Постанова Львівський апеляційний суд № 462/1436/24

Справа № 462/1436/24 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О. Провадження № 33/811/480/24 Доповідач: Белена А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді - Белени А.В., з участю представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Мотрука М.Ю. представника потерпілої ОСОБА_2 адвоката Кравчука П.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст.173-2 КУпАП, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 адвоката Мотрук М.Ю. на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2024 року, в с т а н о в и в : Постановою судді Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, та застосовано до нього стягнення у виді громадських робіт строком на 40 (сорок) годин. Стягнуто із ОСОБА_3 в дохід держави 605,60 грн. судового збору на користь держави. ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 23 листопада 2023 року, приблизно о 08.00 год. ОСОБА_1 перебуваючи коридорі квартири АДРЕСА_2 , будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст.173-2 КУпАП, вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , що полягало у нанесенні одного удару руки затиснутої у кулак у ліву ногу потерпілої, спричинивши фізичний біль останній, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП. На постанову судді представник ОСОБА_3 адвокат Мотрук М.Ю. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що вважає оскаржувану постанову незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Стверджує, що оскільки у ході дізнання встановлено, що ОСОБА_1 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_2 ненавмисно, то не може йти мова і про вчинення ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 домашнього насильства у вигляді заподіяння удару кулаком по нозі, оскільки домашнє насильство може вчинятися виключно умисно і ніяк не може бути вчинено з необережності. На це він вказував суду першої інстанції у клопотанні про закриття провадження у справі. Незважаючи на наведене вище, суд першої інстанції цю обставину, важливу для законного та об`єктивного вирішення справи, безпідставно відкинув. З урахуванням всього наведеного вище, вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали справи, не звернув увагу на наявні порушення, що призвело до помилкового висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП. Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 адвоката Мотрука М.Ю., який просив змінити стягнення ОСОБА_1 на штраф, вислухавши пояснення адвоката Кравчука П.І., який не заперечував, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАПапеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами, які належно оцінені судом першої інстанції та детально викладені у постанові. Обґрунтовуючи такий свій висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, суд вірно поклав в основу оскаржуваної постанови наявні в матеріалах справи докази, зокрема дані протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 372648, постанову старшого дізнавача Чванкіна П.С. про закриття кримінального провадження №12023142390000512 від 29 грудня 2023 року, протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_2 , протоколу допиту потерпілої ОСОБА_2 , протоколом допиту свідка ОСОБА_1 , письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 , висновок судової медичної експертизи №980 від 24 листопада 2023 року, постанову Залізничного районного суду м. Львова від 04 жовтня 2023 року у справі №462/5896/23, постанову Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2023 року у справі №462/5896/23, та постанову Залізничного районного суду м. Львова від 07 лютого 2024 року у справі №462/13/24. Частиною першою статті 173-2 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Частина друга статті 173-2 КпАП України передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. Відповідно до пунктів 3, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року (далі Закон) домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Таким чином Законом встановлено, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди. Зокрема, психологічне насильство має місце тоді, коли словесні образи, погрози, приниження тощо викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи , а фізичне насильство має місце тоді, коли присутні ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Отже, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи коридорі квартири АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , що полягало у нанесенні одного удару руки затиснутої у кулак у ліву ногу потерпілої, чим спричинив фізичний біль останній. Потерпіла ОСОБА_2 в своїх письмових поясненнях стверджує про те, що ОСОБА_1 23 листопада 2023 року в присутності доньки Вероніки завдав потерпілій ОСОБА_2 удар кулаком в ногу, чим спричинив гематому лівого стегна, що підтверджується висновком судової медичної експертизи №980 від 24 листопада 2023 року, згідно з яким у ОСОБА_2 було встановлено діагноз «Підшкірна гематома середньої третини лівого стегна». Окрім цього, ОСОБА_1 систематично вчиняє фізичне та психологічне насильство щодо ОСОБА_2 та їх доньки ОСОБА_4 , що підтверджується рішенням Залізничного районного м. Львова від 30 листопада 2023 року у справі №462/9266/23, яким ухвалено видати обмежувальний припис про заборону ОСОБА_1 протягом чотирьох місяців перебувати за місцем проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього, з постанови старшого дізнавача Чванкіна П.С. про закриття кримінального провадження №12023142390000512 від 29 грудня 2023 року вбачається, що сам факт шарпанини між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 мав місце, що також свідчить про те, що ОСОБА_5 вчинив домашнє насильство відносно потерпілої, за що передбачена адміністративна відповідальність. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з обраною судом першої інстанції ОСОБА_1 мірою стягнення за вчинено правопорушення. Так, відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Санкцією ч.2 ст.173-2 КУпАП передбачено альтернативні стягнення у виді накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб. Призначаючи ОСОБА_1 найсуворіше за видом стягнення, яке передбачене санкцією ч.2 ст.173-2 КУпАП, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. ст. 33-35 КУпАП, своє рішення не мотивував. З матеріалів справи вбачається,що обставини, які б обтяжували вину відсутні. Враховуючи вищевикладене, вважаю, що стягнення у вигляді громадських робіт в даному випадку є надто суворим і його слід змінити. Відповідно вважаю за доцільне призначити ОСОБА_1 в межах, передбачених санкцією ч.2 ст.173-2 КУпАП, стягнення у вигляді штрафу, беручи при цьому до уваги характер правопорушення, конкретні обставини справи, особу правопорушника, а також відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих вину обставин, яке буде необхідним та достатнім для досягнення мети стягнення та попередження вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- постановив : апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Мотрука М.Ю. - задовольнити частково. Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2024 року відносно ОСОБА_3 - змінити в частині призначеного стягнення. Призначити ОСОБА_3 стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок. В решті постанову суду залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Альберт БЕЛЕНА