Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/592/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2024 року справа №200/592/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Компанієць І.Д., Геращенко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі № 200/592/24 (головуючий І інстанції Пляшкова К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- У С Т А Н О В И В: До Донецького окружного адміністративного суду 31 січня 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Донецького окружного адміністративного суду (далі перший відповідач, ДОАС), Державної судової адміністрації України (далі другий відповідач, ДСА України) з такими вимогами: 1) визнати протиправними дії ДОАС щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023 роках, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн; 2) зобов`язати ДОАС здійснити перерахунок та виплату, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), належних позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн; 3) визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо незабезпечення фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн; 4) зобов`язати ДСА України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (код програмної класифікації видатків та кредитувань: державного бюджету 0501020), виплати належної позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року вказану позовну заяву залишено без руху; запропоновано позивачу (представнику позивача) протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині вимог щодо перерахунку позивачу суддівської винагороди за період з 19 липня 2022 року по 30 вересня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2023 рік із зазначенням підстав для поновлення строку та доказами поважності причин його пропуску. На виконання вимог ухвали від 04 березня 2024 року від позивача 18 березня 2024 року надійшла заява про усунення недоліків, в якій заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан (Указ Президента України Про введення воєнного стану в Україні, що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні), який діє дотепер. Донецький окружний адміністративний суд, в якому позивачем виконуються повноваження судді та здійснюється правосуддя, здійснює свою діяльність у м. Слов`янськ Донецької області, де постійно є перебої в роботі мережі Інтернет та проблеми зі світлом. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022за № 1668/39004, Слов`янська міська територіальна громада входить до переліку територій, де ведуться бойові дії з 24 лютого 2022 року. Загальновідомим є те, що, перебуваючи безпосередньо у зоні ведення бойових дій, м. Слов`янськ піддається регулярним обстрілам з важкого озброєння та ракетним обстрілам з боку окупаційної армії рф, внаслідок чого стаються регулярні перебої з постачанням електроенергії, що об`єктивно унеможливлювало звернення до суду з цією позовною заявою у встановлений законом строк, отже, позовну заяву подано негайно за першої можливості. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі № 200/592/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України в частині позовних вимог про: визнання протиправними дій Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19 липня 2022 року по 30 вересня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2023 рік, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн; зобов`язання Донецького окружного адміністративного суду здійснити перерахунок та виплату, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), належних ОСОБА_1 суддівської винагороди за період 19 липня 2022 року по 30 вересня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2023 рік, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн; визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19 липня 2022 року по 30 вересня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2023 рік, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн; зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (код програмної класифікації видатків та кредитувань: державного бюджету 0501020), виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19 липня 2022 року по 30 вересня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2023 рік, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, повернуто позивачу. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України). Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому до вимог щодо заробітної плати, які виникли до 19 липня 2022 року, відповідно до правового висновку, наведеного у пунктах 29, 33 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22, а також у пунктах 21-22 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, має бути застосована частина друга статті 233 КЗпП у редакції, чинній до 19 липня 2022 року. Починаючи з 19 липня 2022 року, - дня набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, яким частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції, законодавчо був визначений тримісячний строк звернення до суду. Водночас, відповідно до пункту першого глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з наступними змінами) карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), встановлено з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. У позовній заяві позивачем заявлені вимоги щодо перерахунку позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки. З урахуванням вищенаведених правових висновків Верховного Суду, позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022 роки, яка за своїм змістом є складовою заробітної плати (грошового забезпечення), не обмежені будь-яким строком звернення до суду. Строк звернення до суду з позовними вимогами щодо перерахунку позивачу суддівської винагороди за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2023 рік обмежений трьома місяцями з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. В ухвалі від 04 жовтня 2024 року суд дійшов висновку, що з позовними вимогами щодо перерахунку суддівської винагороди за період з 19 липня 2022 року по 30 вересня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2023 рік позивач звернувся до суду після спливу тримісячного строку звернення, визначеного статтею 233 КЗпП України. Такого висновку суд дійшов, оскільки у межах спірних правовідносин перебіг встановленого статтею 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду із позовними вимогами, які виникли починаючи з 19 липня 2022 року, почався під час дії карантину (до 30 червня 2023 року), то після закінчення карантину з наступного дня (01 липня 2023 року) потрібно обчислювати строк звернення до суду та його тривалість буде складати: кількість днів до закінчення карантину + визначений законом процесуальний строк. Тобто на період дії карантину обчислення процесуальних строків зупиняється. Отже, строк звернення до суду в частині вимог щодо перерахунку суддівської винагороди за період з 19 липня 2022 року по 30 червня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2023 рік (виплата якої відбулася в червні 2023 року), з урахуванням положень пункту 1 глави ХІХ Прикінцеві положення КЗпП України, у позивача розпочався з 01 липня 2023 року та сплинув 30 вересня 2023 року. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом тільки 31 січня 2024 року, то суд дійшов висновку про пропуск позивачем тримісячного строку звернення й у частині вимог за період з 01 липня 2023 року по 30 вересня 2023 року У частині вимог за період з 01 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року позивачем строк звернення до суду дотриманий. За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Суддя наголошує на тому, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує. Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. З наведених підстав суд відхиляє як безпідставні твердження позивача, що про порушення свої прав вона дізналася тільки після отримання від ДОАС довідки про розмір її грошового забезпечення. Щодо послання на перебої в роботі мережі Інтернет та проблеми зі світлом за місцем розташування Донецького окружного адміністративного суду в м. Слов`янську Донецької області, де позивач здійснює свої повноваження судді, суд зазначає таке. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року в адміністративній справі № 990/115/22 зроблено висновок, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Водночас, такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Відсутність електроенергії та доступу до мережі Інтернет, ракетні обстріли м. Слов`янська тощо безумовно є обставинами, які об`єктивно не залежали від позивача і дійсно перешкоджали зверненню у цей час до суду. Однак позивачем не надано суду жодних доказів тривалої дії таких подій (протягом декількох днів або ж тижнів) у період з 01 жовтня 2023 року (три місяці з дати закінчення карантину) по 31 січня 2024 року, щоб це завадило подати позов у встановлений законом строк. Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що в клопотанні про поновлення пропущеного строку позивачем не вказано на обставини непереборного і об`єктивного характеру, існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду, тому вказані позивачем обставини визнаються судом неповажними, а клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Згідно з пунктами 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Оскільки суд не знайшов підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду із позовом в частині вимог щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди в період з 19 липня 2022 року по 30 вересня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2023 рік, позов в цій частині вимог підлягає поверненню позивачу внаслідок визнання судом вказаних в клопотанні про поновлення строків позовної давності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними (випадок, передбачений частиною другою статті 123 КАС України). Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі № 200/592/24 - залишити без задоволення. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі № 200/592/24 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 16 травня 2024 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді І.В. Геращенко І.Д. Компанієць