Постанова 4851 № 520/20609/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2024 р.Справа № 520/20609/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 р. (ухвалене суддею Волошиним Д.А., повний текст якого складено 26.10.2023 р.) по справі № 520/20609/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (в подальшому ГУНП в Харківській області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу ГУНП в Харківській області № 580 від 14.07.2023 р. Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області щодо застосування відносно поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 /0082547/ дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати незаконним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області № 328 о/с від 26.07.2023 р. По особовому складу про звільнення згідно з Законом України Про Національну поліцію від 02.07.2015 р. № 580-УІІІ за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України): капітана поліції ОСОБА_1 /0082547/, поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області; поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області; стягнути з Головного управління Національної поліції України в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 27.07.2023 р. по 15.09.2023 р. у розмірі 94197 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 р. у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 р. та прийняти постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У судовому засіданні апелянт та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 проходив службу в органах поліції на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області. 23.06.2023 р. до ГУНП в Харківській області надійшла доповідна записка заступника начальника УКЗ ГУНП в Харківській області - начальника УГІ ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 від 23.06.2023 р. № 1027/119-15/01-2023, в якій зазначено, що цього ж дня працівниками Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтаві, у рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 18.04.2023 р. за № 62023170020000689, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, поліцейському офіцеру громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітану поліції ОСОБА_1 . На підставі вищевказаної доповідної записки, у зв`язку з тим, що вказані в ній обставини можуть вказувати на ознаки дисциплінарних проступків в діях чи бездіяльності, зокрема ОСОБА_1 , Наказом ГУНП в Харківській області № 1250 від 23.06.2023 р. призначено службове розслідування у формі письмового провадження створено дисциплінарну комісію. За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 14.07.2023 р., яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у невиконанні вимог п.п. 1, 3 ч. 1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 р. № 100, абзацу 8 п. 1 розділу ІІ та п. 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016 р. № 1179, п. 1 та р. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту до поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом ГУНП в Харківській області № 580 від 14.07.2023 р. «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у невиконанні вимог п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 р. № 100, абзацу 8 п. 1 розділу ІІ та п. 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016 р. № 1179, п. 1 та п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту до поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області до капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом ГУНП в Харківській області № 328о/с від 26.07.2023 р. капітана поліції ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції, згідно із Законом України «Про Національну поліцію» за п. 6 ч. 1 ст. 77, у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статут Національної поліції України, з 27.07.2023 р. Не погодившись із вищевказаними наказами відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази відповідача обґрунтовані, у зв`язку з чим не підлягають скасуванню. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію", поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (в подальшому Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Статтею 29 Дисциплінарного статуту визначені особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, а саме, в частині 2 цієї статті визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь не застосовується до поліцейських, які мають первинне спеціальне звання рядовий поліції. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь і вчинив новий дисциплінарний проступок, до нього знову може бути застосовано дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь. Дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків. У разі повторного вчинення дисциплінарного проступку поліцейським протягом строку дії дисциплінарного стягнення у виді зауваження за результатами службового розслідування дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє. Згідно із ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту). Відповідно до ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту, Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Згідно із п. 1 розд. ІІ Порядку проведення службових розслідувань в Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 р. № 893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 р. за № 1355/32807, (в подальшому Порядок № 893), службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку № 893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Пунктом 2 та п. 5 розділу ІV Порядку № 893 встановлено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має інші права, визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Згідно із ст. 18 Дисциплінарного статуту, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення. У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації. За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв`язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою. Розгляд справи дисциплінарної комісією зазвичай проводиться у формі письмового провадження. Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі (п. п. 7, 14 розділу V Порядку № 893). Відповідно до п. 2 розд VІІ Порядку № 893, наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, ЗВО та особистого ознайомлення поліцейського з ним, що здійснюється кадровим підрозділом органу (підрозділу, закладу, установи), ЗВО за місцем проходження служби зазначеним поліцейським. Таке ознайомлення засвідчується шляхом проставляння поліцейським, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученої до його особової справи. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт довільної форми, що підписується працівником кадрового підрозділу та іншими присутніми під час відмови особами, який долучається до особової справи поліцейського, притягнутого до дисциплінарної відповідальності. Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання про наявність підстав для застосування до особи дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування, а правова оцінка правильності рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна ґрунтуватися на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях працівника, якого притягнули до дисциплінарної відповідальності, є встановлені законом підстави для застосування певного виду дисциплінарного стягнення. Судовим розглядом встановлено, що під час проведення службового розслідування відповідачем встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 12.04.2023 р. приблизно о 19:00 год., перебуваючи поза службою, у цивільному одязі, рухаючись на автомобілі «MITSUBISHI OUTLANDER», д.н.з. НОМЕР_1 , по вулиці Соборній, м. Мерефа, Харківського району, Харківської області, виявив вчинення адміністративного правопорушення водієм автомобіля ВАЗ - 2106, н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , а саме порушення Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортного засобу, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, а також керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, відповідальність за які передбачена ст. ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Дисциплінарною комісією встановлено, що під час переслідування ОСОБА_1 наздогнав автомобіль правопорушника, який зупинився біля магазину «Фуршет» по АДРЕСА_1 , та наніс ОСОБА_3 тілесні ушкодження, а 22.06.2023 р. позивачу повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України. Вказані обставини встановлені, зокрема, на підставі відеозаписів з камер відеоспостереження, встановлених на приміщенні магазину «Фуршет», по вулиці Незалежності, буд. 87, м. Мерефа, Харківського району Харківської області, та копій матеріалів кримінального провадження, які долучені до матеріалів службового розслідування за дозволом слідчого Державного бюро розслідувань на використання під час проведення службового розслідування матеріалів кримінального провадження № 62023170020000689 від 18.04.2023 р. Проте, ці докази в спірних правовідносинах не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки оцінка цим доказам повинна надаватися в межах кримінального провадження № 62023170020000689 від 18.04.2023 р., відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок службового розслідування фактично ґрунтується на повідомленні позивачу про підозру за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, містить лише опис вчиненого позивачем діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, які підтверджені вищезазначеними відеозаписами та матеріалами кримінального провадження, а причини та умови вчинення дисциплінарного проступку, факти його виявлення, та його об`єктивну сторону відповідачем не встановлено. Повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як встановлений факт не можна. Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії особи-поліцейського отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи. Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність повідомлення про підозру стосовно позивача до набрання законної сили вироком суду у справі про притягнення останнього до кримінальної відповідальності не зумовлює беззаперечних підстав вважати, що позивачем дійсно допущено відповідне кримінальне порушення, а сам факт повідомлення про підозру не є належною підставою вважати, що позивачем дійсно допущено порушення присяги. Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту, є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Види дисциплінарних стягнень повинні застосовуватися з урахуванням особливостей їх застосування в період дії воєнного стану, відповідно до ст. 29 Дисциплінарного статуту, виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини. Звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами. Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання про наявність підстав для застосування до особи дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування, а правова оцінка правильності рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна ґрунтуватися на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях працівника, якого притягнули до дисциплінарної відповідальності, є встановлені законом підстави для застосування певного виду дисциплінарного стягнення. Проте, відповідачем при звільненні позивача не враховані позитивні характеристики позивача, відсутність діючих дисциплінарних стягнень, також відсутній аналіз попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби. Крім того, відповідач, в порушення вимог чинного законодавства не обґрунтував обраний до застосування вид дисциплінарного стягнення, ступінь тяжкості скоєного дисциплінарного проступку, не встановив обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність. Суд апеляційної інстанції зазначає, що при застосуванні до позивача одного з найсуворіших дисциплінарних стягнень, вказані обставини не враховані відповідачем, у зв`язку з чим рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, набуло нездоланних дефектів змісту, що підтверджує його необґрунтованість. Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувані накази ГУНП в Харківській області прийнятті з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, у зв`язку із незаконним звільненням позивача, ОСОБА_1 необхідно поновити на посаді, з якої його звільнено, а саме, на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області. Згідно із ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 р. затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (в подальшому Порядок № 100). Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку. Згідно із п. 5 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Згідно із довідкою Головного управління Національної поліції в Харківській області № 635 від 05.09.2023 р., середньоденна заробітна плата позивача станом на момент звільнення складає 863,64 грн., станом на день прийняття постанови вимушений прогул позивача складає 249 днів, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 215046,20 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити; скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 р.; прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити; визнати протиправним і скасувати п. 1 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області № 580 від 14.07.2023 р. Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області про застосування відносно поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 /0082547/ дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 328 о/с від 26.07.2023 р. По особовому складу про звільнення згідно з Законом України Про Національну поліцію від 02.07.2015 р. № 580-УІІІ за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України): капітана поліції ОСОБА_1 /0082547/, поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області, з 27.07.2023 р.; поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області; стягнути з Головного управління Національної поліції України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 215046, 20 грн. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 315, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 р. по справі № 520/20609/23 скасувати. Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним і скасувати п. 1 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області № 580 від 14.07.2023 р. Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області про застосування відносно поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 /0082547/ дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 328 о/с від 26.07.2023 р. По особовому складу про звільнення згідно з Законом України Про Національну поліцію від 02.07.2015 р. № 580-УІІІ за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України): капітана поліції ОСОБА_1 /0082547/, поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області, з 27.07.2023 р. Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області. Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 215046 (двісті п`ятнадцять тисяч сорок шість) гривень 20 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. . Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 11.04.2024 року