Постанова Полтавський апеляційний суд № 645/2544/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 645/2544/21 Номер провадження 22-ц/814/2030/24Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В., секретар Стеценко В.С. розглянувши у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 23 січня 2024 року, постановлене суддею Гольник Л.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про захист прав споживачів, в с т а н о в и в: 19.04.2021 ОСОБА_1 звернувся у Фрунзенський районний суд м.Харкова із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає невиконання КП «Харківські теплові мережі» умов договорів, неналежне виконання зобов`язання, недоліки у виконаних роботах та наданих послугах. Зазначає, що зверталася зі скаргою до КП «Харківські теплові мережі» щодо неправильного розрахунку сум, нарахованих їй до сплати за послуги теплопостачання за період із 30.10.2019 по 20.02.2021, вимагаючи: провести перерахунок сум, нарахованих їй до сплати за кожен місяць за послуги теплопостачання, починаючи з 30.10.2019 по теперішній час із письмовими підтвердженнями; надати повну та детальну письмову розшифровку з обґрунтуванням згідно діючого законодавства України нарахованих та перерахованих сум за послуги з теплопостачання за кожен зазначений місяць; у межах компетенції притягти до відповідальності винних у помилках, недбалості, некомпетентності та бездіяльності осіб. Таку скаргу представник товариства за довіреністю Близюк отримав 23.02.2021 та у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян», відповідь на скаргу їй не була надана. Натомість, 11.03.2021 їй було відмовлено у прийнятті показань лічильника-вузла обліку теплової енергії. Із приводу цього, вона зверталася до відповідача з проханням направити працівників підприємства для зняття показань вузла обліку теплової енергії. Згідно цієї заяви 17.03.2021 спеціаліст КП «Харківські теплові мережі» склав Акт №78093 огляду вузла обліку теплової енергії-опалення, за результатам огляду зауважень до ОСОБА_1 підприємство не має та усі необхідні показання приладу обліку-лічильника теплової енергії станом на 17.03.2021 зафіксовані в цьому акті. Не отримавши відповідь на скаргу, позивачка повторно 05.04.2021 звернулася до відповідача і тільки після усної вимоги, їй була надана відповідь, яку вона отримала у квітні 2021 року засобами поштового зв`язку. Зі змісту відповіді КП «Харківські теплові мережі» вбачається, що жодна із її вимог не була виконана та повідомлено, що у березні вона отримає квитанцію, які вона отримує щомісячно, бо згідно цих квитанцій і була подана скарга; зазначено, що нею не передані показники лічильника за жовтень 2020 року, що не відповідає дійсності, та замість перерахунку наведені приклади того, як робляться розрахунки взагалі, але ці приклади не стосуються суті її скарги про проведення перерахунку особисто їй за кожен місяць, починаючи з 30.10.2019 по 20.02.2021. Натомість, вона отримала квитанцію за березень 2021 року, в якій зазначено про заборгованість з оплати послуг з теплопостачання станом на 01.04.2021 у розмірі 7 195,88 грн. Вважає такі вимоги КП «Харківські теплові мережі» щодо наявності у неї заборгованості необґрунтованими, оскільки саме товариство порушує умови договору про надання населенню послуг теплопостачання, а також норми законів України «Про теплопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої та холодної води і водовідведення» та інших законодавчих актів. Із підстав викладеного, з метою захисту порушеного права, просить суд; зобов`язати КП «Харківські теплові мережі» виконати умови договору, укладеного з ОСОБА_1 та до виконання умов договору та скарги ОСОБА_1 , припинити нарахування боргу в сумі 7 195,88 грн.; стягнути з КП «Харківські теплові мережі» на її користь 5 000,00 грн. моральної шкоди, зумовленої погіршенням стану здоров`я через неправомірні дії відповідача. Розпорядженням Верховного Суду від 08.03.2022 №2/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Фрунзенського районного суду м.Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави. Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 22.09.2023 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду. Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 23.01.2024 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Харківські теплові мережі» про захист прав споживачів - відмовлено. Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем умов договору, зокрема, нездійсненням перерахунку за надані послуги, а також спричинення моральної шкоди, яку вона оцінює у розмірі 5 000,00 грн. Позивач із рішенням районного суду не погодилася та оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким позов задовольнити, врахувавши нові обставини справи, згідно яких зобов`язати відповідача здійснити повірку лічильників обліку обсягів надання послуг з теплопостачання та гарячої води за рахунок відповідача та засобами відповідача самостійно згідно умов типового договору. Зазначає, що до апеляційної скарги нею повторно надані копії усіх документів, які вже були раніше надавалися до Фрунзенського районного суду м.Харкова та Октябрського районного суду м.Полтави, оригінали яких знаходяться у неї. Оскільки за результатами ознайомлення засобами електронного суду із документами, які знаходяться у справі та за результатами розгляду яких було постановлено оскаржуване рішення, нею, позивачкою, виявлені факти порушення чинного законодавства, зокрема, конституційних прав, вона була вимушена звертатися за скаргою до ДСА України щодо неналежного виконання службових обов`язків керівника апарату суду та працівників Фрунзенського районного суду м.Харкова, а також з дисциплінарними скаргами щодо суддів до ВРП України та заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом крадіжки документів з матеріалів цієї цивільної справи до Національної поліції у м.Полтаві. Як на порушення процесуального права, указує на наявність у матеріалах цієї цивільної справи документів, наданих нею по іншим справам. Натомість, відсутніми у справі є надані нею електронними засобами клопотання до Фрунзенського районного суду м.Харкова від 20.12.2021, 19.11.2021, 09.11.2021, 27.10.2021, 27.09.2021; такі клопотання стосуються питання розгляду справи без її особистої присутності, окрім клопотання від 19.11.2021, де нею надано додаткові пояснення щодо позову та копію яких нею надано до цієї скарги. Звертає увагу на наявність у матеріалах справи клопотання відповідача від 14.12.2021 про надання йому додаткового часу для виконання вимог ухвали суду від 05.11.2021, про що вона не була обізнана. При цьому судом при постановленні оскаржуваного рішення залишено поза увагою, що відповідачем вимоги ухвали суду не були виконані та не надано копію договору між КТ «ХТМ» та ОСОБА_2 про надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води, порушення умов виконання якого і було предметом позову по справі. Вважає неіснуючим договір між КТ «ХТМ» та ОСОБА_2 , оскільки в усіх наданих нею доказах наявні посилання на договір із попереднім власником квартири на ім`я якого і відкрито особовий рахунок. При цьому, позивачка зверталася до відповідача із заявою про зміну власника нерухомості, яку відповідач залишив поза увагою, так і не уклавши з нею відповідний договір, та продовжуючи здійснювати нарахування за договором, укладеним із попереднім власником. Тоді як позивачка, набувши у червні 2020 року в дар таке житло, не має підстав виконувати зобов`язання попереднього власника, а тому такі дії відповідача є нечесною підприємницькою практикою. Наголошує, що попередній власник квартири є повнолітнім та не проживає у квартирі позивачки, не має з нею спільних доходів та витрат, вона не є його опікуном та не має юридичних підстав сплачувати нараховану йому заборгованість. Зазначає, що чинне законодавство не передбачає наведення розрахунку розміру моральної шкоди, тоді як завдані діями відповідача душевні страждання мали наслідком погіршення її стану здоров`я, що підтверджується належними доказами, залишеними поза увагою районного суду. Тоді як саме постійні погрози відповідача та вимоги сплатити заборгованість, які надсилалися у вигляді смс-повідомлень та у вигляді квитанцій, а також заяви про її примусове стягнення, зумовили погіршення її стану здоров`я. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15.03.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду із повідомленням сторін, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 08.04.2024. 09.04.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшла заява позивача про розгляд справи у її відсутність. Відповідач, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, в судове засідання явку свого представника не забезпечив, що з огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Із матеріалів справи убачається, що 01.01.2019 між КП «Харківські теплові мережі» та ОСОБА_3 укладено договір №172/11780 про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Предметом даного договору є те, що Виконавець КП «ХТМ» зобов`язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором./а.с.153-165 т.1/. 20.06.2020 між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдарований) укладено договір дарування квартири, за яким остання прийняла у власність в дар квартиру АДРЕСА_1 ./а.с.31-32 т.1/ 20.02.2021 ОСОБА_1 зверталася до КП «Харківські теплові мережі» зі скаргою, за змістом якої просить: провести перерахунок сум нарахованих їй до сплати за кожен місяць за послуги теплопостачання, починаючи з 30.10.2019 по теперішній час та надати письмові підтвердження; надати письмову розшифровку повну та детальну та з обґрунтуванням згідно діючого законодавства України за кожен зазначений місць нарахованих та перерахованих сум за послуги з теплопостачання; у межах компетенції притягти до відповідальності винних у помилках, недбалості, некомпетентності та бездіяльності осіб./а.с.12-16 т.1/ 11.03.2021 ОСОБА_1 звернулася до КП «Харківські теплові мережі» із заявою про направлення представника підприємства для огляду/зняття архівних даних вузла обліку теплової енергії встановленого в житловій квартирі АДРЕСА_2 , у зв`язку із неприйнятим звітом./а.с.29 т.1/ Листом КП «Харківські теплові мережі» від 15.03.2021 №2/0-2551/20/18, згідно відмітки поштового відділення 03.04.2024, ОСОБА_1 повідомлено про таке. У житловому будинку по АДРЕСА_3 15.11.2018 встановлено та прийнято на комерційний облік прилад обліку витрат теплової енергії на опалення. Прилад обліку теплової енергії знаходиться на балансі Ж/Б ДП «ЖКК» ВАТ «Житлобуд-1». Нарахування за послуги з централізованого опалення проводяться відповідно до п.12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальної площі квартири. Прийнято на комерційний облік 30.10.2019 індивідуальний прилад обліку теплової енергії та потреби опалення, встановлений на тепловому вводі у квартиру. До встановлення індивідуального приладу обліку нарахування проводилися за показаннями будинкового приладу обліку теплової енергії. Індивідуальний прилад обліку теплової енергії встановлений не на межі балансової належності з КП «Харківські теплові мережі». Величина теплових втрат по квартирі АДРЕСА_4 відповідно до технічної документації на установку вузла обліку та акту допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії на опалення за місяць складає: Нормативні теплові втрати від межі балансової належності до термодатчиків вузлу обліку теплової енергії системи опалення житлової зони будинку (720 годин) - 0,014789 Гкал/міс; Нормативні теплові втрати від трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку, які прокладені в місцях загального користування - (-) 0,099424 Гкал/міс. Зазначено, що сумарна величина (мінусових значень) фактичних теплових втрат від трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку, прокладених в місцях загального користування, розподіляється між споживачами пропорційно площі (обсягу) квартири. Наведено приклад розрахунку нарахувань за послуги з централізованого опалення по квартирі АДРЕСА_4 за січень 2021 року (з урахуванням перерахунків станом на 01.03.2021). Так, відповідно до показань індивідуального приладу обліку обсягу теплової енергії за січень 2021 року дорівнює різниці показань на 07.12.20-6,737 МВтЧас та 09.01.21-8,495 МВтЧас = 1,758 МВтЧас/коефіцієнт 1,163 = 1,51161 Гкал. Теплові втрати від межі балансової належності до термодатчиків вузлу обліку теплової енергії системи опалення житлової зони будинку склали за період 07.12.2020 по 09.01.2021 = (-) 0,09646 Гкал. Доля теплових втрат від трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку, прокладених в місцях загального користування становить по квартира ОСОБА_2 = 0,03364 Гкал. Усього нарахування за послуги з централізованого опалення по квартирі АДРЕСА_4 за січень 2021 року складають: 1,51161 Гкал - 0,09646 Гкал + 0,03364 Гкал = 1,44879 Гкал * 1539,50 грн. (діючий тариф за 1 Гкал) = 2230,41 грн., з урахуванням перерахунку сума до сплати склала 2095,98 грн. Зазначено, що проведення заявленого перерахунку призведе до виконання перерахунку усі квартирам будинку. Як правило, такі дії тягнуть за собою невдоволення та скарги мешканців. Просять надалі щомісяця надавати показання індивідуального приладу обліку теплової енергії у опалювальному періоді 2020-2021 років на підприємство, як того і вимагає законодавство. У звіті за березень 2021 року ОСОБА_1 буде виконано перерахунок нарахувань за послуги з централізованого опалення за показаннями індивідуального приладу обліку теплової енергії за жовтень та листопад 2020 року, у зв`язку з тим, що у жовтні 2020 року ОСОБА_1 не передала показання приладу обліку. Сума перерахунку буде відображена в рахунках за послуги з теплопостачання за березень 2021 року. Щодо проведення перерахунку зазначено, що мешканці квартир, які встановили індивідуальні прилади обліку, несвоєчасно передають показання приладів. У зв`язку з цим нарахування по таких квартирах проводяться за показанням будинкового приладу обліку. Після передачі показань проводяться перерахунки нарахувань по всіх квартирах без приладів обліку і по квартирах з індивідуальними приладами обліку в частині теплових втрат від трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку, прокладених в місцях загального користування. Серед іншого, КП «Харківські теплові мережі» щомісяця виконує перерахунки за послуги з централізованого опалення, відповідно до наданої споживачами інформації про обсяги спожитої теплової енергії за показаннями індивідуальних приладів обліку. Наприклад, за січень 2021 року із 174 квартир з індивідуальними приладами обліку передали показання лише 154 квартири, за лютий 2021 року - 133 квартири. Надання показань індивідуальних приладів по квартирам, які не передали показання (за січень - 20 квартир, за лютий - 41 квартира та по іншим місяцям), призведе до подальшого перерахунку як по квартирах без приладів обліку, так і по квартирах з індивідуальними приладами обліку в частині нарахувань теплових втрат від трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку. Також проінформовано, що у січні 2021 року мешканці квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 передали показання приладу обліку теплової енергії за попередній опалювальний сезон, тому у рахунку за послуги з теплопостачання за січень 2021 року було відображено «перерахунок» з урахуванням наданих показань. Стосовно перерахунку пільг повідомлено, серед іншого, що у разі проведення перерахунку нарахувань за послуги з централізованого опалення, у тому числі за нарахування теплових втрат, проводиться перерахунок пільг, як у бік зменшення, так і у бік збільшення; наведено приклад проведеного перерахунку у січні 2021 року./а.с.21-25 т.1/ Згідно рахунку за послуги з теплопостачання за березень 2021 року, складеного КП «Харківські теплові мережі» на ім`я ОСОБА_1 , сума до сплати становить 4 934,87 грн. + 2 261,01 грн. + 0,00 грн. = 7 195,88 грн./а.с.26 т.1/ ОСОБА_1 зверталася до КП «Харківські теплові мережі» із заявою, у якій просила надати письмову відповідь на питання, яка ціна на газ на опалення, згідно якої розраховується сплата за опалення станом на 14.12.2019 та чи можливо її підключити до програми «гарантована ціна на газ», розроблену Кабінетом Міністрів України./а.с.27 т.1/ У відповідь на звернення КП «Харківські теплові мережі» повідомлено про виконання коригування тарифів на теплову енергію для потреб населення з 01.01.2019 тільки в частині підвищення вартості природного газу, а також вартості власної ТЕЦ-3 та покупної теплоенергії. Решта витрат залишилася без змін./а.с.28 т.1/ 17.03.2021 КП «Харківські теплові мережі» складено Акт №78093 огляду вузла обліку теплової енергії./а.с.30 т.1/ У період із 25.04.2016 по 06.05.2016 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у ревматологічному відділення Харківської міської клінічної лікарні №8./а.с.38-39 т.1/ Відмовляючи у задоволенні вимог позову, районний суд виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення її права неналежним виконанням договору, зокрема нездійснення перерахунку за надані послуги. Також позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту спричинення моральної шкоди, не обґрунтовано з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір такої шкоди, та чим це підтверджується, не підтверджено наявності причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправними діями відповідача, а також вини останнього в її заподіянні. Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з таких підстав. Стосовно наданих позивачем до апеляційної скарги доказів, колегія суддів зазначає. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України. Відповідно до сталої практики Верховного Суду, зокрема, сформованої у справі №910/12005/22 від 28.02.2024, докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи. За змістом частини третьої статті 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У постанові Верховного Суду від 27.03.2023 у справі №686/9366/20 сформовано висновок, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Із огляду на викладені норми процесуального закону, надані позивачем до апеляційної скарги докази, які не становили предмет дослідження суду першої інстанції, апеляційним судом до уваги не приймаються. Будь-яких доказів на підтвердження неналежного виконання службових обов`язків працівниками суду при формуванні матеріалів справи, а також вчинення кримінального правопорушення за фактом крадіжки документів з матеріалів, позивачем не надано, а факт звернення до правоохоронних органів, ВРП України та ДСА України, не спростовують дію презумпцію невинуватості. Інших обставин за яких докази не становили предмет дослідження суду першої інстанції та істотність їх значення для правильного вирішення спору, позивачем не наведено. Порушення судом норм процесуального закону при оцінці доказів в контексті ч.3 ст.376 ЦПК України, апеляційним судом також не встановлено, оскільки районний суд при постановленні рішення від 23.01.2024 досліджував та надавав оцінку доказам, наданим позивачем при зверненні в суд із позовом (19.04.2021). При цьому інститут апеляційного перегляду впроваджений для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Відтак, вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового про задоволення вимог позову з урахуванням нових обставин, згідно яких зобов`язати відповідача здійснити повірку лічильників обліку обсягів надання послуг з теплопостачання та гарячої води за рахунок відповідача та засобами відповідача самостійно згідно умов типового договору, колегія суддів відхиляє, як такі, що становлять нову позовну вимогу, оцінка якої виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Стосовно невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 05.11.2021 про витребування у КП «Харківські теплові мережі» належним чином засвідчених копій договору укладеного із ОСОБА_1 та скарги від 20.02.2021, колегія суддів зазначає наступне. По-перше, не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у справі №201/13239/15-ц від 26.10.2022. По-друге, за правилами частини третьої статті 43 ЦПК України невиконання вимог ухвали суду могло бути підставою застосування до такого учасника справи заходів процесуального примусу, доцільність застосування якого відсутня в контексті доводів позивачки, яка ініціюючи питання витребування копії договору, наголошує на тому, що такий договір не існує. Відтак, оскаржуване судове рішення постановлено на підставі наявних у справі доказів, поданих суду в строк, визначений ЦПК України. Стосовно підставності вимог позову, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною другою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник. Власником закон визначає фізичну або юридичну особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абз.7 ч.1 ст.1 цього Закону); споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абз.14 ч.1 ст.1 Закону). Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Згідно із частиною першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. Згідно із пунктом п`ятим частини третьої статті 20 указаного Закону, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.09.2018 по справі №750/12850/16-ц та від 06.11.2019 у справі №642/2858/16, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Отже, обов`язок сплачувати за надані послуги у даному випадку ґрунтується на їх споживанні відповідачем, що відповідає нормі п.4 ч.1 ст.11 ЦК України. Отже, з урахуванням викладеного, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач, набувши право власності на квартиру 20.06.2020, має право на укладення письмового договору з відповідачем на надання відповідних комунальних послуг. В той же час, доказів звернення до відповідача та відмови в його укладення матеріали справи не містять. Натомість поведінка позивачки в даній справі щодо заявлених позовних вимог є суперечливою, оскільки наполягаючи на відсутності укладеного між нею та КП «ХТМ» договору, вона просить суд зобов`язати підприємство виконати його умови. Тоді як за відсутності письмового договору із погодженими сторонами умовами позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача їх виконати є необгрунтованими. Разом із цим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги позивачки, що надана їй відповідь КП "Харківські теплові мережі" від 15.03.2021 №2/0-2551/20/18 не містить відповідей на поставлені заявником у скарзі від 20.02.2021 питання та, фактично, є відмовою у наданні розрахунку заборгованості, у подальшому заявленому до стягнення, з підстав, що проведення заявленого перерахунку призведе до виконання перерахунку усі квартирам будинку, що, як правило, матиме наслідком невдоволення та скарги мешканців. Із огляду на викладене, підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача надати розрахунок, нарахованих їй до сплати сум за кожен місяць за послуги теплопостачання, починаючи з 30.10.2019 по 20.02.2021. Стосовно стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п.2 ч.2 ст.23 ЦК України). Згідно роз`яснень, викладених у пунктами 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість та наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Відповідно до правової позиції Верховного Суду по справі №464/3789/17 від 10.04.2019 та Великої Палати Верховного Суду по справі №180/1560/16-а від 08.04.2020, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.ст.1173, 1174 ЦК України. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом. Наведений процесуальний обов`язок позивачем не виконано та не надано доказів спричинення їй моральної шкоди у розумінні статті 23 ЦК України, оскільки надані нею докази на підтвердження погіршення стану здоров`я та передують подіям, із якими позивач пов`язує порушене право, характеризують загальний стан здоров`я та потребу в лікуванні, а також не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача. Решта доводів апеляційної скарги позивача є ідентичними підставам звернення до суду, не ґрунтуються на доказах та законі, а тому є припущеннями, на яких не може ґрунтуватися рішення суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Отже, з урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення районного суду скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог позову про зобов`язання відповідача надати позивачці розрахунок нарахованих їй до сплати сум за кожен місяць за послуги теплопостачання, починаючи з 30.10.2019 по 20.02.2021, із постановленням нового рішення про задоволення таких вимог. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 23 січня 2024 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 про зобов`язання Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" надати позивачці розрахунок нарахованих їй до сплати сум за кожен місяць за послуги теплопостачання, починаючи з 30.10.2019 по 20.02.2021 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення таких вимог. Зобов`язати Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" надати ОСОБА_1 розрахунок нарахованих їй до сплати сум за кожен місяць за послуги теплопостачання, починаючи з 30.10.2019 по 20.02.2021. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді Ю.В. Дряниця О.В. Чумак