суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Поняття «інтереси держави» охоплює широке та водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не можна точно класифікувати. Тому їхню наявність суд має самостійно оцінити у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі № 826/15338/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі № 822/1169/17); ­ захищати інтереси держави мають насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль: замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не захищає порушене право чи робить це неналежно (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 (провадження № 11-609апп18)); ­ підстави для представництва мають існувати на час звернення до суду та бути підтверджені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази того, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не захищає інтереси держави або робить це неналежно. Такими доказами можуть бути, зокрема, звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них й інші письмові докази, що стосуються справи. Лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 263/2038/16-а (провадження № К/9901/14483/18)); ­ ні Тернівська міська рада Дніпропетровської області, ні її виконавчий комітет не планують звертатися до суду з вимогою щодо визнання спадщини відумерлою. Тому прокурор, звертаючись до суду із заявою, переклав на себе компетенцію відповідних уповноважених органів (див. аналогічний висновок, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року у справі № 810/3161/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 824/897/17-а). Суд апеляційної інстанції не дослідив ці обставини та не застосував відповідний висновок Верховного Суду; ­ 10 листопада 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову у справі № 194/647/19 (провадження № 61-10606св21), згідно з якою задовольнив частково касаційну скаргу скаржниці, скасував рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 2 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2021 року і відмовив у задоволенні заяви заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання спадщини відумерлою; ­ апеляційний суд не врахував, що держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у конкретних правовідносинах. Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (провадження № 12-1гс22)). Суд апеляційної інстанції за мовчазною згодою дозволив прокурору не сплачувати судовий збір, що є порушенням пункту 3 частини четвертої статті 356 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); ­ заявник подав до суду заяву про визнання спадщини відумерлою та передання її територіальній громаді міста Тернівка після спливу загального строку позовної давності. Скаржниця про це заявляла у відзиві на апеляційну скаргу прокурора, однак апеляційний суд відповідні обставини не дослідив; ­ з 9 березня 2022 року до листопада 2023 року включно у квартирі, яка входить до складу спадщини, ніхто не проживав. Це підтверджують квитанції з показниками споживання електроенергії, які дорівнювали нулю. Квартиру в оренду скаржниця ніколи не здавала. Вона там проживала, однак з початку повномасштабної війни виїхала за межі України і знаходиться під тимчасовим захистом Німеччини. З листопада 2023 року у квартирі тимчасово проживає евакуйована сім`я з окупованої Донеччини, яка залишилася без житла. Крім квартири, скаржниця іншого житла не має. Суд апеляційної інстанції ці обставини не встановив, а доводи заявника є оманливими; ­ те, чи є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією людиною, має юридичне значення. Його потрібно доводити під час розгляду справи. На невідповідність у прізвищі скаржниця неодноразово звертала увагу суду першої й апеляційної інстанцій. Заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник до суду не подавав.

8. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

9. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених останнім абзацом частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження. Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у справі за заявою керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання спадщини відумерлою та передання її територіальній громаді міста Тернівка за участю заінтересованих осіб - ОСОБА_1 ,Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство».

2. Витребувати з Тернівського міського суду Дніпропетровської області цивільну справу № 194/624/22.

3. Роз`яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков