Постанова 4818 № 636/3255/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «21» травня 2024 року м. Харків справа № 636/3255/19 провадження № 22ц/818/1856/24 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Маміної О.В., Яцини В.Б. учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», відповідачка - ОСОБА_1 , представник відповідачки - ОСОБА_2 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 09 червня 2020 року в складі судді Ковригіна О.С. в с т а н о в и в: У серпні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 06 червня 2016 року ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, якою вона погодилась на умови цього договору, що розміщений на інтернет-сторінці банку. Також 06 червня 2016 року ОСОБА_1 підписано заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) з наміром отримати кредит на цій картковий рахунок. Відповідачці відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , встановлений кредитний ліміту в сумі 10 000,00 грн строком на 12 місяців з фіксованою процентною ставкою 27% річних. У зв`язку з неналежним виконанням позичальницею умов договору станом на 15 липня 2019 року утворилася загальна заборгованість за кредитним договором у сумі 16 577,75 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 9 999,12 грн, заборгованості за процентами - 4 575,94 грн, комісії -6,00 грн, пені за несвоєчасне погашення основного боргу - 47,94 грн, пені за несвоєчасне погашення процентів -1 714,50 грн, 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 5,75 грн, 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 148,68 грн, втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом -79,81 грн. Просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу на підставі заяви про приєднання та заяви на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії від 06 червня 2016 року у загальному розмірі 16 577,75 грн та судовий збір - 1 921,00 грн. Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 09 червня 2020 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу на підставі заяви про приєднання та заяви на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії від 06 червня 2016 року в розмірі 16 577,75 грн та витрати по сплаті судового збору - 1 921,00 грн. Не погоджуючись із заочним рішенням суду у вересні 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про його перегляд. Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 13 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду - залишено без задоволення. На вказане заочне рішення суду ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила заочне рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що заочне рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, суд першої інстанції не врахував того, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки він мав право звернутися до суду з позовом до 06 червня 2019 року, а звернувся лише 02 серпня 2019 року. Вона не була ознайомлена з договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що підтверджується відсутністю її підпису. 20 травня 2017 року вона звернулась до правоохоронних органів із заявою щодо вчинення відносно неї 19 травня 2017 року невідомими особами шахрайських дій, а саме: заволодіння її кредитними коштами в сумі 9 834,50 грн, що підтверджується транзакціями по картковому рахунку від 19 травня 2017 року, якими вона жодного разу не користувалась. За її заявою 20 травня 2017 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220440000678 за частиною 1 статті 190 КК України. У вказаному кримінальному провадженні вона визнана потерпілою, та на даний час проводиться розслідування.Вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи, оскільки судові повістки направлялись за неіснуючою адресою у м. Чугуїв, тоді як вона зареєстрована та мешкає у смт Есхар Чугуївського району Харківської області. 18 квітня 2024 року від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки Сектору дізнання відділення поліції №2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 02 квітня 2024 року, з якої вбачається, що у кримінальному провадженні № 12017220440000678 від 20 травня 2017 року, в якому ОСОБА_1 є потерпілою, встановлено власника банківської картки № НОМЕР_2 ОСОБА_3 та планується надання доручення оперативним підрозділам для встановлення місця його знаходження. 30 квітня 2024 року від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просив відмовити у її задоволенні. Вказав, що при перевірці фактів, викладених у заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 та в апеляційній скарзі банком встановлено, що в його системі фіксується інформація про те, що 19 травня 2017 року о 22:28 клієнт зі свого фінансового номеру телефону ( НОМЕР_3 ) здійснив вхідний дзвінок до контакт-центру банку. Запит клієнта стосувався платіжної картки у зв`язку з проведенням шахрайських операцій. Оператор контакт-центру виконав блокування картки № НОМЕР_4 з причини - інформація стала відома третім особам. Також, заблокував та закрив обліковий запис до системи «Ощад 24/7», оскільки клієнт не підтвердив реєстрацію в системі та проведення операцій по картці. Клієнт відмовився від проведених операцій в мережі Інтернет по ПК№ НОМЕР_4 з 19 травня 2017 року 22:13:28. Клієнт зобов`язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН, С??2CVC2, строк дії, номер картки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання логіна, пароля, карткового пароля несе виключно Клієнт. Вищезазначені операції були проведені коректно, з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки (повний номер платіжної картки, строк її дії, код С?С2) з правильним введенням одноразових паролів (ПІН-коди для одноразової операції в мережі «Інтернет»), які були направлені на особистий(фінансовий) номер мобільного телефону. Операції в мережі «Інтернет» із застосуванням реквізитів платіжної картки, строку її дії, паролю С?С2, ПІН-кодів для одноразової операції в мережі «Інтернет», які відомі лише клієнту та направляються на його особистий фінансовий номер мобільного телефону, відбуваються миттєво, одразу після введення такого (одноразового) ПІН-коду, тому поверненню або блокуванню не підлягають. Відповідачка не навела жодних аргументів, які б спростовували можливість її особистої ініціації вказаних банківських операцій. Посилався на подібну судову практику у справах про зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку. Наявність кримінального провадження не свідчить про вчинення злочину щодо ОСОБА_1 до винесення вироку. Строк дії платіжної картки ОСОБА_1 тривав до 18 червня 2017 року, отже строк позовної давності не пропущений. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, заочне рішення суду - скасувати. Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у відповідачки утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з неї на користь банку. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06 червня 2016 року ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту), а також повідомлення про умови кредитування, за умовами яких їй встановлено кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн строком на 12 місяців з можливим подовженням на той самий строк, з фіксованою процентною ставкою, що складає 27,00% річних (а. с. 8-10). З наданого банком розрахунку заборгованості за тілом кредиту вбачається, що станом на 06 лютого 2017 року заборгованість була відсутня. 19 травня 2017 року сума наданого кредиту склала 9 793,66 грн, 22 травня 2017 року - 8,00 грн, 07 червня 2017 року - 8,00 грн, 12 червня 2017 року - 3 470,00 грн, 13 червня 2017 року - 40,70 грн. При цьому, 06 червня 2017 року здійснено погашення кредиту в сумі 3 321,24 грн. Загалом розмір заборгованості за тілом кредиту станом на 08 липня 2019 року склав 9 999,12 грн (а. с. 4 зворот). З розрахунку заборгованості за процентами вбачається, що за період з 26 травня 2017 року по 26 червня 2019 року нараховано процентів за користування кредитом 5580,73 грн, з яких сплачено 1004,79 грн, розмір заборгованості склав 4575,94 грн (а.с. 5-6). З розрахунку заборгованості за комісією вбачається, що з 25 квітня 2016 року по 26 серпня 2017 року нараховано комісію в розмірі 55,00 грн, з яких сплачено 48,71 грн, заборгованість складає 6,00 грн (а. с. 5-6). Також нараховано пеню за несвоєчасне погашення основного боргу в сумі 47,94 грн, процентів - 1 714,50 грн, 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 5,75 грн, 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 148,68 грн, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 79,81 грн (а. с. 4-7, 139-140). У системі Акціонерного товариства «Ощадбанк» зафіксовано інформацію про те, що 19 травня 2017 року о 22:28 клієнт зі свого фінансового номеру телефону ( НОМЕР_3 ) здійснив вхідний дзвінок до контакт-центру банку. Запит клієнта стосувався платіжної картки у зв`язку з проведенням шахрайських операцій. Оператор контакт-центру виконав блокування картки № НОМЕР_4 з причини - інформація стала відома третім особам. Також, заблокував та закрив обліковий запис до системи «Ощад 24/7», оскільки клієнт не підтвердив реєстрацію в системі та проведення операцій по картці. Клієнт відмовився від проведених операцій в мережі «Інтернет» по ПК№516749**0071 з 19 травня 2017 року 22:13:28 (а. с. 124). З програмних відомостей банку вбачається, що 19 травня 2017 року о 22:15 з її картки зроблено переказ на картку іншого банку в сумі 9 500,00 грн (а. с. 125-126). З виписки по рахунку ОСОБА_1 (а. с. 141-148) вбачається, що вона у спірний період користувалась рахунком, на який здійснювалось зарахування її пенсійних виплат. 19 травня 2017 року о 22:15 з її рахунку здійснено переказ у розмірі 9 500,00 грн, за який нараховано комісію 71,50 грн, та о 22:25 операції розрахунку в торгово сервісній мережі UKR KYIV PORTMONE LTD*MBK_MOBIL в сумі 255,00 грн (а. с. 146-147). 20 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів із заявою про те, що 19 травня 2017 року в період часу з 15:00 по 22:00 годину невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа її коштами. За вказаною заявою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220440000678 та відкрито кримінальне провадження, у якому ОСОБА_1 є потерпілою. Досудове розслідування триває (а. с. 68). Картка № НОМЕР_4 , видана ОСОБА_1 13 травня 2016 року, закрита 18 червня 2017 року (а. с. 138). У подальшому картку НОМЕР_4 перевипущено та видано нову картку НОМЕР_5 , за якою 06 червня 2017 року витрачено 8,00 грн, 10 червня 2017 року - 3 470,00 грн та 13 червня 2017 року - 40,70 грн, загалом витрачено 3 518,70 грн (а. с. 147). 02 січня 2019 року банком направлено ОСОБА_1 повідомлення про необхідність погашення заборгованості за кредитом у розмірі 14 077,68 грн, яке нею не отримано (а. с. 18). Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована, зокрема, тим, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи та ухвалення заочного рішення. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Тобто, пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівняно з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Аналогічне викладене у пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03). Як вбачається з матеріалів справи ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 11 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено розглядати її з повідомленням сторін. Судові повістки та судові рішення, що направлялись судом на ім`я ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 повернуті до суду без вручення з різних причин, а саме: «адресат відсутній», «неправильна адреса» (а. с. 33, 38, 46, 54). З довідки про реєстрацію місця проживання/перебування особи від 30 серпня 2019 року, що надійшла на запит суду першої інстанції вбачається, що у Відділі реєстрації місця проживання особи Чугуївської міської ради відсутня інформація щодо місця проживання ОСОБА_1 (а. с. 28). Натомість, як вбачається з даних паспорта ОСОБА_1 (а. с. 10-11) та витягу з Реєстру територіальної громади (а. с. 206) вона з 2004 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, кореспонденція суду направлялась на неправильну адресу відповідачки - у м. Чугуїв замість смт Есхар Чугуївського району. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що відповідачка у справі не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції. За таких умов, оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права з ухваленням нового судового рішення. Зазначене відповідає висновкам щодо застосування норм права, що викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21), постановах Верховного Суду від 15 лютого 2023 року в справі № 2-1718/2010 (провадження № 61-5352св22), від 06 березня 2024 року в справі № 755/4205/14 (провадження № 61-3628св23). При ухваленні нового судового рішення по суті спору апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частинами першою-другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Відповідно до пункту 14.2 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев`яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. Пунктами 7, 8, 9 Розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 в редакції на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу VI Положення). Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Такі висновки є усталеними у практиці Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 20 липня 2022 року у справі № 521/20764/20 (провадження № 61-4665св22), від 26 липня 2023 року у справі № 759/23568/20 (провадження № 61-2798св23), від 06 вересня 2023 року у справі № 686/30030/21(провадження № 61-5111св23). Як встановлено судом, ОСОБА_1 є пенсіонеркою, на її рахунок у Акціонерному товаристві «Ощадбанк» надходили пенсійні виплати. 06 червня 2016 року вона приєдналась до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та підписала заяву про встановлення відновлювальної кредитної лінії з лімітом 10 000,00 грн зі сплатою 27% річних строком на 12 місяців. Однак, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, кредитними коштами ОСОБА_1 фактично не користувалась та не мала заборгованості, допоки 19 травня 2017 року з її рахунку не було здійснено списання коштів в сумі 9 500,00 грн та 255,00 грн, які вона не санкціонувала. Про безпідставне списання коштів з її картки ОСОБА_1 того ж дня повідомила банк у телефонному режимі, а наступного дня звернулась з відповідною заявою до правоохоронних органів, на підставі якої дотепер триває досудове розслідування. Кредитну картку ОСОБА_1 19 травня 2017 року заблоковано, 18 червня 2017 року закрито та видано їй нову картку, що свідчить про пролонгування дії договору. Строк дії нової картки до травня 2020 року. Акціонерне товариство «Ощадбанк» не надав суду жодних доказів, що було його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, які б свідчили про наявність обставин, що безспірно доводили сприяння ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Результатів службового розслідування за заявою ОСОБА_1 банком також не надано. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами колегія суддів виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Посилання банку у відзиві на апеляційну скаргу на те, що операції 19 травня 2017 року проведені коректно, з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки, з правильним введенням одноразових паролів (ПІН-коди для одноразової операції в мережі «Інтернет»), які були направлені на особистий (фінансовий) номер мобільного телефону, не можуть бути взяті до уваги, оскільки сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18). Сама по собі відсутність вироку у кримінальному провадженні за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням картки ОСОБА_1 не є підставою для задоволення позову банку про стягнення спірної суми коштів. Зважаючи на те, що грошові кошти з ОСОБА_4 в розмірі 9 500,00 грн (з комісією 9 571,50 грн) та 255,00 грн були списані та використані не нею, при цьому банком не доведено, що відповідачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги банку про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у вказаному розмірі є безпідставними. Оскільки не доведено волевиявлення ОСОБА_1 на перерахування коштів 19 травня 2017 року у зазначеному розмірі, то і проценти як плата за користування цими коштами не повинні стягуватися, з огляду на те, що відповідачка кредитними коштами не користувалася. З наданого банком розрахунку заборгованості за тілом кредиту вбачається, що станом на 06 лютого 2017 року заборгованість була відсутня. 19 травня 2017 року сума наданого кредиту склала 9 793,66 грн, 22 травня 2017 року - 8,00 грн, 07 червня 2017 року - 8,00 грн, 12 червня 2017 року - 3 470,00 грн, 13 червня 2017 року - 40,70 грн. При цьому, 06 червня 2017 року здійснено погашення кредиту в сумі 3 321,24 грн (а. с. 4 зворот). Оскільки, як вже зазначалось, немає підстав для зарахування переказаних 19 травня 2017 року коштів у тіло кредиту, то заборгованість ОСОБА_1 за кредитом з урахуванням здійсненого 06 червня 2017 року погашення склала 8,00+8,00+3470,00+40,70 - 3321,24 = 205,46 грн. На вказану суму підлягають нарахуванню відсотки за ставкою 27% річних, що за період з 26 червня 2017 року по 26 червня 2019 року (остання дата розрахунку банку), тобто два роки, становить 110,95 грн. З урахуванням того, що за період з 26 травня 2017 року по 26 червня 2019 року ОСОБА_1 сплачено 1 004,79 грн в рахунок погашення заборгованості за процентами, а також 48,71 грн комісії, що загалом перевищує суму її боргу, відсутні підстави вважати, що у відповідачки є непогашена заборгованість перед банком. Щодо нарахування комісії, пені за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів за користування кредитом судова колегія виходить з того, що змістом заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту), а також повідомлення про умови кредитування розмір комісії та пені за невиконання зобов`язання не передбачений, а умови Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що міститься у матеріалах справи, не визнаються відповідачкою та не містять її підпису. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Також судова колегія не вбачає підстав для стягнення з відповідачки штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України, а саме інфляційних втрат та 3% річних, оскільки, по-перше, такі вимоги є похідними від вимог про стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, а по-друге, такі санкції підлягають нарахуванню після закінчення строку кредитування, натомість, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перевипущено кредитну картку, та вона продовжила користуватися кредитними коштами і після 06 червня 2017 року, тобто після закінчення річного строку, передбаченого договором, що свідчить про його пролонгацію. Водночас, доводи ОСОБА_1 щодо спливу строку позовної давності судова колегія не бере до уваги, оскільки такі наслідки застосовуються лише до обґрунтованих позовних вимог, тоді як у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю. До того ж, трирічний строк позовної давності на час звернення банку до суду не сплив, та відповідачка помилково відраховує його з дня укладення договору, а не з дня, коли банку стало відомо про порушення його прав та виникнення заборгованості. На підставі вищевикладеного, у зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскаржуване заочне рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову банку. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, то з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на її користь підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 305,20 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 09 червня 2020 року - скасувати та ухвалити нове. В задоволенні позову Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 305,20 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 21 травня 2024 року.