Ухвала КАС ВС № 520/20609/23

УХВАЛА 17 травня 2024 року м. Київ справа № 520/20609/23 адміністративне провадження № К/990/17005/24 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі № 520/20609/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: - визнати протиправним і скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 14 липня 2023 року № 580 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області» щодо застосування відносно поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 /0082547/ дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; - визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 26 липня 2023 року № 328 о/с «По особовому складу» про звільнення згідно із Законом України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 /0082547/ - поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області; - поновити позивача на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області; - стягнути з Головного управління Національної поліції України в Харківській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу 27 липня по 15 вересня 2023 року у розмірі 94197 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано протиправним і скасовано пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 14 липня 2023 року № 580 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області» про застосування відносно поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 /0082547/ дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 26 липня 2023 року № 328 о/с «По особовому складу» про звільнення згідно з згідно із Законом України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України): капітана поліції ОСОБА_1 /0082547/ -поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області з 27 липня 2023 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 215046,20 грн. 01 травня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі № 520/20609/23. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Статтею 330 КАС України визначено обов`язкові в вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, серед яких відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Перевіряючи зміст поданої у цій справі касаційної скарги, Верховним Судом установлено, що скаржник, навівши по тексту скарги приклади справ, розглянутих Верховним Судом, надалі указав про пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження, зазначивши про порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог пунктів 1, 3 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію України», пункту 6 розділу ІІ Порядку введення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, абзацу восьмого пункту 1 розділу ІІ та пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 09 листопада 2016 № 1179, пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Також Суд указує, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Разом із тим, заявник лише зазначив про указані норми, проте не навів належного обґрунтування який саме висновок повинен сформувати Верховний Суд у цій справі, за обставин, установлених судами під час її розгляді. Так, зміст оскаржуваного судового рішення свідчить про те, що вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості наказів відповідача та зауважив, що питання про наявність підстав для застосування до особи дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування, а правова оцінка правильності рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна ґрунтуватися на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях працівника, якого притягнули до дисциплінарної відповідальності, є встановлені законом підстави для застосування певного виду дисциплінарного стягнення. Разом з тим висновок службового розслідування містить лише опис вчиненого позивачем діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, що підтверджено, зокрема, матеріалами кримінального провадження, а причини та умови вчинення дисциплінарного проступку, факти його виявлення та його об`єктивну сторону відповідачем не встановлено. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що наявність повідомлення про підозру стосовно позивача до набрання законної сили вироком суду у справі про притягнення останнього до кримінальної відповідальності не зумовлює беззаперечних підстав вважати, що позивачем дійсно допущено відповідне кримінальне порушення, а сам факт повідомлення про підозру не є належною підставою вважати, що позивачем дійсно допущено порушення присяги. Крім того, відповідачем, не обґрунтовано обраний до позивача вид дисциплінарного стягнення, не встановлено ні ступеню тяжкості скоєного дисциплінарного проступку, ні обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність. Отже, при застосуванні до позивача одного з найсуворіших дисциплінарних стягнень, вказані обставини не враховані відповідачем, у зв`язку з чим рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, набуло нездоланних дефектів змісту, що підтверджує його необґрунтованість. Тобто судом апеляційної інстанції вирішено спір, виходячи з оцінки саме змісту наказів про звільнення на предмет їхньої обґрунтованості та дотримання відповідачем порядку проведення службового розслідування, з посиланням на оцінку доказів у справі. Водночас у касаційній скарзі Головного управління Національної поліції України в Харківській області не наведено обґрунтованих мотивів, що спростовують висновки суду в цій частині. Отже, у касаційній скарзі скаржник не аргументував як саме висновок Верховного Суду щодо пунктів 1, 3 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію України», пункту 6 розділу ІІ Порядку введення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, абзацу восьмого пункту 1 розділу ІІ та пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 09 листопада 2016 № 1179, пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України вплине на вирішення цього спору, за обставин, установлених судами у цій справі. Відповідач навів лише частковий опис обставин справи з посиланням на власну оцінку доказів, що, на його думку, підтверджують факт правомірності оскаржених наказів, що є їхньою переоцінкою, та навів правове обґрунтування, що не спростовує висновки суду апеляційної інстанції в частині недотримання Головним управлінням Національної поліції в Харківській області процедури притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, з посиланням неповне з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а скаржник обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання Головного управління Національної поліції в Харківській області на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Верховний Суд також не приймає доводи відповідача щодо визнання відеозаписів належними доказами, оскільки такі аргументи викладено у касаційній скарзі з-поміж іншого та без належного взаємозв`язку з приписами пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник, серед іншого, у касаційній скарзі також посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що за змістом відповідає підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано. Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення. Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі № 520/20609/23 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддяЖ.М. Мельник-Томенко