Постанова 4852 № 160/21531/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/21531/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 року ( ОСОБА_1 ) в адміністративній справі №160/21531/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до відповідача Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , звернувся 24.08.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом відповідача Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.08.2023 №004952 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000грн. Також просив стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000грн. В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачем винесено постанову, якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф, вказана постанова прийнята з порушенням норм діючого законодавства, оскільки позивач не є власником транспортного засобу та не є перевізником, оскільки власником і перевізником є інша особа ОСОБА_3 , а не позивач. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.08.2023 №004952 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 6000грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що позивач не є суб`єктом цих порушень, а тому він не може спростовувати обставини, які не зачіпають його права та інтереси. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державною службою України з безпеки на транспорті подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що згідно з ТТН від 29.06.2023 № 007108 автомобільним перевізником зазначено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 , вантажоодержувачем є ТОВ «Транссервіс 2008». Відтак, зважаючи на те, що вантажоодержувачем є особа відмінна від Позивача суб`єкта господарювання, то має місце саме надання послуг перевезення вантажу. В частині стягнення витрат на правничу допомогу рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 29.06.2023 року об 11 год 50 хв. на 87 км. а/д М-29 інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях здійснено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом транспортного засобу: вантажного сідлового тягача марки DAF, моделі FT CF 85.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій транспортного засобу ОСОБА_4 , власник транспортного засобу ОСОБА_3 . Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки він не є суб`єктом даних правовідносин, не є перевізником та не може бути суб`єктом правопорушення. Суд першої інстанції позов задовольнив. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-III, норми Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Матеріалами справи підтверджується, що за результатами документального контролю згідно Акту про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом №АР025874 від 29.06.2023 року встановлено порушення абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (№2344-ІІІ), а саме надання послуг з перевезення вантажів, згідно ТТН№007108 від 29.06.2023 транспортним засобом, який обладнаний тахографом без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього закону, а саме заповненої тахокарти за 29.06.2023, передбаченої п.3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (затверджено Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 №385. Згідно положень ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ та Постанови КМУ №1567 від 08.11.2006 року «Про Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності відповідно до абзацу « 3» ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме у розмірі 17 000грн. Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III встановлено відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарського штрафу за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що штрафи накладаються виключно на автомобільного перевізника. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вантажного сідлового тягача марки DAF, моделі FT CF 85.460, державний номерний знак НОМЕР_1 власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_3 . При цьому, матеріалами справи підтверджується, що під час перевірки вказаним транспортним засобом керував водій ОСОБА_4 та відповідно до його трудової книжки, розпорядження №9 від 19.10.2021 року трудового договору, водій ОСОБА_4 працює у ФОП ОСОБА_3 . Відповідно до товарно-транспортної накладної, автомобільним перевізником є ФОП Куземко. При цьому, крім прізвища інших даних про перевізника ТТН не містить. Відповідачем в акті перевірки та спірній постанові зазначено перевізником ФОП ОСОБА_2 . На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано спростував доводи відповідача, що у ТТН вказано саме ОСОБА_2 , оскільки зазначене суперечить копії ТТН, долученої відповідачем до відзиву на позовну заяву. Таким чином, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт того, що позивач є автомобільним перевізником, згідно вказаної ТТН. В силу статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III водій повинен пред`явити на місці здійснення габаритно-вагового контролю ті документи, які від нього вимагаються. Під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Водночас, і адміністративно-господарський штраф накладається не на місці габаритно-вагового контролю (ст.60 ЗУ №2344-III). Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже є очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Посадові особи, які розглядали справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, не звернули уваги на обставини, які мали б щонайменше дати підстави для сумніву, що саме позивач є (чи може бути) автомобільним перевізником, який має нести відповідальність. Слід взяти до уваги, що інформація про ФОП ОСОБА_2 (позивача у справі), як автомобільного перевізника взагалі була відсутня у відповідача. При цьому, перевізником вантажу є ФОП ОСОБА_3 , крім того власником транспортного засобу, яким перевозився вантаж, є також ФОП ОСОБА_3 , а водій перебуває у трудових відносинах саме у ФОП ОСОБА_3 , і саме вказані обставини мають значення для встановлення законності користування транспортним засобом для перевезення вантажу, проте відповідач зосередив увагу на реєстраційних документах на транспортний засіб й відомостях акта перевірки, внаслідок чого застосував адміністративно-господарський штраф щодо особи, причетність якої до перевезення вантажу не підтверджена належними доказами. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у Постанові від 22.02.2023 року у справі № 240/22448/20. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволенні позову. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи апелянта. Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Ураховуючи те, що в частині стягнення витрат на правничу допомогу рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, тому в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався. Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 22.05.2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова