Постанова Київський апеляційний суд № 752/6263/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/2588/2024 Справа № 752/6263/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 25 березня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Колдіної О.О. в м. Київ 26 травня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У березні 2023 року позивач ТОВ «Теплопостачсервіс» звернувся до суду з даним позовом просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Теплопостачсервіс» суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення в розмірі 12542,13 грн., з постачання гарячої води у розмірі 6650,01 грн., суму інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за послугу з централізованого опалення у розмірі 249,79 грн., з постачання гарячої води у розмірі 764,24 грн., суму 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості за послугу з централізованого опалення у розмірі 74,97 грн., з постачання гарячої води у розмірі 248,29 грн., покласти на відповідача судовий збір 2684 грн. Заявлені вимоги мотивував тим, що є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, та надає зазначені послуги в тому числі і відповідачу за адресою АДРЕСА_1 , власником якої і споживачем житлово-комунальних послуг є відповідач. ТОВ «Теплопостачсервіс» нараховує плату за надані житлово-комунальні послуги, формує і надає споживачам рахунки на оплату комунальних послуг згідно затверджених уповноваженими органами тарифів. З моменту виникнення права власності на житло відповідач отримує від позивача комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, від вказаних послуг не відмовляється та фактично споживає їх. 31 серпня 2016 року ТОВ «Теплопостачсервіс» та ОСОБА_1 було укладено договір №М4а/135 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, за яким виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строк і на умовах, що передбачені договором. Відповідно до п. 7 договору плата за надані послуги справляється за Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21 липня 2005 року №

630. Згідно п. 11 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, оплата послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуги вносяться не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Згідно п. 20 Правил № 630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа. Відповідач не виконує належним чином своїх зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, не сплачуючи їх та порушуючи права та інтереси позивача, внаслідок чого утворилась заборгованість за надані послуги. Станом на дату складання цієї позовної заяви ТОВ «Теплопостачсервіс» не отримало оплату за надані споживачу послуги з централізованого опалення з січня 2020 року по лютий 2023 року в розмірі 12542,13 грн., постачання гарячої води за цей же період - в розмірі 6650,01 грн. Відповідач, отримуючи щомісячно рахунки за оплату наданих позивачем послуг, жодного разу не звернувся з запереченнями щодо боргу, що кожного місяця вказується в рахунках, що свідчить про визнання боргу відповідачем, вартості послуг, їх об`ємів та якості. Формування суми заборгованості відповідача за вказаний період часу, помісячно з розщепленням платежів та частковою оплатою відповідача, наведено у довідці №М4А-135Т від 17 березня 2023 року, яка додається до позову. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року позов ТОВ «Теплопостачсервіс» частково задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Теплопостачсервіс» суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення в розмірі 12339,92 грн., з постачання гарячої води у розмірі 6650,01 грн., суму інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за послугу з централізованого опалення у розмірі 249,52 грн., з постачання гарячої води у розмірі 764,24 грн., суму 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості за послугу з централізованого опалення у розмірі 74,16 грн., з постачання гарячої води у розмірі 248,29 грн., покладено на відповідача судовий збір 2657,42 грн. Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що причиною спору між сторонами стало те, що ОСОБА_1 подавав позивачу показники лічильника гарячої води та теплової енергії, щоб брати їх за основу при розрахунку вартості наданих послуг на місяць. Однак позивач не враховував фактичні показники лічильників, а самовільно здійснював розрахунки, зазначаючи в квитанціях на оплату лише суми боргу без відображення у них наданих ОСОБА_1 фактичних показників, тобто в квитанціях були відсутні відомості про реально спожиті відповідачем послуги з тепло- та водопостачання. Розрахунок заборгованості був би обґрунтованим, коли б містив не лише суми заборгованості, але й відомості про показники лічильника. Також позивач ігнорував періодичні усні звернення ОСОБА_1 , посилаючись на «відсутність прийому», «карантинні обмеження», «відсутність відповідних фахівців» чи неприйомні дні директора. В зв`язку з тим, що ОСОБА_1 фактично не проживає за адресою АДРЕСА_1 , в січні 2023 року він звернувся з письмовою заявою з вимогою, зокрема, здійснити коригування нарахованих йому сум заборгованості, надати повний розрахунок заборгованості (окремо за опалення та постачання гарячої води) з урахуванням оплати за весь період заборгованості та з розбивкою по роках, місяцях, із зазначенням обсягу використаних послуг, вартості послуг на момент нарахувань. Однак на звернення він отримав формальну відповідь без надання запитуваної інформації, з якої він зрозумів, що позивач не збирається поновити його право як заявника та споживача послуг для здійснення відповідних розрахунків, а надав «відписку» про відсутність підстав для перерахувань в зв`язку зі зняттям лічильника теплової енергії з обліку через відсутність його своєчасної повірки. Щодо заборгованості по гарячій воді, позивачем зазначено лише те, що коригування проводились відповідно до наданих показників, а всі розрахунки та нарахування відображені у квитанціях. Лише після того, як ТОВ «Теплопостачсервіс» звернувся з позовом, у відповіді на відзив було надано наближено обґрунтований розрахунок, який включав частину необхідної інформації про виниклу заборгованість, але недостатній для повної перевірки. При цьому 25 травня 2023 року до відповіді на відзив до суду позивач долучив рахунок за січень 2022 року, інформація в якому спростовує його доводи про наявність у рахунках на оплату всієї передбаченої законодавством інформації щодо нарахувань наданих послуг, що включає статті нарахування послуг, обсяг спожитих послуг, тарифи, перерахунки та корегування тощо. Зокрема, у графах «інформація про лічильники» відсутні будь-які відомості про обсяг послуг, які відповідач періодично подавав (корегував). Це стосується, зокрема, відомостей про обсяг послуг згідно з показаннями лічильників гарячої води, стосовно яких, на думку позивача, взагалі відсутні сумніви з приводу нарахування заборгованості у зв`язку із своєчасною повіркою цих лічильників. Разом з тим, рахунок за січень 2022 року містить відомості, які можуть свідчити про його неправдивість (фіктивність). Так, вказаний рахунок сформований позивачем (надавачем послуг) в лютому 2022 року і формально містив відомості про надані послуги у січні 2022 року. Однак позивач очевидно знав наперед інформацію, якою ще в лютому 2022 році не міг володіти, а саме у документі зазначено, що в квітні 2022 року ТОВ «Теплопостачсервіс» було частково виконано контрольні зняття показників індивідуальних лічильників тепла та виконано перерахунки за попередні розрахункові періоди, які відображені у графі «Перерахунки». Щодо обґрунтованості відкриття провадження судом першої інстанції, вказував, що позовна заява не містила обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, а саме показників лічильників, на підставі яких здійснювались розрахунки заборгованості позивачем, структури тарифів на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Позивач, звертаючись до суду, не надав належних доказів, на які посилається як на підставу позову. Позовна заява також не містила інформацію про те, в кого знаходяться копії доданих до заяви документів. У суду існували правові підстави для залишення позовної заяви без руху, однак суд не звернув на це увагу. Надану у подальшому відповідь на відзив, до якої позивач долучив деталізований розрахунок по нарахуваннях за опалення та гарячу воду, відповідач не отримував, а тому був позбавлений можливості подати свої заперечення. Зауважував, що подання позивачем детального розрахунку за спожиті послуги у відповіді на відзив можна розцінювати як фактичне визнання ним обґрунтованості заперечень відповідача, а також може бути підтвердженням зловживання позивачем процесуальними правами з метою сприяння суду у прийнятті рішення суду на користь позивача та уникнення постановлення процесуального рішення про залишення позову без руху. Відсутність відповідного реагування з боку суду на наданий у відповіді позивача на відзив розрахунок боргу, який не містить усіх необхідних відомостей (про температуру зовнішнього повітря, про кількість діб надання послуги тощо) може свідчити про упереджене ставлення суду до відповідача. Крім того, самі формулювання, скопійовані в ухвалі з відповіді на відзив позивача, відсутність у ній об`єктивної оцінки обставин справи, містить ознаки заінтересованості суду та сприяння позивачу у прийнятті рішення на його користь. Вказував, що наданий до суду детальний розрахунок за опалення та гаряче водопостачання є необґрунтованим та суперечить вимогам чинного законодавства та договору № М4а/135. Відповідно до п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку. Порушення позивачем в частині не зазначення у платіжних документах (рахунках) показників лічильника, які стали причиною затримання відповідачем оплати, тривають і на сьогоднішній день. У платіжному документі (рахунку) за жовтень 2023 року ТОВ «Теплопостачсервіс» знову не зазначає інформацію про об`єм спожитої теплової енергії, яка подавалась ОСОБА_1 протягом 2023 року щомісячно. При цьому в графі «Рекомендований платіж за постачання теплової енергії» проставлено нарахування у сумі 500 грн., яке безпідставно включено у графу «До сплати» та додано до суми спірного боргу. Разом із тим, посилання позивача у відповіді на відзив на п.п. 10-13 є безпідставним, оскільки деякими з вказаних положень Правил врегульовані інші правовідносини. Так, у п. 11 Правил йдеться про правила нарахування плати згідно з показаннями засобів обліку води, а не теплової енергії. При цьому як позивач, так і суд безпідставно застосував дані норми для обґрунтування вимог в частині неналежного, на їх думку, виконання зобов`язань за надані послуги саме тепла. Також не стосуються спірних правовідносин положення п. 13 Правил, які регулюють оплату послуг у разі, коли опалювальні пристрої в квартирі (будинку садибного типу) обладнано приладами-розподілювачами теплової енергії. Вказані норми не стосуються квартири відповідача, оскільки вона обладнана індивідуальним приладом обліку теплової енергії, а не приладом-розподілювачем, про що зазначає і сам позивач. Крім того, п. 10 Правил передбачено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абз. 5 п. 15 цих Правил (у разі несправності засобу обліку, що не підлягає усуненню). Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. Наголошував, що зняття з обліку лічильника не свідчить про його відсутність. Разом з тим, п. 7 договору № М4а/135 передбачено, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку гарячої води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно п. 10-13 Правил №

630. Згідно абз. 4 п. 12 Правил плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у разі, зокрема, відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до п. 18 цих Правил. Як вбачається з обставин справи, у ОСОБА_1 були наявні засоби обліку, однак позивач зняв їх з обліку. Однак договір № М4а/135 передбачає обов`язок сплачувати по загальнобудинкових показниках не при знятті позивачем засобів обліку з обліку, а при їх відсутності. Подібні положення до нормативних вимог містяться у п. 14 договору № М4а/135. Так, згідно з договором за надані послуги з централізованого опалення (у разі відсутності засобів обліку) плата встановлюється згідно з нормативами (нормами) споживання та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості діб надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим. Разом з тим, наданий суду детальний розрахунок не містить інформацію про температуру зовнішнього повітря та про кількість діб надання послуги. У період, коли позивач нараховував кошти за нібито надані послуги, сума кожного місяця змінювалися, однак незрозуміло в зв`язку з чим, і перевірити зазначену обставину не представляється можливим. Крім того, як визнано самим позивачем, у момент зняття засобу обліку з централізованого опалення 01 жовтня 2021 року показник лічильника складав 6,459 ГДж, а при взятті його на абонентський облік 01 лютого 2023 року - 7,415 ГДж, тобто за цей період ОСОБА_1 використано 0,956 ГДж. Тариф за жовтень 2021 року - лютий 2022 року складав 1310,85 грн., за березень 2022 року - лютий 2023 року складав 1642,66 грн. За послуги з централізованого опалення місць загального користування за спірний період позивачем нараховано 1879,86 грн. Під час здійснення розрахунків у будь-який спосіб за 0,956 ГДж використаної відповідачем послуги за опалення не може складати 12542,33 грн. Лічильник тепла пройшов повірку, не визнаний несправним і продовжив облік тепла, тобто він правильно обраховував облік наданої послуги. Зважаючи на викладене, а також всупереч абз. 4 п. 12, п.п. 16 п. 32 Правил, п. 21.7 договору № М4а/135 позивач не виконав покладеного на нього обов`язку і не провів корегування проведених нарахувань на відповідність фактичним обсягам споживання у тому місяці, в якому отримав від споживача показання квартирних засобів обліку, та не здійснив відповідних перерахувань. За таких обставин, позивач не отримував послуг у розрахованих позивачем обсягах та на зазначену суму за оспорюваний період, а тому не зобов`язаний сплачувати надмірно нараховані кошти. Наголошуючи на порядку повірки засобів обліку теплової енергії, наводив зміст ч. 1 ст. 6, п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», вказував, що обслуговування вузлів комерційного обліку, а саме періодична повірка здійснюється операторами зовнішніх інженерних мереж відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено договорами про надання комунальних послуг. Як вбачається з п. 9 договору № М4а/135, він розрізняє поняття засіб обліку та квартирний засіб обліку в залежності від можливості зняття його показань, а саме розташування в квартирі чи в приміщеннях загального користування. Так, зазначеним пунктом передбачено, що показання засобів обліку знімаються представником виконавця або іншими особами, які уповноважені на вчинення цих дій виконавцем один раз на місяць. Показання квартирних засобів обліку також знімаються споживачем щомісяця та надаються виконавцю в останній день звітного місяця. Отже, показник тепла повинен зніматися представником виконавця, оскільки у позивача не повинно бути самостійного доступу до нього. Лічильник тепла до квартири знаходиться у загальному коридорі і доступу до нього (ключів) у позивача немає. Крім того, в мотивувальній частині рішення суду наявне посилання на наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747, яким затверджено міжповірочні інтервали для лічильників води та тепло лічильників. Водночас, як вбачається з цього ж рішення суду, ОСОБА_1 встановлено лічильник теплової енергії, а згідно п. 4 Договору - лічильник тепла. Жодна норма закону та умова договору не ототожнюють ці поняття, а тому суд безпідставно зробив висновок, що зазначеним наказом для встановленого ОСОБА_1 лічильника теплової енергії, а не теплолічильника, визначено міжповірочний інтервал. Як вбачається з паспорта на встановлений лічильник теплової енергії, у ньому не зазначено міжповірочний інтервал, а тому такий підлягав черговій повірці згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», тобто не пізніше як через 9 років. У даному випадку лічильник проданий і повірений 20 липня 2013 року, тому згідно з законодавством підлягав повірці не пізніше 20 липня 2022 року. Посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2022 року № 412, згідно якої, позитивні результати періодичної повірки, строк дії яких закінчився, в період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях. Щодо нарахування оплати за послуги з постачання гарячої води, наводив п. 20, абз. 3 п. 11 Правил № 630, і що як визнано самим позивачем, показники лічильника гарячої води ОСОБА_1 періодично подавались, при цьому, всупереч своєму обов`язку здійснити відповідний перерахунок позивач постійно нехтував, а суми заборгованості необґрунтовано збільшувались. Таким чином, позивач порушив не лише вимоги чинного законодавства, але й не виконав п. 21.7 договору № М4а/135 щодо покладеного на нього обов`язку провести корегування проведених нарахувань на відповідність фактичним обсягам споживання в тому місяці, в якому отримав від споживача за договором показання квартирних засобів обліку, та не здійснив відповідних перерахувань. Вказував, що ним очікувалось здійснення корегування з боку виконавця послуг, але в зв`язку з тим, що йому і надалі приходили незрозумілі розрахунки у платіжних документах, у січні 2022 року він оплатив частину зазначеної у квитанції суми оплати в розмірі 4000 грн. і був переконаний, що оплатив не лише наявний борг, але й вніс відповідний аванс, в чому практично не помилився. Відповідно до наданої позивачем до суду інформації, станом на 31 грудня 20219 року (за текстом скарги) у ОСОБА_1 не було боргу за гаряче водопостачання. Протягом січня-вересня 2020 року показники ним не подавались. Разом з тим, у лютому, квітні та травні 2020 року ним здійснено відповідні розрахунки з позивачем за надані послуги гарячого водопостачання. Зауважував, що у поданих позивачем до суду розрахунках і даних щодо проведених оплат відсутня інформація щодо здійснених ОСОБА_1 оплати за січень 2020 року на суму 71,93 грн., за лютий на суму 198,15 грн. Щодо 3 % річних та інфляційних втрат, вказував, що позивач не надав суду доказів, що звертався до нього з вимогою про сплату боргу, включаючи 3 % річних та інфляційні втрати. Звернення до суду про стягнення таких коштів було передчасним та безпідставним, а тому в цій частині рішення суду є також незаконним та необґрунтованим. Від позивача ТОВ «Теплопостачсервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що рішення є законним і обґрунтованим, натомість ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов`язання за укладеним договором щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг. Вказував, що в період з січня 2020 року по вересень 2021 року включно нарахування плати з централізованого опалення апелянту проводилось у відповідності до п. 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, за показниками засобів обліку, а саме показниками індивідуального лічильника теплової енергії Ultraheat № 67353427. Перелік категорій законодавчо регульованих ЗВТ, що підлягають періодичній повірці, затверджено постановою КМУ від 04 червня 2015 року № 374, до якого, зокрема, належать теплолічильники та теплообчислювачі (п. 72). При цьому повинні дотримуватись міжповірочні інтервали законодавчо регульованих ЗВТ, що перебувають в експлуатації, затверджені наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747, відповідно до яких для лічильників води та теплолічильників установлено міжповірочний інтервал 4 роки. Індивідуальний лічильник теплової енергії Ultraheat № 67353427 був повірений 26 вересня 2017 року, і 26 вересня 2021 року закінчився термін періодичної повірки теплолічильника відповідача, відтак індивідуальний лічильник було знято з обліку, в зв`язку з закінченням періодичної повірки 01 жовтня 2021 року та ненаданням відповідачем документів про проходження періодичної повірки. Тому в період з жовтня 2021 року по січень 2022 року апелянту нараховувалась плата за показниками засобів обліку тепла, а саме за показниками будинкового засобу обліку теплової енергії, встановленого на вводі у багатоповерховий будинок. З лютого 2023 року плата нараховувалась у відповідності до індивідуального лічильника теплової енергії. Пояснював, що індивідуальний лічильник гарячої води зав. № 0252908/15А не знімався з обліку, так як відповідачем для позивача вчасно надавались свідоцтва про повірку цього лічильника. Апелянт систематично не надавав показники лічильника гарячої води, тому нарахування плати за послуги з постачання гарячої води у період з січня 2020 року по лютий 2023 року проводилось у відповідності до п. 11 Правил, затверджених постановою КМУ №

630. При цьому у разі надання відповідачем показників лічильника зав. № 0252908/15А у наступних звітних періодах позивач відповідно до п. 18 Правил № 630 проводив корегування (перерахунки) плати за гарячу воду згідно поданих відповідачем показників лічильника, однак не більше як за останні 12 місяців. Наголошував, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржників покладено цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуг. Так як правовідносини сторін є грошовим зобов`язанням, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язань. Апелянт, в свою чергу, не виконував свої зобов`язання щодо оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , право власності зареєстровано 26 жовтня 2013 року (а. с. 9 - 10). 31 серпня 2016 року ТОВ «Теплопостачсервіс» як виконавець та ОСОБА_1 як споживач уклали договір № М4а/135 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за умовами якого виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, згідно з діючими нормативами, а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. У п. 4 договору зазначено тип засобу обліку води і теплової енергії - лічильник ГВП GSD8, заводський номер 252908/15А. Згідно п. 7 договору, плата за надані послуги за наявності засобів обліку гарячої води і теплової енергії справляється згідно за їх показаннями згідно з п. 10 - 13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року. Згідно п. 8 договору, плата за надані послуги за відсутності засобів обліку гарячої води і теплової енергії справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання відповідно до п. 21 Правил. Згідно п. 9 договору, показання засобів обліку знімаються представником виконавця або іншими особами, які уповноважені на вчинення цих дій виконавцем один раз на місяць. Показання квартирних засобів обліку також знімаються споживачем щомісяця та надаються виконавцю в останній день звітного місяця (телефоном, факсом, особисто та інше). Крім того, показання квартирних засобів обліку зазначаються споживачем у платіжних документах. Згідно п. 13 договору, за наявності у житловому приміщенні (квартирі) засобів обліку води і теплової енергії, які відповідають вимогам, що визначені в Законі України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та іншим нормативно-правовим актам, що встановлюють вимоги до засобів вимірювальної техніки, справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається, крім випадків, передбачених договором або в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Згідно п. 14 договору, за надані послуги з централізованого опалення (у разі відсутності засобів обліку) плата встановлюється згідно з нормативами (нормами) споживання та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості діб надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим. Згідно п. 21.6 договору виконавець має право у разі виявлення несправності квартирних засобів обліку, закінчення міжповірочного інтервалу та непроведення періодичної перевірки квартирних засобів обліку здійснювати нарахування плати з централізованого опалення та гарячого водопостачання згідно показників будинкових засобів обліку, відповідно до методики нарахування розміру плати, встановленої Правилами, виявлення (або настання) одного з таких випадків до моменту його усунення споживачем з обов`язковим наданням підтверджуючих документів. Відповідачем ОСОБА_1 надано скріншоти з системи «Мій Дім» з показниками приладів обліку: опалення - за період з січня 2020 року по квітень 2023 року, гаряче водопостачання -за період з жовтня 2020 року по квітень 2023 року (а. с. 25 - 27). Згідно наданих ОСОБА_1 квитанцій, ним сплачено: 20 січня 2023 року 178,60 грн. за грудень 2022 року за гаряче водопостачання, 20 січня 2022 року 4000 грн. за грудень 2021 року за гаряче водопостачання, 17 березня 2020 року 66,88 грн. за лютий 2020 року за опалення, 18 лютого 2020 року 135,33 грн. за січень 2020 року за опалення, 17 квітня 2020 року 86,44 грн. за березень 2020 року за опалення, 17 квітня 2020 року 203,15 грн. за березень 2020 року за гаряче водопостачання, 19 травня 2020 року 31,68 грн. за квітень 2020 року за опалення, 19 травня 2020 року 157,99 грн. за квітень 2020 року за гаряче водопостачання (а. с. 28 - 35). 31 січня 2023 року ОСОБА_1 подав до ТОВ «Теплопостачсервіс» заяву про взяття на облік після повірки лічильника опалення № 67353427 за адресою АДРЕСА_1 , здійснити корегування нарахувань та оплати за опалення за фактичними показниками лічильника (а не згідно з показаннями будинкових засобів обліку) за весь час нарахування заборгованості на дату подачі вказаної заяви - 27 січня 2023 року (7,415 ГДж накопиченої кількості тепла, 234,178 куб.м. накопиченого об`єму). Просив врахувати, що фактичне використання опалення не здійснювалось за вказаною адресою приблизно з 2017 року. Згідно з акту демонтажу обладнання від 14 грудня 2022 року зафіксовані показники приладу обліку: 6,459 ГДж та 203,71 куб.м.; здійснити корегування нарахувань та оплати за постачання гарячої води за фактичними показниками лічильника на дату подачі вказаної заяви - 27 січня 2023 року (391 куб.м.), а не згідно з показаннями будинкових засобів обліку; надати наявні розрахунки заборгованості (окремо за опалення та постачання гарячої води) з урахуванням оплати за весь період заборгованості з розбивкою по роках, місяцях, обсягу використаної послуги, вартістю послуги на момент нарахування (а. с. 36). 20 лютого 2023 року ТОВ «Теплопостачсервіс» надано відповідь на заяву ОСОБА_1 від 31 січня 2023 року, згідно якої повірку лічильників необхідно виконати протягом одного місяця з дати закінчення міжповіркового інтервалу, та надати до теплопостачальної організації відповідні документи, що заявником не було зроблено, відповідно лічильник теплової енергії ОСОБА_1 зав. № 67353427 було знято з обліку 01 жовтня 2021 року. Нарахування за спожиті послуги з теплової енергії відбувались відповідно до п. 12, 18 постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» до 22 лютого 2022 року, з 22 лютого 2022 року, відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22 листопада 2022 року «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг». Відновлення на комерційному обліку лічильника та виконання нарахування за його показниками відбуваються на підставі написання заяви та надання документів, які засвідчують справність та відповідність всім законодавчим нормам України індивідуального лічильника. Відповідно, лічильник було поновлено на обліку та по ньому відбуваються нарахування з 01 лютого 2023 року. Зважаючи на вищевикладене, підстав для виконання будь-яких перерахунків за теплопостачання у вказаний в заяві період у ТОВ «Теплопостачсервіс» немає. Щодо корегування нарахувань за постачання гарячої води, нарахування виконані за показниками індивідуального лічильника гарячого водопостачання, останні зафіксовані показники по лічильнику № 252908/15А - 00391 куб.м. Вказано, що заявнику в найкоротший термін необхідно сплатити за використані послуги згідно показників індивідуального лічильника гарячого водопостачання (а. с. 37). До позову ТОВ «Теплопостачсервіс» надано розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за послуги з централізованого опалення (в розмірі 74,97 грн. та 249,79 грн. відповідно) та за послуги з постачання гарячої води (248,29 грн. та 764,24 грн. відповідно) (а. с. 13 - 14). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Крім того, до апеляційної скарги відповідачем надано нові докази, які не надавалися до суду першої інстанції, а саме копію паспорта на тепловий лічильник, копію рахунку за жовтень 2023 року, інформацію з сайту про показники приладів обліку, копію квитанції про сплату 66,93 грн. за січень 2020 року за гаряче водопостачання (інші квитанції, копії яких додано до апеляційної скарги, подавалися раніше до суду першої інстанції і не вважаються новими доказами), копію свідоцтва про повірку. Подання нових доказів до апеляційного суду відповідач обґрунтовував тим, що не отримав копію відповіді на відзив, в якій про повірку зазначає позивач. Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Відповідачем не було доведено неможливості надання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, оскільки неотримання відповідачем копії відповіді на відзив не можуть вважатися такими причинами, і не заявлено клопотання про поновлення строку для подання цих доказів, таким чином, апеляційний суд не може врахувати нові докази як докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Крім того, відповідачем надано доказ, який не існував на момент ухвалення рішення судом першої інстанції (копія рахунку за жовтень 2023 року), що прямо суперечить правовим висновкам Верховного Суду в постановах від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19 (провадження № 61-17391св20), від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21), від 14 липня 2021 року у справі № 405/2098/18 (провадження № 61-106св21), в яких зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд першої інстанції вірно визначився із тим, що ТОВ «Теплопостачсервіс» є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_3 , між сторонами укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №М4А/135 від 31 серпня 2016 року, відповідно до якого виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, згідно з діючими нормативами, а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки. Обов`язок споживача щодо здійснення оплати житлово-комунальних послуг передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 9 якого встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Згідно п. 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, які були чинні в період виникнення спірних правовідносин, оплата послуг за показаннями засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу), проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі (будинку садибного типу) незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. Згідно п. 11 Правил № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил. Згідно п. 12 Правил № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку теплової енергії, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил. Згідно п. 13 Правил № 630, у разі коли опалювальні пристрої в квартирі (будинку садибного типу) обладнано приладами-розподілювачами теплової енергії або потужність приладів опалення (радіаторів) не відповідає розрахунковій, споживач оплачує послуги за результатами розрахунків витрат тепла, які здійснюються виконавцем за методикою, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Відповідно до п. 18 Правил № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Згідно п. 20 Правил № 630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу. Згідно п. 31 Правил № 630, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим. Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Так, на підтвердження заборгованості за наданими житлово-комунальними послугами з централізованого опалення та постачання гарячої води позивачем надано довідку № М4А-135Т від 17 березня 2023 року про нарахування та сплату коштів за централізоване опалення та централізоване постачання гарячої води за період з 01 січня 2020 року по 17 березня 2023 року, помісячно з розщепленням платежів, на ім`я ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 47,50 кв.м., опалювальною площею 46,80 кв.м. (а. с. 11). Згідно довідки № М4А-135Т від 17 березня 2023 року, нарахування оплати за надані послуги централізованого опалення здійснювалось: з січня 2020 року по вересень 2021 року включно - за показниками індивідуального засобу обліку, з жовтня 2021 року по січень 2023 року включно - за показниками загальнобудинкового засобу обліку, за лютий та березень 2023 року - за показниками індивідуального засобу обліку. В листопаді, грудні 2021 року, січні, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2022 року, січні 2023 року та лютому 2023 року ТОВ «Теплопостачсервіс» здійснювалось корегування нарахованих сум за централізоване опалення, і з січня 2020 року по жовтень 2020 року включно, в січні, лютому, квітні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2021 року, з березня 2022 року по грудень 2022 року включно здійснювалось корегування нарахованих сум за гаряче водопостачання. Станом на 17 березня 2023 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість по централізованому опаленню в розмірі 12542,13 грн., по гарячому водопостачанню - в розмірі 6650,01 грн. Крім того, у деталізованому розрахунку про нарахування та сплату коштів за період з 01 січня 2020 року по 17 березня 2023 року зазначено показники засобів обліку тепла (лічильник 67353427) та гарячої води (лічильник 0252908/15А), згідно яких ТОВ «Теплопостачсервіс» проводило нарахування плати за надані послуги у спірний період (а. с. 47 - 49). Судом першої інстанції надано належної оцінки аргументам позивача у відзиві на позовну заяву щодо неврахування позивачем показників індивідуальних лічильників за послуги з опалення та постачання гарячої води, та правомірно відхилено ці доводи, встановивши, що в період з січня 2020 року по вересень 2021 року включно нарахування плати за послуги з централізованого опалення відповідачу по квартирі АДРЕСА_2 проводилося у відповідності до пунктів 10-13 Правил № 630 за показниками засобів обліку тепла, а саме показниками індивідуального лічильника теплової енергії ULTRAHEAT № 67353427, у якого 26 вересня 2021 року закінчився термін періодичної повірки вказаного теплолічильника, в зв`язку з чим, індивідуальний лічильник теплової енергії ULTRAHEAT № 67353427 було знято з обліку, у зв`язку із закінченням періодичної повірки 01 жовтня 2021 року та ненадання відповідачем документів про проходження періодичної повірки, і нарахування плати за послуги з централізованого опалення у період з жовтня 2021 року по січень 2023 року відповідачу по квартирі АДРЕСА_2 проводилися у відповідності до пунктів 10-13 Правил за показниками засобів обліку тепла, а саме за показниками будинкового засобу обліку теплової енергії, встановленого на вводі у багатоповерховий будинок по АДРЕСА_3 . Судом встановлено, що індивідуальний лічильник теплової енергії ULTRAHEAT № 67353427 взято позивачем на облік 01 лютого 2023 року на підставі поданої відповідачем заяви та свідоцтва про повірку теплолічильника, після чого нарахування плати за послуги з централізованого опалення з лютого 2023 року проводяться згідно показників індивідуального лічильника теплової енергії ULTRAHEAT № 67353427, що підтверджується деталізованим розрахунком. Враховуючи зняття індивідуального лічильника теплової енергії ULTRAHEAT № 67353427 з обліку, нарахування плати за послуги з централізованого опалення в цей період за показниками будинкового засобу обліку теплової енергії, встановленого на вводі у багатоповерховий будинок по АДРЕСА_3 , узгоджується з вимогами п. 12 Правил №

630. Відтак, доводи відповідача в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції та позивач у відповіді на відзив безпідставно посилалися на п.п. 10 - 13 Правил № 630, оскільки деякими з вказаних положень Правил врегульовані інші правовідносини, не спростовують як законності нарахування оплати за опалення позивачем у вказаний спосіб, так і правильності висновків суду першої інстанції, яким ці обставини перевірено. Доводи апеляційної скарги, що зняття лічильника з обліку не свідчить про його відсутність, та щодо обов`язку позивача здійснити корегування нарахованої оплати за послуги з централізованого опалення після надання споживачем показників лічильника, з посиланням на п. 7, 14, 21.7 договору № М4а/135, абз. 4 п. 12, п.п. 16 п. 32 Правил № 630, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, з огляду на те, що із наведених положень договору та Правил № 630 не вбачається обов`язку виконавця (позивача) здійснювати перерахунок заборгованості після взяття на облік лічильника, який проходив повірку. Так, п.п. 16 п. 32 Правил № 630 встановлено обов`язок виконавця проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання їх, надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визначеному договором. Згідно п. 22.11 договору № М4а/135 виконавець зобов`язаний проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, відповідно до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 151 від 17 лютого 2010 року. Є безпідставними та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 було встановлено лічильник теплової енергії, а не теплолічильник, на який не поширюється дія наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1474, яким затверджено міжповірочні інтервали для лічильників води та теплолічильників, і що у його випадку лічильник повірений 20 липня 2013 року, тому згідно з законодавством підлягав повірці 20 липня 2020 року. Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку здійснюється згідно з міжповірочним інтервалом, зазначеним у технічному паспорті на цей засіб, але не менш як один раз на шість років для засобів механічного типу та не менш як один раз на дев`ять років для засобів інших типів. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1474 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» затверджено міжповірочні інтервали, зокрема, для теплолічильників та теплообчислювачів - 4 роки. Відповідачем до суду першої інстанції не подавався паспорт на встановлений йому лічильник теплової енергії ULTRAHEAT, відтак, з урахуванням вищенаведених вимог закону у їх сукупності, суд першої інстанції вірно виходив із того, що термін повірки лічильника закінчився через 4 роки після попередньої повірки. Доводи апеляційної скарги, що теплолічильник та лічильник тепла є різними поняттями, які не ототожнюються жодною нормою закону або умовою договору, відхиляються апеляційним судом як надумані та необґрунтовані. Крім того, перевіряючи доводи апеляційної скарги в цій частині, із загальнодоступних відомостей мережі інтернет судом встановлено, що міжповірочний інтервал лічильника тепла Ultraheat становить 4 роки (https://tehuchet.com.ua/files/ultraheat-2wr6-passport.pdf). Доводи апеляційної скарги, що лічильник не потребував повірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2022 року № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану», відхиляються апеляційним судом як неспроможні, враховуючи наступне. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2022 року № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану», позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях. Разом із тим, належний відповідачу лічильник теплової енергії ULTRAHEAT було знято з обліку 01 жовтня 2021 року ще до набрання чинності зазначеною постановою, яка в подальшому 04 червня 2023 року втратила свою чинність, відтак на правовідносини, які виникли в цій справі, дія постанови від 05 квітня 2022 року № 412 не поширюється. В частині нарахування заборгованості за постачання гарячої води суд першої інстанції встановив, що в квартирі відповідача встановлений індивідуальний лічильник гарячої води зав. № 0252908/15А, який не знімався з обліку, так як відповідачем для позивача вчасно надавались свідоцтва про повірку цього лічильника, однак, в зв`язку з тим, що відповідач систематично (не кожного звітного місяця) не надавав показники лічильника гарячої води, нарахування плати за послуги з постачання гарячої води у період з січня 2020 року по лютий 2023 року включно відповідачу по квартирі АДРЕСА_2 проводилися у відповідності до пунктів 11, 18 Правил №630. Зокрема, у разі своєчасного надання відповідачем позивачу показників індивідуального лічильника гарячої води зав. № 0252908/15А у звітному місяці нарахування плати за гарячу воду проводилося згідно показників лічильника зав. № 0252908/15А. У разі не надання (в тому числі несвоєчасного надання) відповідачем показників лічильника зав. № 0252908/15А у звітному місяці нарахування плати за гарячу воду проводилося позивачем за показниками будинкового лічильника гарячої води у відповідності до п. 11 Правил № 630, при цьому у разі надання відповідачем показників лічильника зав. № 0252908/15А у наступних звітних періодах позивач відповідно до п. 18 Правил №630 проводив корегування (перерахунки) плати за гарячу воду згідно поданих відповідачем показників лічильника зав. № 0252908/15А, однак не більше як за останні 12 місяців. Доводи апеляційної скарги, що позивачем не виконано п. 21.7 договору № М4а/135 щодо покладеного на нього обов`язку провести корегування проведених нарахувань на відповідність фактичним обсягам споживання, спростовуються довідкою № М4А-135Т від 17 березня 2023 року, в якій наявна графа «корегування», у якій відображено проведення ТОВ «Теплопостачсервіс» корегувань плати за постачання гарячої води згідно поданих відповідачем показників лічильника зав. № 0252908/15А. Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що позивачем не надано належних та допустимих доказів заборгованості, з посиланням на неповноту відомостей, зазначених у розрахунку заборгованості та рахунках на оплату житлово-комунальних послуг, та неврахування позивачем показників лічильників. Апеляційний суд враховує, що ч. 4 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка набрала чинності 01 травня 2021 року, передбачає, що виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів. Разом із тим, рівень деталізації щодо іншої інформації в рахунках споживачів вимогами чинного законодавства не визначено. Оцінюючи доводи відповідача в цій частині, апеляційний суд приймає до уваги, що долучені до матеріалів справи довідки про нарахування та сплату коштів за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 за період з січня 2020 року по лютий 2023 року детально відображають нарахування, оплати, споживання, опалювальну площу, показники лічильника та діючий тариф, та відхиляє доводи відповідача як необґрунтовані. Сама по собі незгода відповідача з нарахованою сумою заборгованості за опалення в розмірі 12542,13 грн. і його припущення про те, що він не отримував послуг у розрахованих обсягах та на зазначену суму за оспорюваний період, не звільняє його від обов`язку сплати за надані житлово-комунальні послуги, від надання яких в установленому чинним законодавством порядку він не відмовлявся. Апеляційний суд приймає до уваги, що під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідачем не надано доказів ненадання позивачем вказаних житлово-комунальних послуг, або надання їх неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, а також відсутності заборгованості в розмірі, встановленому судом на підставі належних і допустимих доказів, наданих позивачем. Оскільки самим відповідачем в апеляційній скарзі наголошується, що позивач регулярно надсилає йому рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, відтак відхиляються апеляційним судом як суперечливі та безпідставні доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано доказів звернення до нього з вимогою про сплату боргу, включаючи 3 % річних та інфляційні втрати, в зв`язку з чим звернення до суду про стягнення таких коштів було передчасним і безпідставним, а рішення суду в цій частині - незаконним і необґрунтованим. Апеляційний суд враховує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , який зазначає, що відповідно до наданої позивачем інформації у відповіді на відзив станом на 31 грудня 20219 року (за текстом скарги) у нього не було боргу на гаряче водопостачання, однак, з огляду на очевидну описку в році, визначити, яка дата насправді малася відповідачем на увазі, перевірити ці обставини та вирішити, чи спростовують такі доводи висновки суду і чи впливають на правильність ухваленого рішення, є неможливим. Встановивши на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що позивач надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач, будинок якого підключений до централізованого опалення та постачання гарячої води, є споживачем цих послуг, від надання яких в установленому чинним законодавством порядку не відмовлявся, однак оплата спожитих послуг виконувалася ним неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості, суд першої інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості, прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про виникнення у позивача права на стягнення з відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги та на отримання штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Разом із тим, задовольняючи позов ТОВ «Теплопостачсервіс» в частині стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення з березня 2020 року по лютий 2023 року в розмірі 12339,92 грн., суд першої інстанції залишив поза увагою, що відповідачем 17 квітня 2020 року було сплачено 86,44 грн. за березень 2020 року за опалення (а. с. 32), що не відображено у наданому позивачем розрахунку заборгованості, про що ОСОБА_1 обґрунтовано зазначив у відзиві на позовну заяву, позивачем вказаних обставин у відповіді на відзив на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу не спростовано, а відтак стягнута судом заборгованість за централізоване опалення підлягає зменшенню на цю суму та становитиме 12253,48 грн. В частині неврахування позивачем здійснених ОСОБА_1 платежів за січень 2020 року на суму 71,93 грн. та за лютий на суму 198,15 грн., апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, з огляду на те, що за даний період заборгованість судом першої інстанції не стягувалась в зв`язку з задоволенням заяви відповідача про сплив позовної давності. В частині доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме незалишення позовної заяви без руху, в якій був відсутній обґрунтований розрахунок сум, що стягується, та прийняття судом доданого до відповіді позивача на відзив розрахунку боргу, подання якого, на думку ОСОБА_1 , є зловживанням процесуальними правами з метою сприяння суду у прийнятті рішення на користь позивача, апеляційним судом дані доводи відхиляються як безпідставні і такі, що не ґрунтуються на нормах процесуального права. Апеляційний суд враховує, що ст. 175 ЦПК України не ставить вимог щодо деталізації обгрунтованості розрахунків сум, що стягуються, відтак відповідна деталізація визначається позивачем на власний розсуд. В даному випадку позивачем, крім довідки про нарахування та сплату коштів за централізоване опалення та централізоване постачання гарячої води за період з 01 січня 2020 року по 17 березня 2023 року, окремо надано розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суми заборгованості за послуги з централізованого опалення та на послуги з постачання гарячої води, відтак обов`язок надання до позовної заяви обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються, фактично виконано позивачем. Щодо подання позивачем деталізованого розрахунку після відкриття провадження в справі, апеляційний суд враховує положення ч. 3 ст. 179 ЦПК України, відповідно до якої до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п`ятою статті 178 цього Кодексу, зокрема, згідно п. 1 ч. 5 ст. 178 ЦПК України до відзиву надаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Отже, надання деталізованого розрахунку заборгованості до відповіді на відзив на позовну заяву є реалізацією відповідачем свого процесуального права, передбаченого ч. 3 ст. 179, п. 1 ч. 5 ст. 178 ЦПК України, а доводи апеляційної скарги про зловживання відповідачем процесуальними правами, упереджене ставлення суду до відповідача, відхиляються апеляційним судом як безпідставні. Крім того, не підтверджені будь-якими доказами та відхиляються апеляційним судом як припущення доводи апеляційної скарги, що подання позивачем деталізованого розрахунку за спожиті послуги у відповіді на відзив можна розцінювати як фактичне визнання ним обґрунтованості заперечень відповідача у відповіді на позовну заяву. Доводи апеляційної скарги про неправдивість (фіктивність) рахунку за січень 2022 року, сформованого в лютому 2022 року, який нібито містить відомості про інформацію наперед, якої відповідач в січні 2022 року ще не міг володіти, а саме про контрольне зняття показників індивідуальних лічильників тепла в квітні 2022 року, відхиляються апеляційним судом як неспроможні, оскільки відповідачем не доведено, що наведені в цьому рахунку відомості про вартість наданої житлово-комунальної послуги, яка підлягає до сплати споживачем, не відповідають дійсності. Виходячи із вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильних в цілому висновків про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги, разом із тим, висновки суду першої інстанції щодо розміру заборгованості за опалення здійснені в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення в цій частині, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за послуги з централізованого опалення до 12253,48 грн., а також відповідно розмір нарахованих на цю заборгованість інфляційних втрат до 235,29 грн. та 3 % річних до 69,14 грн., та суми судового збору до 2630,32 грн. пропорційно до задоволених на 98 % вимог. В іншій частині рішення суду є законним, обґрунтованим і не підлягає скасуванню із підстав, зазначених в апеляційній скарзі. Апеляційний суд враховує, що в резолютивній частині рішення судом зазначено про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого постачання централізованого опалення в розмірі 74,16 грн. замість інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, та про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого постачання централізованого опалення в розмірі 764,24 грн. замість інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з постачання гарячої води, разом із тим, оскільки, виходячи з мотивувальної частини рішення, це є очевидною опискою, така описка може бути виправлена судом першої інстанції в порядку ст. 269 ЦПК України без зміни рішення. Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат, та оскільки за наслідками апеляційного перегляду позовні вимоги залишаються задоволеними на 98 % (задоволено 20220,45 грн. із заявлених до стягнення 20529,43 грн.), з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 80,52 грн. судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно її задоволенню. Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року змінити в частині розміру стягнутих сум, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з березня 2020 року по лютий 2023 року з 12339,92 грн. до 12253,48 грн., а також відповідно розмір нарахованих на цю заборгованість інфляційних втрат з 249,52 грн. до 235,29 грн. та 3 % річних з 74,16 грн. до 69,14 грн., та судового збору з 2657,42 грн. до 2630,32 грн. В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 березня 2023 року залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (м. Київ вул. Ю.Здановської 85-а код ЄДРПОУ 35138553) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 80,52 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.