Постанова Харківський апеляційний суд № 636/3964/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _________________________________________________________________ Справа №: 636/3964/23 Головуючий 1 інстанції: Оболєнська С.А. Провадження №: 33/818/777/24 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2024 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві ОСОБА_1 , без участі особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , без участі його захисника ОСОБА_3 , за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника на постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 14.03.2024 року, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн. Судом першої інстанції встановлено, що 06.08.2023 о 21 год. 10 хв. ОСОБА_2 керував автомобілем «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Чугуєві, по вул. Кожедуба, біля будинку №1, Харківської області, з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації мови, ходи, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Драгер та в медичному закладі в установленому законом порядку відмовився; факт відмови зафіксовано на портативну бодікамеру Tecsar № 33617. Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 011822 від 06.08.2023, диском з відеозаписом, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів від 06.08.2023, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , наданими при складанні протоколу, зі змісту яких вбачається, що він відмовився проходити такий огляд та зазначив, що випив пляшку пива, та іншими матеріалами справи. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання про скасування постанови Чугуївського міського суду Харківської області від 14 03 2024 року у справі про адміністративне правопорушення №636/3964/23 та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, тобто на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вказує, що судом першої інстанції було проведено розгляд без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника, чим порушили право на захист. Крім того, апелянт вважає відеозапис неналежним доказом, оскільки він є перервним. Зазначає, що в перервах між відеозаписами працівники поліції просили ОСОБА_2 відмовитись від проходження огляду. Позиції учасників апеляційного провадження У судове засідання суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисник не з`явилися. Жодних клопотань про відкладення розгляду справи до канцелярії суду не надходило, захисник повідомив в телефонному режимі, що не може прибути в судове засідання. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції вперше було призначено на 24.04.2024 року. Захисник в телефонному режимі просив відкласти судове засідання. З метою забезпечення права на доступ до правосуддя розгляд справи було відкладено на 15.05.2024 на 10:20. У призначений день ні захисник, ні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не прибули в судове засідання. Не надавши жодних документів на підтвердження поважності причин пропуску, просили в телефонному режимі відкласти судове засідання. Крім того, захиснику було запропоновано взяти участь в судовому засіданні шляхом відео-конференц зв`язку з власних засобів. Дослідивши матеріали справи, а також призначення і розгляд справи в суді першої інстанції суд вважає за можливе розглянути дану справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника, виходячи з наступного. Учасникам по даній справі повідомлялось, що у відповідності до ч.4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється протягом 20 днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд завчасно повідомив вас про дату, час та місце судового засідання. При розгляді справ даної категорії явка учасників при апеляційному перегляді не є обов`язковою. У відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні не є перешкодою для розгляду справ. Враховуючи, що дана справа надто тривалий час перебуває в провадженні Харківського апеляційного суду, відсутність поданих до канцелярії суду клопотань про поважність причин для відкладення судового засідання. Крім того, суд апеляційної інстанції виходить з того, що розгляд справи сім разів відкладався за клопотанням захисника в суді першої інстанції. Жодне з клопотань не було підтверджене доданими до нього доказами. Тому суд апеляційної інстанції вважає, що сторона захисту зловживає своїм правом на відкладення судового розгляду, тому вважає за можливим розглянути справу за відсутності учасників, що не буде порушенням їхніх прав на захист. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції. Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП України, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП України). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті. Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи захисника, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (п. 8 ч.1 ст.129 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАПпередбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до п.п. 7,12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп`яніння, що в свою чергу обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі. Суд першої інстанції встановив, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п.2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Судом першої інстанції встановлено, що 06.08.2023 о 21 год. 10 хв. ОСОБА_2 керував автомобілем «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Чугуєві, по вул. Кожедуба, біля будинку №1, Харківської області, з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації мови, ходи, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Драгер та в медичному закладі в установленому законом порядку відмовився; факт відмови зафіксовано на портативну бодікамеру Tecsar № 33617. Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 011822 від 06.08.2023, диском з відеозаписом, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів від 06.08.2023, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , наданими при складанні протоколу, зі змісту яких вбачається, що він відмовився проходити такий огляд та зазначив, що випив пляшку пива, та іншими матеріалами справи. Судом апеляційної інстанції докладно досліджено всі докази по даній справі, досліджено відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції. З матеріалів справи встановлено, що у водія ОСОБА_2 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації мови, ходи. Так, статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння. Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до п. 7,12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп`яніння, що в свою чергу обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі. З чого слідує, що працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонували ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_2 притягають до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вказане підтверджується відеозаписом у файлі «3», поясненнями особи в протоколі про адміністративне правопорушення, іншими доказами в їхній сукупності. Виходячи з наведеного, суд критично ставиться до пояснень захисника, адже при перегляді відеозапису вбачається дотримання вимог Інструкції працівниками поліції. Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні, у зв`язку з чим, апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_2 свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП. Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_2 в апеляційних скаргах не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені. У рішенні ЄСПЛ № 980_360 по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» від 21 01 1999 вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. З вище зазначеного випливає, що інші доводи та пояснення правопорушника та захисника в апеляційній скарзі є безпідставними та не обґрунтованими. З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд ПОСТАНОВИВ : Клопотання апелянта про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, - задовольнити, поновивши вказаний строк як пропущений з поважних причин. Постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 14 03 2024 року по справі щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Апеляційну скаргу захисника правопорушника, - залишити без задоволення. Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено. Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило