Постанова 4824 № 381/416/24

Головуючий у І інстанції Осаулова Н.А. Провадження № 22-ц/824/9248/2024 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА Іменем України 17 травня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Мельника Я.С., Гуля В.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : У січні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулось до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 09 листопада 2019 року, станом на 23 листопада 2023 року у загальному розмірі 68 244,24 грн. та понесені по справі судові витрати. Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що банк запустив проект «monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. 09 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники вказаних документів у мобільному додатку, які складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. Усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору (п.11). На підставі укладеного договору, відповідачу було надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100 000,00 грн., з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (38,4% річних), зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (76,8% річних). Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Разом з тим, відповідач, всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед банком не виконував, у зв`язку з чим, станом на 23 листопада 2023 року у нього перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 68 244,24 грн., яка є загальним залишком заборгованості за наданим кредитом, що і просив стягнути позивач з відповідача на свою користь. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач АТ «Універсал Банк» подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову. Обгрунтовуючи скаргу, позивач посилався на те, що банком було надано до суду належні та допустимі докази укладення кредитного договору між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 . На думку апелянта, при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту «monobank», а також процедури ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що Клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Позивач у скарзі зазначає про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відсутності доказів погодження між сторонами у визначеній формі істотних умов договору. У підписаній Анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та на паперових носіях (п.6 Анкети-заяви). Вищенаведене свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб Договору, в тому числі погодження сторонами Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння ними електронного цифрового підпису (аналога власноручного підпису). Позивач вважає, що між сторонами було погоджено у визначеній законом формі істотні умови договору, оскільки боржник, підписуючи Анкету-заяву до Договору надання банківських послуг, розумів, погодився і був ознайомлений з Умовами та Тарифами. Апеляційним судом виконаний процесуальний обов`язок щодо направлення відповідачу за останньою відомою адресою копії апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження, які ним були отримані, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення (а.с.108). Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про розгляд справи, не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо доводів і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі (68 244,24 грн.)менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вищенаведеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає, що вбачається з наступного. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 09 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій зазначив про те, що засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій. Також визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису. Підписана відповідачем Анкета-заява від 09 листопада 2019 року разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір надання банківських послуг. Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, дані щодо видачі паспорта, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус. В анкеті-заяві містяться відповідна сторінка паспорта ОСОБА_1 , що скопійовано та надано до анкети в електронному вигляді. У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов. На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов обслуговування і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» та Тарифи. Згідно з наданим банком розрахунком ОСОБА_1 станом на 23 листопада 2023 року має заборгованість за тілом кредиту в загальному розмірі 68 244,24 грн. (а.с.46-45). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки недоведеністю факту укладання між сторонами кредитного договору від 09 листопада 2019 року на умовах, зазначених позивачем. При цьому, суд виходив з того, що сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є доказом наявності заборгованості. Крім того, сам лише факт підписання анкети-заяви не свідчить про видачу кредиту відповідачу, оскільки така позиція не ґрунтується на положеннях закону, а жодних відомостей з цього приводу така анкета-заява не містить. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять. Крім цього, АТ «Універсал Банк» додано деталізовану виписку по картковому рахунку та довідку про наявність рахунку. Проте, на думку суду першої інстанції, за відсутністю доказів видачі картки відповідачу, вказані виписка та довідка не підтверджують здійснені операції по картці саме відповідачем. Крім того, із долучених позивачем до позову Умов обслуговування рахунків фізичної особи та додатки до них не підтверджують, що саме ці Умови діяли на момент підписання відповідачем Анкети-заяви, з якими він погодився, підписуючи Анкету-заяву. Колегія суддів не погоджується з вищенаведеними висновками суду, оскільки суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 263-264 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них. Згідно положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст. 638 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України). За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3). Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на наведені у позові обґрунтування позивача про те, що особливістю проекту «Monobank» є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно, без відділень. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг на офіційному веб-сайті АТ «Універсал Банк» заповнив і підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Підпис анкети-заяви здійснений відповідачем за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Вказана анкета-заява в такому ж порядку (факсимільне відтворення підпису) підписана представником банку, який здійснив ідентифікацію та верифікацію клієнта. Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус: джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 , які скопійовані ним та надані до анкети в електронному вигляді (а.с.51). У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Також, відповідач вказав, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомлений, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого вона підтверджує і зобов`язується виконувати умови вказаного договору. У п.6 Анкети-заяви відповідач вказав, що просить вважати наведений у Анкеті-заяві зразок його власноручного підпису або його аналоги, а також електронний цифровий підпис, обов`язковими. У цьому ж п.6 анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем у вигляді послідовності ряду цифр, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно договору. Відповідач підтвердив в анкеті-заяві, що усі наступні правочини, у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися ним та банком з використанням електронного цифрового підпису, а усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали. Крім того, позивачем на підтвердження його вимог надано Витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг та Паспорт споживчого кредиту. Вищенаведене свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб кредитного договору, в тому числі погодження сторонами Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння ними електронного цифрового підпису. Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20. Суд першої інстанції наведеного не врахував та прийшов до помилкового висновку про недоведеність факту укладання кредитного договору між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 . За вказаних обставин висновки суду першої інстанції про відсутність доказів погодження між сторонами всіх суттєвих умов договору та належної інформації про підстави та розмір відповідальності позичальника за прострочення виконання зобов`язання, недоведення банком, що саме ці, а не будь-які інші Умови та Правила розумів відповідач під час укладання договору, є помилковими та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах Закону України «Про електронну комерцію». Помилковими є і висновки суду про відсутність доказів на підтвердження видачі банком коштів, оскільки в результаті досягнення домовленості між сторонами щодо надання кредиту відповідач отримав кредитну картку, яку активував за допомогою відповідного коду. Як вбачається із розрахунку заборгованості, доданого банком до позовної заяви, відповідач в період із 23 лютого 2021 року по 07 листопада 2023 року використовував кредитні кошти, сплачуючи відсотки за наданим кредитом (а.с.43-45). Факт користування отриманими у кредит грошовими коштами підтверджується і випискою про рух коштів по картці клієнта ОСОБА_1 з 09 листопада 2019 року по 07 листопада 2023 року (а.с.5-42). Наведені обставини підтверджують факт звернення відповідача до банку та отримання ним кредитних коштів, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов`язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит» і спростовують висновки суду про недоведеність даних обставин. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач ОСОБА_1 не надав жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, на які посилається банк як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, надавши на підтвердження цих обставин суду належні, допустимі та достовірні докази. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Оскільки суд, ухвалюючи рішення, допустив неправильне застосування норм матеріального права, наслідком чого стало ухвалення помилкового рішення про відмову в позові, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням по справі нового судового рішення. Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав. За положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Судом встановлено, що 09 листопада 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, який включає Анкету-заяву позичальника, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» з додатками у вигляді Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту. Підпис Анкети-заяви здійснений сторонами за допомогою аналогів власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення підписів за допомогою засобів електронного копіювання, а Умови обслуговування рахунків фізичної особи з додатками підписані електронним цифровим підписом обома сторонами договору. Відповідач активував платіжну картку, користувався кредитними коштами і здійснював систематичне погашення кредиту одноразово платежами різного розміру. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Надані позивачем докази відповідач не спростував, будучи обізнаним про розгляд справи та заявлені до нього вимоги. За умовами кредитного договору позичальник мав своєчасно повертати кредит та проценти платежами, однак не виконує цих обов`язків, у зв`язку із чим має заборгованість по сплаті щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, у зв`язку з чим відповідно до п.п.5.17 п.5 розділу ІІ Умов уся заборгованість стала простроченою і станом на 23 листопада 2023 року її розмір становить 68 244,24 грн. (заборгованість за тілом кредиту), що у свою чергу свідчить про порушення прав кредитора. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є чітким, зрозумілим, узгоджується з первинним документом - випискою з рахунку та умовами кредитного договору, і приймається апеляційним судом, як належний і достовірний доказ. З огляду на вимоги закону та встановлені у справі обставини, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача боргу за кредитним договором у розмірі 68 244,24 грн. Оскільки апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім по справі судові витрати по сплаті судового збору на суму 7 570 грн. 00 коп. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2024 року - скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 68 244 грн. 24 коп. та понесені по справі судові витрати у вигляді сплаченого за подачу позову та апеляційної скарги судового збору у розмірі 7 570 грн. 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: