Постанова Миколаївський апеляційний суд № 473/1324/24

20.05.24 22-ц/812/765/24 Провадження № 22-ц/812/765/24 ПОСТАНОВА Іменем України 20 травня 2024 року м. Миколаїв справа № 473/1324/24 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Ковальським Є.В., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за клопотанням ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Андрюшко Іриною Ярославівною, на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, постановлену 14 березня 2024 року під головуванням судді Вуїва О.В., повний текст судового рішення складений цього ж дня, У С Т А Н О В И В: У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню. Заявник зазначала, що 24 березня 2023 року у Канаді розпочата справа про повну опіку над дитиною у Канаді, батьками якої є вона та ОСОБА_2 . 15 вересня 2023 року суд Кінгз Бенч відділ по сімейних справах судового округу Сент-Джон прийняв проміжну судову постанову, якою заявнику надано повну опіку та виключну відповідальність за прийняття рішень щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасовій основі, до вирішення заяви або до наступного розпорядження суду. У даній постанові зазначено, що заявник повинен подати копію цього наказу до суду України. Цей наказ набирає чинності з 15 вересня 2023 року. Водночас, у провадженні Ленінського районного суду м. Миколаєва знаходиться справа № 489/4088/23 за позовною заявою ОСОБА_2 до неї про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способу участі у вихованні дитини, провадження у якій розпочато пізніше від вищезазначеного іноземного провадження. За такого ОСОБА_1 вважає, що справа, яка розглядається у суді Канади, і справа № 489/4088/23 мають однаковий предмет. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати рішення Суду Кінгз Бенч відділ по сімейних справах судового округу Сент-Джон номер судової справи: FDSJ-321-2023 від 15 вересня 2023 року на території України, надати дозвіл на примусове виконання на території України цього рішення та видати виконавчий лист про виконання рішення. Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 березня 2024 року клопотання ОСОБА_1 залишено без розгляду та повернуто разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала, на підставі ч. 4 ст. 466 ЦПК України. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Андрюшко І.Я., посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Андрюшко І.Я. зазначала, що п. 1 ч. 2 ст. 200 ЦПК України передбачено, що лише за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, а у статті 185 ЦПК України визначено підстави залишення позову без розгляду. Між тим передбачених ст.185 ЦПК України підстав для залишення без розгляду клопотання ОСОБА_1 не було. Крім того зазначає, що в порушення ч. 2, 3 ст. 185 ЦПК України суд не залишив клопотання ОСОБА_1 без руху із зазначенням недоліків та способу і строку їх усунення, але залишив без розгляду її клопотання. Серед підстав для залишення клопотання без розгляду суд послався на відсутність консульської легалізації на рішенні іноземного суду, між тим для Канади з 11 січня 2024 року набрала чинності Гаазька конвенція 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно пункту 10 частини першої статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом. Статтею 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Згідно з частиною першою статті 82 Закону України "Про міжнародне приватне право" визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України. Частиною першою статті 462 ЦПК України передбачено, що рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. Рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки (стаття 463 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 466 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: ім`я (найменування) особи, яка подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; ім`я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; мотиви подання клопотання. До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи: засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання; офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи; документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше); документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником); засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України. Частиною 4 ст. 466 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, або клопотання подане особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала. Як вбачається з матеріалів справи, до клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду, ОСОБА_1 додано фотокопію рішення Суду Кінгз Бенч відділ по сімейних справах судового округу Сент-Джон номер судової справи: FDSJ-321-2023 від 15 вересня 2023 року з копією нотаріально засвідченого перекладу цього рішення на українську мову. Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» (далі - Конвенція) набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, 22 грудня 2003 року. Канада є державою-учасником Конвенції з 11 січня 2024 року. За змістом статті 2 Конвенції кожна з договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Статтею 3 Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Згідно з положеннями Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції. Відповідно до статті 5 Конвенції заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Разом з тим, надана заявницею копія рішення Суду Кінгз Бенч відділ по сімейних справах судового округу Сент-Джон номер судової справи: FDSJ-321-2023 від 15 вересня 2023 року не містить спеціального штампу (апостилю), проставленого компетентним органом Канади, як це передбачено статтею 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка встановлює процедуру проставлення апостилю як єдину формальну процедуру легалізації іноземних офіційних документів. Тобто, не підтверджено автентичність рішення. З огляду на викладене судом першої інстанції вірно встановлено, що подане ОСОБА_1 клопотання з додатками до нього не оформлено відповідно до вимог ст. 466 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без розгляду та поверненню заявникові. Доводи адвоката Андрюшко І.Я. про те, що підстав передбачених ст.185 ЦПК України для залишення без розгляду клопотання ОСОБА_1 не було, не заслуговують на увагу, оскільки пов`язані з помилковим тлумаченням законодавства. Так, нормами ст. 185 ЦПК України встановлені вимоги для позовної заяви, тоді як вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду встановлено ст. 466 ЦПК України. Хоча колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про помилковість зазначення судом першої інстанції про те, що Канада не приєдналася до Гаазької конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, проте це не спростовує правильності основного висновку суду щодо відсутності підстав для прийняття клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду, а тому не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Отже, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником адвокатом -Андрюшко Іриною Ярославівною - залишити без задоволення, а ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 березня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий В.В. Коломієць Судді: Н.В. Самчишина Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 22 травня 2024 року