Ухвала КЦС ВС № 361/9054/19

УХВАЛА 17 травня 2024 року м. Київ справа № 361/9054/19 провадження № 61-6608ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від23 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, запису про державну реєстрацію права власності, ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, запису про державну реєстрацію права власності. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2022 рокузмінено шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови. 04 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2024 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постановиКиївського апеляційного суду від 23 січня 2024 року оприлюднено 01 березня 2024 року. ОСОБА_1 у тексті касаційної скарги зазначила, що повний текст постанови Київського апеляційного суду від23 січня 2024 року отримано її адвокатом лише 05 квітня 2024 року, що підтверджується матеріалами справи. Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності. Письмових доказів на підтвердження отримання повного тексту оскаржуваної постанови 05 квітня 2024 рокузаявницеюне надано, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості об`єктивно вирішити питання щодо поновлення строку на оскарження судових рішень. За відсутності достовірних доказів, доводи, наведені заявницею, не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень. Разом з цим, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень заявницею також не порушено (частина друга статті 390 ЦПК України). Частиною третьою статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених процесуальним законом, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести відповідні підстави для поновлення строку. З урахуванням наведеного, заявниці необхідно порушити клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень та надати докази на підтвердження причин пропуску процесуального строку, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними. Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону. Заявниця узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України). За таких обставин, відповідно до частин другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявниці необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, та копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Також, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявницею сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством України. Зважаючи на те, що позовну заяву подано у грудні 2019 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2019 року. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року становив 1 921 грн. Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 768,40 грн (1 921 грн*0,4) (редакція Закону України «Про судовий збір» на момент подання позовної заяви). Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Розмір ставки судового збору за подання до суду касаційної скарги становить 200 відсотків ставки судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви за кожну вимогу (скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації; виключення запису про реєстрацію декларації з Єдиного реєстру документів; скасування рішення державного реєстратора від 15 березня 2019 року; скасування запису про державну реєстрацію права власності; припинення права приватної власності), тобто 7 684 грн ((768,40 грн*5)*200%)). Заявницею сплачено судовий збір у розмірі 3 073,60 грн. Таким чином, заявниці необхідно доплатити судовий збір у розмірі 4 610,40 грн (7 684 грн - 3 073,60 грн). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку:

207. На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Не усунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення. Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2024 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 05 червня2024 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом. З метою об`єктивного встановлення обставин та правильного вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження, враховуючи відсутність відповідних відомостей у системі «Електронний суд», запропонувати Броварському міськрайонному суду Київської області направити на електронну адресу Верховного Суду kcs@supreme.court.gov.ua з посиланням на номер справи та номер провадження (№ 61-6608ск24) інформацію щодо наявності у матеріалах цивільної справи № 361/9054/19 доказів направлення (вручення) ОСОБА_1 та/або її представнику копії постанови Київського апеляційного суду від 23 січня 2024 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Синельников