Постанова 4855 № 620/10864/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/10864/23 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого суддів Файдюка В.В., Суддів Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., При секретарі Масловській К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУНП в Чернігівській області, відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 22.06.2023 №1132 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», в частині, що стосується позивача; - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 23.06.2023 №297о/с про звільнення інспектора сектору контролю за обігом зброї ГУНП в Чернігівській області, капітана поліції ОСОБА_1 , зі служби в поліції, поновити з 24.06.2023 його на службі в поліції у спеціальному званні «капітан поліції» та на посаді інспектора сектору контролю за обігом зброї ГУНП в Чернігівській області та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року даний позов - задоволено. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, вважаючи його таким, що прийняте з порушенням норма матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року - залишено без змін. 09 травня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Дяченко К.О. про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, у судове засідання не з`явилися. Згідно ч.4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 30 квітня 2024 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги. Відповідно до ч. 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. ч. 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Приписи ч. 3 статті 134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому в силу положень ч. 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Конституційний Суд України у рішенні від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 вказав, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Разом з тим, з огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року по справі №826/841/17, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом було надано суду договір про надання правової допомоги від 29 квітня 2024 року №21, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 01 травня 2024 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №б/н від 01 травня 2024 року на суму 7 000 грн., акт приймання-передачі наданих послуг від 01 травня 2024 року. Отже адвокатом документально доведено факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.5 статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі № 640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20. Відповідачем подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому він зазначає, що прохання заявника стягнути з ГУНП в Чернігівській області витрати на надання професійної правничої допомоги, яка згідно додаткової угоди від 01 травня 2024 року до договору від 29 квітня 2024 року та акту приймання-передачі наданих послуг від 01 травня 2024 року полягала виключно у представництві в суді апеляційної інстанції, де судове засідання 30 квітня 2024 року, згідно з протоколом судового засідання в системі «Електронний суд» тривало 20 хв., в сумі 7 000 грн. не відповідає критерію розумності та є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Відповідно до постанови Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити не співмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на не співмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Судом проаналізовано зміст наданих позивачем документів щодо підтвердження обґрунтованості заявленого розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та визначено, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є завищеними і неспівмірними зі складністю питання, яке було предметом апеляційного дослідження, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, який реально потребується для їх виконання. Зокрема, судом враховано, що договір на надання професійної правничої допомоги складений 29 квітня 2024 року, тобто за один день до дати судового засідання у справі, відзив на апеляційну скаргу адвокатом Дяченко К.О. не подавався, ніяких додаткових заяв та клопотань по суті справи представником також не заявлялося. З матеріалів справи вбачається, що під час її розгляду в суді апеляційної інстанції відбулось лише одне судове засідання, в якому представник позивача підтримав позицію клієнта. Таким чином, враховуючи категорію складності даної справи, незначний час, витрачений адвокатом на підготовку до розгляду справи в суді апеляційної інстанції, лише одне відкрите судове засідання, в якому брали участь сторони, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на правову допомогу, які позивач просить компенсувати, не є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, у зв`язку з чим вважає, що присудженню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Керуючись ст. ст. 132, 139, 241, 242, 252, 325, 329, 382 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Заяву представника позивача - адвоката Дяченко Катерини Олександрівни про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - задовольнити частково. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (ЄДРПОУ 40108651) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РПОКПП НОМЕР_1 ) витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев