Постанова 4813 № 491/240/23

Номер провадження: 22-ц/813/4293/24 Справа № 491/240/23 Головуючий у першій інстанції Дармакука Т.П. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.04.2024 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 491/240/23 Провадження номер: 22-ц/813/4293/24 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Мокана В.В., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідачі 1) ОСОБА_2 , 2) приватний нотаріус Подільського районного нотаріального округу Воробйов Анатолій Олексійович, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріусу Подільського районного нотаріального округу Воробйова Анатолія Олексійовича про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом та встановлення факту родинних відносин, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Любашівського районного суду Одеської області, постановлену у складі судді Дармакуки Т.П. 13 грудня 2023 року, про залишення позову без розгляду, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеною позовною заявою до ОСОБА_2 , приватного нотаріусу Подільського районного нотаріального округу Воробйова Анатолія Олексійовича, про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом та встановлення факту родинних відносин (Т. 1, а. с. 3 6). Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 13 грудня 2023 року вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Ухвала суду мотивована тим, що належним чином повідомлена позивачка повторно не з`явилася у підготовне судове засідання. До суду надіслала повторно заяву про відкладення судового засідання, що свідчить про те, що вона належним чином повідомлена про судове засідання, заяву про розгляд справи у її відсутність суду не надала. Тому наявні визначені п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України підстави для залишення позову без розгляду (Т. 2, а. с. 125 126). Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 13 грудня 2023 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що позивачкою було надіслано клопотання про відкладення розгляду справи та надано докази неможливості прибуття до суду. Крім того, судом першої інстанції було залишено позов без розгляду у підготовчому судовому засіданні (Т. 2, а. с. 133 134). Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.02.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 13 грудня 2023 року залишено без руху (Т. 2, а. с. 142 142 зворотна сторона). На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом подано до суду квитанцію про сплату судового збору. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.02.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі (Т. 2, а. с. 149 149 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.02.2024 року закінчено підготовку справи до судового розгляду та справа була призначена до розгляду (Т. 2, а. с. 150). 24.04.2024 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності. 25.04.2024 року від адвоката Овсяницької С.М., діючої від імені ОСОБА_2 , надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. 07.03.2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом (Т. 1, а. с. 3 6). Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 22.03.2023 року відкрито провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання на 28.04.2023 року (Т. 1, а. с. 47). Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 16.06.2023 року прийнято до провадження заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову (Т. 1, а. с. 183). Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 13.12.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду (Т. 2, а. с. 125 126). Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права та мотиви прийняття, викладених в апеляційній скарзі доводів Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Отже, під повторністю неявки в судове засідання в цивільному процесі слід розуміти другу неявку підряд (поспіль) належно повідомленого позивача. З наведеного слідує, що право суду залишити заяву без розгляду виникає за наявності дворазового належного повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи, двократної, послідовної неявки позивача безпосередньо у судове засідання та відсутності його заяви про розгляд справи за його відсутності. Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 22.03.2023 року відкрито провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання на 28.04.2023 року (Т. 1, а. с. 47). Колегія суддів звертає увагу, що справа неодноразово призначалась до розгляду, зокрема на 28.11.2023 та на 13.12.2023 року. Так матеріали справи містять докази повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання призначене на 28.11.2023 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення повістки (Т. 2, а. с. 114). 27.11.2023 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (Т. 2, а. с. 115). Про судове засідання, призначене на 13.12.2023 року, ОСОБА_1 була сповіщена шляхом СМС повідомлення, про що свідчить довідка про доставку повідомлення (Т. 2, а. с. 121). 13.12.2023 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (Т. 2, а. с. 122). Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 13.12.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду (Т. 2, а. с. 125 126). Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, належним чином повідомлена позивач повторно не з`явилася у підготовне судове засідання, до суду надіслала повторно заяву про відкладення судового засідання, що свідчить про те, що вона належним чином повідомлена про судове засідання, заяву про розгляд справи у її відсутність суду не надала, а тому наявні підстави визначені п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України для залишення позову без розгляду. Колегія суддів звертає увагу, що процесуальний закон не містить вимог про необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути також й поважними. Тож, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати такий позов без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише факт належного повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторний характер неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Alimentaria Sanders S. A. v. Spain» (заява № 11681/85) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Таким чином, правильними є висновки суду про повторну неявку позивачки у судове засідання. Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було залишено позов без розгляду на стадії підготовчого провадження. Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Таким чином, підготовче судове провадження - це стадія судового процесу, в якому рoзглядається предмет спору, позовні вимоги, заперечення на позовні вимоги, склад учасників судового процесу, вирішення відводів, характер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкодного розгляду справи пo суті, іншими словами, це - важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання проводиться судом із повідомленням учасників справи (частина перша статті 197 ЦПК України). Частиною другою статті 198 ЦПК України передбачено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у підготовчому засіданні. За змістом частин першої-другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Виходячи зі змісту вказаних процесуальних норм, підготовче провадження має бути проведено протягом встановлених строків, а неявка належним чином повідомленого про дату та час підготовчого засідання позивача за загальним правилом не перешкоджає проведенню підготовчого засідання. Відповідно до частини першої статті 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів наголошує, що при застосуванні тієї чи іншої норми процесуального права, суд повинен виходити із комплексного та ґрунтовного аналізу норм права загалом. Цивільним процесуальним законом чітко розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (Глава 3 Розділу III "Позовне провадження") та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (Глава 3 вказаного розділу). Стаття 223 ЦПК України, яка, зокрема, передбачає, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору, стосується розгляду справи по суті, у зв`язку з чим регулятивний вплив цієї статті не поширюється на випадок неявки позивача у підготовче засідання. У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі N 759/15271/17 (провадження N 61-14373св19) зроблено правовий висновок стосовно застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та зазначено, що аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі N 761/8849/19 (провадження N 61-21428св19), від 18 січня 2021 року у справі N 760/22245/18 (провадження N 61-15715св19), від 20 січня 2021 року у справі N 569/5089/17 (провадження N 61-19799св19), від 10 лютого 2021 року у справі N 598/2250/19 (провадження N 61-19688св20). Колегія суддів зазначає, що у вказаній справі закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не відбулося, тобто розгляд справи перебував на стадії підготовчого процесу, тому на підставі вказаного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у спірних правовідносинах. Тому, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не звернув увагу на зазначене та помилково вважав можливим залишення позову без розгляду на стадії підготовчого засідання. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розглядупідлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підстави, порядок та строк касаційного оскарження Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 353, п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду після її перегляду в апеляційному порядку може бути оскаржена в касаційному порядку. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 13 грудня 2023 року про залишення позову без розгляду скасувати. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріусу Подільського районного нотаріального округу Воробйова Анатолія Олексійовича про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом та встановлення факту родинних відносин - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 22 травня 2024 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе