Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 726/1551/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 726/1551/21 Головуючий у 1-й інстанції: Проскурняк І.Г. Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П. 28 грудня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 19 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Татарин Таїсії Віталіївни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАО №4699048 від 28 серпня 2021 року, В С Т А Н О В И В : у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до поліцейського 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Татарин Таїсії Віталіївни, Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову серія ЕАО №4699048 від 28 серпня 2021 інспектор 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції, капрала поліції Татарин Т.В., якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 425,00 гривень за ч.1 ст. 126 КУпАП. Також просив стягнути за рахунок державний асигнувань Департаменту патрульної поліції користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 гривень та 3000 гривень на професійну правничу допомогу. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 19.10.2021 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції неправомірно визнав доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. На наявних в матеріалах справи відеозаписах відсутнє підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Працівниками поліції не було дотримано визначеної законодавством процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення особи до адміністративної відповідальності. Зокрема, розгляд справи про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.126 КУпАП здійснював лейтенант поліції ОСОБА_2 , а винесла оскаржувану постанову капрал поліції Татарин Т.В. Суд першої інстанції не звернув увагу на існуючі порушення допущені поліцейськими під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, та безпідставно не взяв до уваги доводи зазначені у позовній заяві. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. 28.12.2021 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі позивача та йог представника. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що на позивача згідно із оскаржуваною постановою накладено стягнення за те, що він 28.08.2021 о 21:21 в м.Чернівці, по вул.Руданського, 47 керував транспортним засобом ВАЗ 2170 д.н.з НОМЕР_1 не маючи чинного поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушим п.2.1 ґ ПДР. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що як вбачається з відеозапису реєстратора закріпленим на форменому одязі патрульного, позивач підтвердив відсутність чинного полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не пред`явив для перевірки на вимогу працівника поліції, та на запитання патрульних поліцейських він не заперечував факт керування ним транспортним засобом, що вказує на правомірність притягнення його до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі частини першої статті 126 КУпАП. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами статті 14 Закону України від 30.06.1993 р. № 3353 "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу, які містять і те, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до статті 53 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. За змістом п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до п. 2.4 (а) ПДР України, на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України. Пунктом 2.1 (г) ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Частиною 1 статті 126 КУпАП визначено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно статті 222 КУпАП унормовано, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі і про порушення дорожнього руху, за ст.126 КУпАП. Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого зокрема ч.1 ст.126 КУпАП. Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Статтею 251 КУпАП врегульовано, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Згідно з статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. З наданих суду матеріалів (відео) вбачається, що працівниками поліції, не зафіксовано факт керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом або зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , спостерігається лише розмова ОСОБА_1 з працівниками поліції. Також, слід зазначити, що постановою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 19.10.2021 у справі №725/5847/21 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрито за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вказаною постановою суду також підтверджується не надання відповідачем доказів керування транспортним засобом марки "ВАЗ 2170", д.н.з НОМЕР_1 саме ОСОБА_1 . За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП є недоведеним. Крім того, суд погоджується з доводами позивача в тій частині, що справу розглядав лейтенант поліції ОСОБА_2 , а саме: представлявся йому, спілкувався з ним, оголошував йому права, та приймав рішення про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, а складав Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4699048 від 28.08.2021, підписував її та вручав, зовсім інший інспектор - капрал поліції Татарин Таїсія Віталіївна. Дану обставину в суді апеляційної інстанції підтверджено відеозаписом та такі дії відповідача суперечать п. 9 розділу ІІІ Інструкції № 1395, яким встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу, поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки, після цього оголошується Протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Пунктом 1 Розділу 4 вищевказаної Інструкції визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки оскаржувана постанова прийнята неповноважною особою. При цьому, у відзиві на позовну заяву, відповідач не надав жодних доказів на спростування вказаної позиції позивача. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вищезазначеним обставинам та безпідставно не взяв до уваги вказані доводи позивача. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова серії ЕАО №4699048 від 28.08.2021, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню, з підстав недоведення відповідачем факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а також порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову шляхом скасування постанови серії ЕАО №4699048 від 28.08.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно п. 4 ч. 1, ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Ч.1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Положеннями ч.7 ст.139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Ст.132 КАС України встановлено, що до судових витрат належать витрати на сплату судового збору. Згідно наявних в матеріалах справи квитанцій від 17.09.2021 (а.с.21) та від 04.11.2021 (а.с.70) за подання позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1135,30 грн. а отже відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає вищевказана сума. Щодо вимоги апелянта про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на його користь 7800 грн. витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до ч. 1ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3ст. 132 КАС Українивстановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2). Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6). Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7). Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. На підтвердження понесених позивачем витрат в суді першої інстанції в матеріалах справи містяться: витяг з договору про надання юридичної (правничої) допомоги) №89/21 від 08.09.2021, звіт (акт) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи від 30.09.2021 (а.с.39), квитанції від 29.09.2021 №0.0.2284193611.1 та від 30.09.2021 №0.0.2285290260.1. (а.с.40-41). У детальному переліку послуг та рахунку на оплату вказано: підготовка позовної заяви про скасування постанови серії ЕАО №4699048 від 28.08.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності 01:00 год 2400 грн., підготовка та участь в судовому засіданні 00:15 год-600 грн. Вартість послуг адвоката за виконання вказаних зобов`язань складає 3000 грн. На підтвердження понесених позивачем витрат в суді апеляційної інстанції позивачем надано: звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи №726/1551/21 від 23.12.2021. У детальному переліку послуг та рахунку на оплату вказано: визначення правової позиції щодо оскарження рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 19.10.2021 (00:30 год), підготовка апеляційної скарги на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 19.10.2021 (01:30 год.). Вартість послуг адвоката за виконання вказаних зобов`язань складає 4800 грн. Таким чином, загальний розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій складає 7800 грн. При цьому, частиною 5 ст. 134 КАС України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19. Отже, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для осіб, які є іншими сторонами у справі, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є необґрунтованими та неспівмірними із складністю цієї справи. У постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином враховуючи, що дана справа незначної складності, враховуючи обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, колегія суддів вважає, що підготовка позовної заяви та процесуальних документів не потребувало додаткових зусиль та знання, як наслідок сума витрат вказана заявником є завищено, відтак, на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 1500 грн. понесених судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.01.2021 у справ №280/2635/20. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 1500 грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 19 жовтня 2021 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю. Постанову серії ЕАО №4699048 від 28 серпня 2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.