Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/13977/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/13977/23 пров. № А/857/23275/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Носа С.П.; суддів: Кухтея Р.В. Шевчук С.М.; розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 380/13977/23 (суддя Потабенко В.А., м. Львів) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними,- В С Т А Н О В И В: 20 червня 2023 року ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач, прикордонний орган) в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в перетині державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 29.05.2023 відносно позивача. Зобов`язати Державну прикордонну службу пропустити через державний кордон України громадянина Держави Ізраїль - ОСОБА_1 . Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 29.05.2023 інспектором прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » штаб-сержанту відмовлено у перетині державного України та зафіксовано рішенням про відмову у перетині державного кордону України іноземцю або особі без громадянства. ОСОБА_2 вважає, що передбачена норма ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль» була застосована необґрунтовано, оскільки під час проходження паспортного контролю ним пред`явлено паспорт громадянина Держави Ізраїль на ім`я ОСОБА_1 з відміткою про наявність посвідки на постійне проживання на території України за адресою: АДРЕСА_1 , а також факт наявності дітей, які є громадянами України, зокрема: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Крім того, у позивача наявне нерухоме майно у м. Києві. Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача, позивач звернувся у суд першої інстанції за захистом своїх прав. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 380/13977/23 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 29.05.2023, яким відмовлено у перетині державного кордону громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 коп. судових витрат у вигляді судового збору. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відмова прикордонного органу ОСОБА_4 у перетині державного кордону України є необґрунтованою, оскільки позивачем при проходженні прикордонного контролю були пред`явлені документи, що свідчили про його право в`їзду та перебування на території України. Вказане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову з урахуванням позиції викладеної у апеляційній скарзі. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_2 є громадянином Держави Ізраїль, що підтверджується копією паспорта громадянина Держави Ізраїль. 29.05.2023 позивач проходив прикордонний контроль при перетині державного кордону та мав при собі дійсний паспортний документ. На момент перетину державного кордону щодо ОСОБА_1 не приймалось рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну. Суд першої інстанції встановив, що 06.12.2016 Оболонським РВ ГУ ДМС України у м. Києві Трейгерману Борису видано посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 . Відповідно до матеріалів справи у позивача є діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Місцем народження дітей є м. Київ, Україна. Також відповідно до копії свідоцтва про право власності на квартиру від 06.06.2001, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, позивачу на праві приватної власності належить ? квартири АДРЕСА_4 . Однак, за наслідком розгляду поданих ОСОБА_6 при перетині кордону документів на пункті пропуску «Львів», 29.05.2023 інспектором прикордонної служби-вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби штаб-сержантом ОСОБА_7 , як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства громадянину Держави Ізраїль, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з причин того, що у того що не зміг підтвердити мету запланованого перебування на території України. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у перетині державного кордону України протиправними, позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного сду з цим позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (пункти 1-3 статті 2). Приписами ст. 33 Конституції України, передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно зі ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Порядок в`їзду іноземців в Україну регулюється Законами України від 22.09.2011 № 3773-VІ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», від 05.11.2009 № 1710-VІ «Про прикордонний контроль», Інструкцією з організації здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.06.2012 № 407 (далі - Інструкція № 407). Частина 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлює, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Приписи ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» установлюють підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, відповідно до частини першої якої в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду. За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України (ч. 2 ст. 13 вказаного Закону). Вказаний перелік підстав для заборони в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Рішення про заборону в`їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону. Згідно з п. 6 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, а також здійснення у визначеному законодавством України порядку фіксації біометричних даних громадян України, іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду. Відповідно до п. 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, а під час дії воєнного або надзвичайного стану - на блокпостах чи контрольних постах осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил. Згідно з ч. 1 та абз. 1 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль» уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну за умови: 1) наявності в нього дійсного паспортного документа; 2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну; 3) наявності в нього в`їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; 4) підтвердження мети запланованого перебування; 5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку; 6) виконання ним вимог щодо строків перебування в Україні. Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в`їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому ст. 14 цього Закону. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії. Статтею 9 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії. Процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки: паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в`їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства. Процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в`їзду в Україну, та передбачає: встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди; з`ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України. Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» документами для в`їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства є, зокрема, паспортний документ за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду чи виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України. Згідно п. 2 розділу ІІ Порядку проведення підрозділами органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України процедури здійснення контролю другої лінії іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 14.05.2018 № 392 (далі - Порядок № 392) контроль другої лінії здійснюється у терміни, необхідні для проведення перевірки виконання іноземцем умов в`їзду в Україну, але які не перевищують часу стоянки транспортних засобів закордонного прямування, передбаченого розкладом руху, а в разі прямування особистим транспортом або в пішому порядку - не більше 3 годин з моменту прийняття посадовою особою рішення про проведення контролю другої лінії. Пунктами 3 та 4 розділу ІІ Порядку № 392 визначено, що для проведення контролю другої лінії залучаються службові особи: підрозділів органу охорони державного кордону - визначені наказом органу охорони державного кордону; оперативно-розшукових підрозділів - визначені наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України або регіонального управління Державної прикордонної служби України. Усі службові особи, які залучаються для проведення контролю другої лінії, проходять додаткову підготовку. Контроль другої лінії здійснюється у складі не менше двох службових осіб. Відповідно до вимог п. 8 ч. 2 Порядку № 392 контроль другої лінії щодо іноземців проводиться, зокрема: перевірки наявності належно оформлених документів на право в`їзду в Україну, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; перевірки за базами даних і банками даних правоохоронних органів України; перевірки наявності інших підстав для заборони в`їзду іноземців в Україну, визначених ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; встановлення місць відправлення та призначення, підтвердження мети запланованого перебування іноземця на території України; проведення з іноземцями співбесіди; перевірки наявності в іноземця достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження чи транзиту до третьої держави або можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України, що передбачено Порядком підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в`їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2013 № 884; перевірки дотримання іноземцями встановлених законодавством правил і строків перебування в Україні відповідно до вимог, визначених п. 3 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2015 № 884, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.08.2015 за № 944/27389. Пунктом 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прикордонний контроль» регламентовано, що підтверджуючі документи, що підтверджують факт туристичного обслуговування, навчання, стажування, працевлаштування, лікування в Україні, бронювання або оплату житла, харчування в Україні та повернення до держави свого громадянства або постійного місця проживання, або до третьої держави (у разі необхідності інші документи, що підтверджують мету та умови перебування в Україні). З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2016 Оболонським РВ ГУ ДМС України у м. Києві Трейгерману Борису видано посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 . Доказів скасування такої посвідки матеріали справи на містять. На момент проходження прикордонного контролю позивач мав при собі дійсний паспортний документ, щодо нього не приймалось рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на квартиру від 06.06.2001, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, позивачу на праві приватної власності належить ? квартири АДРЕСА_4 . Суд апеляційної інстанції взявши до уваги викладені обставини в їх сукупності, прийшов до висновку, що відмова прикордонного органу ОСОБА_4 у перетині державного кордону України є необґрунтованою, оскільки позивачем при проходженні прикордонного контролю були пред`явлені документи, що свідчили про його право в`їзду та перебування на території України. З врахуванням зазначених фактів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушені права ОСОБА_1 підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 29.05.2023 громадянину Держави Ізраїль, яке прийнято інспектором прикордонної служби - вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » штаб-сержантом ОСОБА_8 . Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 380/13977/23 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук