Постанова Вінницький апеляційний суд № 145/539/24

Справа № 145/539/24 Провадження № 33/801/431/2024 Категорія: 325 Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В. Доповідач: Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2024 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 березня 2024 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183-1 КУпАП, встановив: Постановою судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.183-1 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення за цією статтею у виді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин, а також стягнуто із ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 605,60 грн. Відповідно обставин встановлених судовим рішенням, ОСОБА_1 не сплатив аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно виконавчого листа по справі № 145/250/21 від 08.06.2021, виданого Тиврівським районним судом Вінницької області 12.08.2021, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з 19.02.2021 по 31.01.2024 розмір заборгованості склав 106 918,07 грн. Не погодившись з постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 25.03.2024 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність в зв`язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи. За наслідками розгляду апеляційної скарги просить: поновити строк на апеляційне оскарження постанови Тиврівського районного суду Вінницької області від 25.03.2024 у справі № 145/539/24; витребувати для огляду в судовому засіданні з Тиврівського районного суду Вінницької області матеріали справи №145/337/23; скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що постановою Тиврівського районного суду у справі №145/337/23 від 08.03.2023 його уже було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 183-1 КУАП за несплату аліментів, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців за вказаним виконавчим документом. Вказує, що підставою для прийняття такого рішення став розрахунок заборгованості по аліментах станом на 01.02.2023. Вказане стягнення ним повністю виконане. Отже він уже притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 183-1 КУпАП , яке мало місце станом на 01.02.2023. Звертає увагу, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, на підставі якого винесена оскаржувана постанова Тиврівського районного суду від 25.03.2024, загальний розмір боргу по аліментах склав за вищевказаним виконавчим документом станом на 07.02.2024 склав 106 918,07 грн. Однак, за період, який не охоплювався постановою Тиврівського районного суду в справі №145/337/23 від 08.03.2023, з 01.02.2023 по 07.02.2024 державним виконавцем йому нараховано до сплати по аліментах 34 359 грн., сплачено ним за вказаний період 24 886,70 грн., а відтак заборгованість за цей період склала 9 472,30 грн., тоді як щомісячний платіж по аліментах становить за період з 01.02.2023 по 01.01.2024 - 2 833 грн., за січень 2024 року - 3 195 грн. Отже допущена за період з 01.02.2023 по 07.02.2024 заборгованість по аліментах не перевищує суму відповідних платежів за шість місяців і становить приблизно 3,4 місяця (9472,30/2833=3,4 місяці). На думку апелянта, в даній ситуації відсутня як об`єктивна так і суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУАП. Одночасно апелянт заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що він не був присутній під час проголошення оскаржуваної постанови. В судове засідання він не з`явився, оскільки не побачив повідомлення про виклик в телефоні, а судової повістки йому суд не направляв. При цьому копію оскаржуваної постанови він отримав поштою 05.04.2024. За наведених обставин вважає, що строк на апеляційне оскарження судового рішення ним пропущений з поважної причини, тому просить його поновити. Також вказує, що здійснює догляд за хворим рідним братом, який є інвалідом 1А групи і постійно потребує стороннього догляду, що підтверджується висновком КПП «Гніванська міська лікарня» від 24.01.2024, тому в нього є складнощі з працевлаштуванням, а відтак і зі сплатою аліментів, проте він буде вживати всіх можливих заходів для погашення заборгованості. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП в разі заявлення клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, останнє вирішується суддею апеляційного суду. При цьому слід взяти до уваги обставини, які об`єктивно вплинули чи могли вплинути на можливість оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення. Суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, оскільки строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Суду пояснив, що не відмовляється сплачувати аліменти, проте просить врахувати, що він вже притягувався до адміністративної відповідальності і відбув покарання та сплачував заборгованість. Після цього він також намагався сплачувати аліменти, проте слід врахувати, що аліменти у визначеній сумі йому призначалися до звільнення, коли він мав роботу і хорошу зарплату. Також просив врахувати, що він доглядає за хворим братом, який є інвалідом І-А групи і потребує постійного догляду. Крім нього за братом немає кому доглядати. Зазначене вказав у протоколі про адміністративне правопорушення. Зазначене підтверджує, що він не мав можливості працювати і сплачувати аліменти, оскільки доглядав за своїм братом. Проте суд на це увагу не звернув. На підтвердження зазначеного надав суду відповідні довідки. Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляції, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України). Аліменти - це обов`язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім`ї інших, які потребують цього. Підстави та порядок реалізації права на утримання (аліменти) встановлені Сімейним кодексом України, який визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів (ст. 1 СК України). Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» №2234-VIII від 07.12.2017, що набрав законної сили 06.02.2018 встановлено адміністративну відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП. Частиною 1 ст. 183-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. З об`єктивної сторони це адміністративне правопорушення характеризується бездіяльністю, яка полягає у невиконанні особою свого обов`язку по сплаті аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї. При цьому, для утворення складу правопорушення є обов`язковим настання суспільно шкідливих наслідків у виді виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується виною у формі умислу, тобто особа, що не виконує свого обов`язку по сплаті аліментів на утримання дитини повинна усвідомлювати суспільну небезпеку свого діяння, а також передбачати його суспільно небезпечні наслідки. Внесення до КУпАП статті 183-1 спрямоване, перш за все, на посилення захисту права дитини на належне утримання з боку батьків, яке передбачено нормами Сімейного кодексу України, шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно ч. 12 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», у разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів. З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційним судом встановлено, що постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 08.03.2023 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 годин. Тиврівським районним судом встановлено, що вина чорного підтверджується розрахунком заборгованості по аліментах з 01.02.2021 по 01.02.2023 (включно), розмір аліментів, які повинен був сплатити ОСОБА_1 на утримання дітей складає 104208,09 грн., відтак заборгованість по аліментах за вказаний період перевищує 6 місяців. В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав. Згідно наданої апеляційному суду довідки КП «Гніваньпостач» № 167 від 16 травня 2024 року ОСОБА_1 дійсно працював в комунальному підприємстві «Гніваньводопостач» у період з 20 квітня 2023 року по 10 травня 2023 року робітником благоустрою. 07.02.2024 старшим державним виконавцем Тиврівського ВДВС у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) Рудим С. О. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 1 за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП. Додано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 07.02.2024. З наданого розрахунку встановлено, що розмір аліментів, визначений ОСОБА_1 та, відповідно, сума аліментів, яка підлягає стягненню становить 2 833,00 грн. в місяць. Сукупна сума аліментів, яка підлягає стягненню з 01.02.2023 складає 34 359,00 грн. Сплачено аліментів ОСОБА_1 за вказаний період 24 886,70 грн. Отже, заборгованість по аліментах за вказаний період складає 9 472,30 грн,, що відповідає заборгованості за 3 повних місяця, а тому відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП. Крім того, на підтвердження пояснень наданих ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення, останній надав довідку з відділу державних соціальних допомог. Відповідно до наданої ОСОБА_1 довідки № 35-12/8-561 від 15.05.2024, виданої відділом державних соціальних допомог № 8, Тиврів управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної військової адміністрації ОСОБА_1 отримує державну допомогу по догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_5 , особою з інвалідністю І групи з 01.09.2022 по 30.06.2024. Суд на зазначені вище обставини увагу не звернув та не надав їм належну юридичну оцінку, а тому передчасно прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183-1 КУпАП. З огляду на міркування викладені вище, суд не може покласти в основу обвинувачення лише данні зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки, з огляду на заперечення їх особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, невідповідність їх іншим доказам у справі мають вирішальне значення по даній справі. Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останньої, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 183-1 КУпАП. Обов`язково слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії», пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»). У зв`язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП. За таких обставин вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з винесенням нової постанови, якою закрити провадження в зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 березня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 березня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183-1 КУпАП, скасувати та провадження у справі закрити. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Ю. Б. Войтко