Постанова 4852 № 160/8900/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/8900/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 (суддя першої інстанції Кучугурна Н.В.) в адміністративній справі №160/8900/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,- ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 29.03.2023 №357674 про застосування на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 березня 2023 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області винесена постанова №357674 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. У постанові вказано, що ФОП ОСОБА_1 допущено порушення статті 48 Закону України «про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацем 3 частини 1 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №352853 від 21.02.2023. Позивач уважає протиправною вказану постанову з огляду на те, що в ній не вказано посилання на конкретну норму закону, яка була порушена позивачем, а також те, що позивач був позбавлений можливості брати участь у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Крім цього, позивач указує, що з його сторони відсутнє порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 30.01.1997 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Основним видом діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є вантажний автомобільний транспорт (49.41). 21.02.2023 Відділом державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Хмельницькій області складено акт №352853 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В акті зазначено, що посадові особи зазначеного відділу провели перевірку транспортного засобу: марка DAF, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ХК, серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 . Під час перевірки виявлено порушення: водій здійснював вантажні перевезення згідно з ТТН №155 від 20.02.2023. Під час перевірки виявлено: ТЗ обладнаний перевіреним та адаптованим цифровим тохографом, на момент проведення перевірки особиста (чіп) картка водія ОСОБА_2 знаходилась поза межами слоту тахографа, відсутня роздруківка з даними цифрового тахографа за 21.02.2023 водія ОСОБА_2 . Порушено вимоги ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» п.1 абз.3 Перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст.48 цього Закону, а саме роздруківка з даними цифрового тахографа за 21.02.2023 водія ОСОБА_2 29 березня 2023 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області винесена постанова №357674 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. У постанові вказано, що ФОП ОСОБА_1 допущено порушення статті 48 Закону України «про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацем 3 частини 1 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №352853 від 21.02.2023. Позивач не погоджується із накладеним на нього штрафом, зазначає про протиправність прийнятої відповідачем постанови, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III). Згідно з частиною 14 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 387/2011 (далі - Положення), Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України. Укртрансінспекція реалізовує свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління (пункт 7 Положення). За приписами підпунктів 7, 8 пункту 4 Положення Укртрансінспекція, відповідно до покладених на неї завдань: здійснює нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища автомобільним, залізничним транспортом; здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті. Укртрансінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: у випадках, передбачених законом, складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення (підпункт 5 пункту 6 Положення). Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567), відповідно до п.2 якого рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Згідно з п.4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів, (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. Відповідно до п.п.12, 14 Порядку 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. Згідно з п. 15 Порядку 1567 одними із питань, що перевіряється при проведенні рейдової перевірки є: додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм режиму праці та відпочинку. Пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Відповідно до п.п.26, 27 зазначеного Порядку справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. Позивач посилається на те, що він не був повідомлений про день і час розгляду про порушення. Матеріалами справи встановлено, що до відзиву був приєднаний лист Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області від 16.03.2023 №16935/23/24-23 про повідомлення ОСОБА_1 про розгляд 29.03.2023 справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відповідач указує, що цей лист був направлений рекомендованим листом на адресу позивача 21.03.2023 та отриманий ним 24.03.2023, що підтверджується списком згрупованих відправлень рекомендованих листів та трекінгом поштових відправлень з офіційного сайту Укрпошти. Проте, список згрупованих відправлень рекомендованих листів до суду не надано, а трекінг поштових відправлень, долучений до відзиву, не дає суду можливості встановити, яке саме відправлення було надіслано. Судом першої інстанції вірно враховано, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Отже, колегія суддів звертає увагу, що нормами Порядку № 1567 не установлено обов`язкової присутності суб`єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб`єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та винесенню органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №280/1426/20, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Частиною першою статті 47 Закону № 2344-III визначено, що до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування. За змістом частини 1-2 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. При цьому, за визначенням статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Статтею 33 Закону №2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Згідно з частинами 1, 2 статті 50 Закону №2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).. Згідно з частинами першою, другою статті 50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III передбачена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян Верховний Суд, проаналізувавши наведені положення законодавства у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. Із обсягу встановлених судом першої інстанції обставин цієї справи вбачається, що підставою для застосування до позивача, як автомобільного перевізника, відповідальності, передбаченої абзацом 3 статті 60 Закону №2344-III, слугувало перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме на момент проведення перевірки особиста (чіп) картка водія ОСОБА_2 знаходилась поза межами слоту тахографа, відсутня роздруківка з даними цифрового тахографа за 21.02.2023 водія ОСОБА_2 . У свою чергу, п. 3.3 Інструкції № 385 від 24.05.2010 року передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Тобто вказаними нормами Інструкції передбачено, зокрема альтернативні можливості наявності відповідних документів: заповнені карти, або картку водія, або роздруківку даних роботи тахографа. Натомість, будь-яких дій, спрямованих на зчитування інформації працівниками Укртрансбезпеки вчинено не було, відповідачем не спростовано належними доказами пояснення водія, щодо наявності в нього картки водія з інформацією, але відсутність в нього технічної можливості роздрукувати дані з тахографу. Тобто, будь-якого порушення, що зазначеного в акті № 352853, з боку водія не було, оскільки водій мав при собі картку водія, проте не мав можливості роздрукувати з неї дані, через відсутність паперу в тахографі. Відповідач мав можливість перевірити справність роботи тахографа та вчинити дії по зчитуванню з нього інформації без роздруківки. Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 в адміністративній справі №160/8900/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 18 квітня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Повне судове рішення складено 19 квітня 2024 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Л.А. Божко суддя А.В. Суховаров