Постанова Рівненський апеляційний суд № 562/4614/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 травня 2024 року м. Рівне Справа № 562/4614/23 Провадження № 22-ц/4815/601/24 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Шимківа С.С., суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Головне управління Національної поліції в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 березня 2024 року (ухвалене у складі судді Шуляка А.С., повний текст рішення складено 11 березня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про компенсацію матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок протиправних дій працівників поліції, - в с т а н о в и в : 21 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про компенсацію матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок протиправних дій працівників поліції. Позов обґрунтовував тим, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16.11.2022 року у справі №562/1923/22 скасовано постанову серії БАВ № 358996 від 07.09.2022 року, яка винесена поліцейським, старшим лейтенантом ОСОБА_2 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП закрито. Вказував, що старший лейтенант поліції, ОСОБА_2 , навмисно сфальсифікував відносно нього постанову серії БАВ № 358996 від 07.09.2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУПАП, чим заподіяв йому матеріальну та моральну шкоду та спричинив моральні страждання. Стверджував, що поліцейський ОСОБА_2 чинив на нього психологічний тиск, погрожував затриманням, що завдавало йому великих моральних страждань. Йому спричинено моральні страждання через необхідність захищати себе і порушені права, доводити свою невинуватість та доводити протиправність дій поліцейського. Просив суд стягнути з відповідача на його користь 1785 (одну тисячу сімсот вісімдесят п`ять) гривень матеріальної шкоди, які він витратив на підготовку для подачі позовної заяви, поїздки в суд, до сімейного лікаря та державного виконавця, а також 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень на відшкодування завданої йому моральної шкоди. Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 березня 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про компенсацію матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок протиправних дій працівників поліції - задоволено частково. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) грн 00 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню у розмірі 1000,00 гривень, що відповідатиме засадам розумності та справедливості. Позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди не доведено належними та допустимими доказами, а тому такі вимоги до задоволення не підлягають Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, Головне управління Національної поліції в Рівненській області оскаржило рішення у апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що позивач не надав суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів щодо спричинення йому моральної шкоди, на підставі яких він оцінив свої моральні страждання, а також не довів причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідачів і заподіяною шкодою. Позовна заява містить лише загальні посилання на наявність підстав, на думку позивача, для відшкодування моральної шкоди, та посилання на моральні страждання. Рішення, яким скасовано постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, безумовно не встановлює доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності. Позивачем не доведено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами того, що його негативні емоції досягли рівня страждання або приниження, які заподіяли моральну шкоду. Позивач, у порушення ст.ст. 12, 81 ЦК України не надав суду доказів наявності умов для відшкодування моральної шкоди: неправомірність дій органу державної влади (відповідача), наявність шкоди і причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Судом встановлено, що 07 вересня 2022 року старший лейтенант поліції ОСОБА_2 виніс постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 358996, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн, за вчинення ним адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16.11.2022 року у справі № 562/1923/22 скасовано постанову серії БАВ № 358996 від 07.09.2022 року, яка винесена поліцейським, старшим лейтенантом ОСОБА_2 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП закрито (а.с. 16-17). Рішення суду набрало законної сили 29.11.2022 року. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Відповідно до статей 2, 4 Закону України № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21) зазначено, що: "У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини". Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21), від 18 травня 2022 року у справі № 158/272/21 (провадження № 61-12280св21), від 31 серпня 2022 року у справі № 289/865/21 (провадження № 61-18784св21). Судова практика Верховного Суду у спірних правовідносинах є незмінною. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Як свідчить тлумачення статей 23, 1176 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У справі, що переглядається в апеляційному порядку: суд встановив, що моральні страждання позивача виявились у душевних переживаннях та у хвилюванні через ухвалення незаконного рішення працівником поліції, а також позивач був змушений докладати додаткових зусиль для поновлення своїх прав, оскільки, з матеріалів справи встановлено, що дійсно позивачу довелось прикладати зусиль для відновлення своїх порушених прав, шляхом звернення до суду із позовом про скасування неправомірного рішення, а також доведено, що позивач відчував себе морально пригніченим через відкриття виконавчого провадження на виконання неправомірного рішення, про стягнення штрафу, а також докладання додаткових зусиль для закриття такого провадження та скасування заходів примусового виконання рішення, тобто всі ці фактори тягнуть за собою моральні страждання; при визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, суд першої інстанції вважав, що позивачу завдано моральної школи та обґрунтовано визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди в сумі 1 000 грн; у зв`язку з недоведеністю понесення позивачем матеріальної шкоди, внаслідок неправомірних дій відповідача місцевим судом правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1785 грн. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 березня 2024 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду. Суддя-доповідач Шимків С.С. Судді: Ковальчук Н.М. Хилевич С.В.