Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/8326/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2024 р.Справа № 520/8326/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 (головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А.) по справі № 520/8326/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії Державної установи "Центр Пробації", які полягають у відмові ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 для перерахунку її пенсії; - зобов`язати Державну установу "Центр Пробації" підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення за посадою ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про фактично виплачені в ці місяці розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії від визначених окладів, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2022 та 01.02.2023. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2023, яке набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду 16.01.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної установи "Центр Пробації", які полягають у відмові ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 для перерахунку її пенсії. Зобов`язано Державну установу "Центр Пробації" підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2022 та 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 . У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено. 12.02.2024 ОСОБА_1 подала суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просила зобов`язати Державну установу "Центр Пробації" подати у строк, встановлений судом, звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі № 520/8326/23 з підтверджуючими доказами. В обґрунтування заяви зазначила, що на виконання судового рішення відповідач надав позивачу «Довідку» від 23.01.2024, яка складена не за формою визначеною Додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсії, призначених відповідно до Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМУ від 13.08.2008 №

45. Таким чином, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 є не виконаним, що є підставою для встановлення судового контролю. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 у задоволенні заяви відмовлено. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву, зобов`язавши відповідача надати до суду першої інстанції у встановлений судом строк звіт про виконання Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі № 520/8326/23 з підтверджуючими доказами. В обґрунтування зазначає, що суд першої інстанції, вказуючи про виконання Державною установою "Центр Пробації" судового рішення, не надав належної оцінки доказам його виконання. Судом не враховано, що надана відповідачем на підтвердження виконання судового рішення «Довідка» від 23.01.2024, яка містить відомості щодо розміру посадового окладу та окладу за військове звання ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023, складена не за формою , встановленою Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №

45. Отже, надана довідка від 23.01.2024 складена не за законодавчо встановленою формою, не містить всіх відомостей щодо складових грошового забезпечення, визначених цим Порядком та не обтяжує пенсійний орган здійснювати перерахунок пенсії позивача на підставі зазначеного документу. Вказані обставини, на думку апелянта, свідчать про невиконання судового рішення, тоді як висновки суду першої інстанції щодо його виконання відповідачем не відповідають обставинам справи. Крім того, вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо можливості встановлення судового контролю лише під час розгляду справи по суті та у зв`язку з тим, що судом вже прийнято рішення по суті спору, роз`яснення позивачу можливості звернутись до суду із заявою, в порядку ст. 383 КАС України. Державна установа "Центр Пробації" (далі - відповідач) не надало відзив на апеляційну скаргу. Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідач подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення судового контролю є правом суду та вирішується на його розсуд, та має вирішуватись під час розгляду справи по суті. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем виконується судове рішення, а отже відсутні підстави для встановлення контролю за його виконанням. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України. Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України). Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2020 року у справі № 539/3406/17. Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі № 520/8326/23 зобов`язано Державну установу "Центр Пробації" підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2022 та 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 . Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, вказував, що наявні в матеріалах справи документи не підтверджують не виконання рішення суду відповідачем, а вимоги позивача фактично становлять новий предмет спору. Водночас, судом першої інстанції не надано жодної оцінки доказам, які за його висновками свідчать про виконання судового рішення. В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження виконання судового рішення Державною установою "Центр Пробації" надано позивачу довідку від 23.01.2024 №1/2-23, із відомостями щодо посадового окладу та окладу за військове звання ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 (зв.б. а.с. 130). Вказана довідка не є доказом виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі № 520/8326/23 з огляду на наступне. Кабінет Міністрів України постановою від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затвердив Порядок № 45 (далі Порядок № 45), який визначає алгоритм дій, який повинні вчинити, зокрема, державний орган, з якого осіб, яким призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ було звільнено із служби, для реалізації перерахунку раніше призначених пенсій. Відповідно до п. 3 Порядку № 45 на підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. З аналізу наведеної норми вбачається, що довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії має відповідати формі, встановленій додатком 2 Порядку №

45. Разом з тим, довідка Державної установи "Центр Пробації" від 23.01.2024 не відповідає формі довідки, затвердженої Кабінетом Міністрів України, а отже не є такою, що тягне за собою обов`язок пенсійного органу провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на її підставі. Належних доказів виконання судового рішення матеріали справи не містять та відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано. Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 з огляду на виконання Державною установою "Центр Пробації" судового рішення від 04.07.2023 у справі № 520/8326/23 є помилковим. Висновки суду першої інстанції щодо можливості вирішення питання про встановлення судового контролю лише під час розгляду справи по суті колегія суддів вважає безпідставними, оскільки клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 року у справі № 800/592/17. Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його не виконання. За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Разом з тим, положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України закріплено виключну підсудність питання про встановлення судового контролю, а саме суду, який ухвалив судове рішення. Оскільки рішення по суті спору ухвалено Харківським окружним адміністративним судом, тому виключено до компетенції цього суду віднесено питання про встановлення судового контролю за виконанням такого судового рішення. Натомість, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень зобов`язати Державну установу "Центр Пробації" подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі № 520/8326/23. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо встановлення судового контролю, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду заяви від 12.02.2024 до суду першої інстанції. Керуючись статтями 243, 308, 310, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 по справі № 520/8326/23 скасувати. Адміністративну справу № 520/8326/23 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 17.05.2024 року