Постанова Львівський апеляційний суд № 463/10219/23

Справа № 463/10219/23 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р. Провадження № 33/811/601/24 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Оприска Миколи Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу адвоката Оприска Миколи Васильовича, подана в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 17 січня 2024 року, щодо ОСОБА_1 , встановив: цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536 грн. 80 коп. Згідно постанови, ОСОБА_1 , 29 жовтня 2023 року, о 01 год. 57 хв., по вул. Дж. Вашингтона, 12, у м. Львові, керував автомобілем марки «OPEL CORSA» р.н. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального приладу «Drager ALCOTEST 6820», тест 2301, прилад ARHE 0212, результат позитивний 1.00%, чим порушив п.2.9(а) ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Оприск М.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову, закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, окрім того просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Личаківського районного суд м. Львова від 17 січня 2024 року, оскільки ОСОБА_1 участі в розгляді справи він не приймав, про результат розгляду справи дізнався 28 березня 2024 року, коли його зупинили працівники поліції. В мотивах апеляційної скарги зазначає, що постанову місцевого суду він вважає незаконною та необґрунтованою. Місцевим судом порушено право на захист особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки не було повідомлено ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи. Наголошує, що ОСОБА_1 не керував автомобілем та не виконував функції водія, а лише перебував поруч із автомобілем. ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не прибув, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, адвокат Оприск М.В просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи. З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки адвоката Оприска М.В,, який просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 . Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що ОСОБА_1 участі в розгляді справи не приймав, про результат розгляду справи дізнався 28 березня 2024 року, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду. Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП. Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підставі відомостей, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №600101 від 29 жовтня 2023 року, результатів «Drager Alcotest 6820», від 29 жовтня 2023 року, а також відеозапису з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, як ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції пройшов огляд на стан сп`яніння, визнав доведеним те, що останній вчинив правопорушення, яке проявилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння у час, місці та за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Втім, такий висновок суду зроблений на підставі неповно досліджених доказів та неналежної оцінки, тому апеляційний суд не погоджується з ним. Відповідно до вимог ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об`єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об`єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчинення адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб`єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчинені процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення. Наведене дає підстави стверджувати, що підстави для складення протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також існування даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об`єктивної сторони зокрема. Відповідно до п. 2.9 а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до п. 1.10 ПДР водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. У своїй постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», правопорушення за ст. 130 КУпАП вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись. Водночас, суд першої інстанції під час розгляду справи не звернув увагу на те, що з наявних у матеріалах справи доказів не можна дійти беззаперечного висновку, що автомобіль марки «Opel Corsa», н.з. НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_1 натомість інспектор поліції ініціював притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Як встановлено, з відеозапису долученого до матеріалів справи, автомобіль «Opel Corsa», н.з. НОМЕР_1 , перебував припаркований на місці стоянки призначеному для водіїв з інвалідністю. Дана інформація підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №8034485 від 29 жовтня 2023 року (а.с. 6) з якої вбачається, що ОСОБА_1 здійснив стоянку транспортного засобу марки «Opel Corsa», н.з. НОМЕР_1 , на місці, що позначене дорожнім знаком 5.38 з додатковою табличкою 7.17 «особи з інвалідністю», за що передбачена відповідальність ч. 6 ст. 122 КУпАП; та на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1700 гривень. При цьому з відеозапису нагрудних камер поліцейських не вбачається, що на момент їх прибуття ОСОБА_1 керував транспортним засобом, інших відеозаписів до матеріалів судової справи не долучено. Натомість відеозапис відображає, що на момент прибуття екіпажу поліції автомобіль стояв припаркований, водія у транспортному засобі не було. Також з відеозапису вбачається, що працівники поліції зазначають, до проведення огляду, що у водія є ознаки алкогольного сп`яніння та незважаючи на це повідомляють йому, що він має переставити автомобіль з місця, відведеного для паркування осіб з обмеженими можливостями, після чого він виконав вимогу працівників поліції, переставив автомобіль, у зв`язку із чим працівники поліції запропоновано водію пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», на що він погодився, результат огляду 1проміле. Про наявність ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 працівникам поліції було відомо до того, як вони повідомили йому, що він має переставити свій автомобіль. У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року). При цьому основні вимоги щодо справедливого розгляду справи, визначені в ст. 6 Конвенції, відносяться до всіх видів злочинів, від легких до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації. Статтею 1 КУпАП визначено, що завданням цього Кодексу, серед інших, є запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення. Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави. Згідно з п. 1, 2, 3, 4, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Проте судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що працівники поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 вказаних вимог закону не дотримались. Як вже було встановлено апеляційним судом, на долученому до матеріалів справи відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції помітивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, не відсторонили його від керування транспортним засобом, а навпаки висловили вимогу переставити автомобіль в інше місце. Та обставина, що у момент руху автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 працівник поліції зазначав, що буде проводити огляд на стан сп`яніння, свідчить, що поліцейські зауважили факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння до того, як сказав йому перепаркувати автомобіль. При цьому, виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, поліцейські повинні були вжити заходів щодо недопущення його до можливого керування транспортним засобом. Натомість вони такого не зробили, а фактично спонукали ОСОБА_1 керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, після чого склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №600101 за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Таким чином, фактично саме з вини працівників поліції, які не попередили вчинення адміністративного правопорушення, а посприяли у його вчиненні, ОСОБА_1 було вчинено це правопорушення. Даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що дії працівника патрульної поліції, які виразились, зокрема, у тому, що він надав ОСОБА_1 вказівку здійснити рух (перепаркувати) транспортний засіб, по суті вчинені виключно з метою спонукання ОСОБА_1 до керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, зважаючи на те, що до прибуття працівників поліції ОСОБА_1 транспортним засобом не керував і не мав такого наміру, однак, виконуючи вказівку працівника поліції, був змушений це зробити. Враховуючи конкретні обставини зазначеної справи, є очевидним, що без зазначених дій працівника патрульної поліції, правопорушення не було б вчинено, тобто мала місце провокація та схиляння ОСОБА_1 до керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Наведених обставин суд першої інстанції не врахував, та неправильно застосував положення ч. 1 ст. 130 КУпАП та безпідставно наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Згідно з пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64). Відповідно до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. Дослідивши наявні у провадженні докази в їх сукупності, слід визнати, що вони є суперечливими, а тому не можуть бути розцінені як такі, що беззаперечно вказують на доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до сталої практики Європейського суду із прав людини, висловленої у чисельних рішення Суду («+5 посилань» та інші) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП повинне проводитись за процедурою, передбаченою для кримінальних правопорушень. Європейський суд із прав людини виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції. Так, у рішеннях ЄСПЛ, ухвалених у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» та інших Судом зазначено те, що притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок підбурювання із сторони поліцейських буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. За наведених вище обставин, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку із недоведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. За наведених обставин, апеляційна скарга адвоката Оприска М.В., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає задоволеннню, постанову Личаківського районного суду м. Львова від 17 січня 2024 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: поновити адвокату Оприску Миколі Васильовичу строк на апеляційне оскарження постанови Личаківського районного суд м. Львова від 17 січня 2024 року. Апеляційну скаргу адвоката Оприска Миколи Васильовича, подану в інтересах ОСОБА_1 задоволити. Постанову Личаківського районного суду м. Львова від 17 січня 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.