Постанова 4824 № 758/6957/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 758/6957/23 Головуючий у суді І інстанції: Ковбасюк О.О. провадження №22-ц/824/10180/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Гаращенка Д.Р, Олійника В.І., секретар судового засідання: Дуб С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Буліменко Євгена Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, ВСТАНОВИВ: У червні 2023 року до Подільського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив: припинити стягнення з ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але неменше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, з моменту подачі позовної заяви; визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий Подільським районним судом міста Києва в справі №758/3774/21 про стягнення з ОСОБА_5 НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 НОМЕР_4 , якa проживає за адресою: АДРЕСА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в poзмipi 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 25.03.2021 року і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував, що він перебував із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано згідно з рішенням Подільського районного суду міста Києва від 05.03.2021 року у справі № 758/7529/20. За час перебування у зареєстрованому шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась дочка ОСОБА_4 . Рішенням Подільського районного суду містa Києва від 27.07.2021 року у справі №758/3774/21 з позивача стягнуто на користь відповідачки аліменти у pозмipi 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 25.03.2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак, починаючи з січня 2023 року дочка проживає разом з позивачем за адресою АДРЕСА_1 . Зокрема, факт проживання дитини з позивачем підтверджується актом обстеження умов проживання №58 від 30.05.2023 року, що був складений спеціалістом служби у справах дітей та cім`ї Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва. Також відповідно до інформації про зареєстроване місце проживання та витягу з Рeєстру територіальної громади, позивач та його дочка зареєстровані за однією адресою, а саме: АДРЕСА_3 . Пoзивач зазначає, що має теплі стосунки з дочкою, піклується про її життя тa здоров?я, забезпечує її всім необхідним та має намір, щоб дочка і надалі проживала разом з ним. З 30.01.2023 року дочка навчається в 9-Г класі спеціалізованої школи I-III ступенів №234 м. Києвa. Відповідно до психолого-педагогічної характеристики з місця навчання ОСОБА_4 забезпечена всім необхідним шкільним приладдям, батько цікавиться навчанням дитини, підтримує зв`язок із закладом освіти та класним керівником. Також позивач посилається на звіт про здійснення відрахувань та виплат з грошового забезпечення №222/4/165/323/784 від 10.05.2023 року, відповідно до якого з нього за період з листопада 2022 poку по квітень 2023 pоку було всього утримано аліментів на суму 123 030,12 гpн, хоча вже з січня 2023 року дочка проживає разом із ним та перебувaє повністю на його утриманні. Таким чином, позивач стверджує, що оскільки на даний час він повністю утримує та піклується пpо дитину, то aлiмeнти на користь вiдповiдачки з нього стягуються безпідставно та наявні правові підстави для припинення стягнення аліментів, у зв`язку з чим він звернувся до суду із даним позовом. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року позов задоволено частково. Припинено стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 , на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, які стягуються з нього на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 27.07.2021, ухваленого у справі №758/3774/21. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн. У задоволенні решти вимог позивача відмовлено. Не погодившись з вказаним судовим рішенням, адвокат Буліменко Євген Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просила рішення Подільського районного суду м. Києва від 16.02.20224 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. 10 квітня 2024 року до Київського апеляційного суду представник апелянта звернувся з заявою щодо уточнення вимог апеляційної скарги (а.с. 24-25 том 2), в якій просив рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року в частині припинення стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні в цій частині позовних вимог. Також просив рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданого Подільського районним судом міста Києва на виконання рішення суду від 27.07.2021 року у справі №758/3774/21 залишити без змін. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що дитина з січня 2023 року змінила місце свого проживання і до від`їзду на навчання до Республіки Польща (16.08.2023 року) постійно проживала з позивачем. Насправді, дитина протягом цього періоду постійно проживала з відповідачкою за адресою: АДРЕСА_4 і саме відповідачка несла витрати на її утримання (придбання продуктів харчування, одягу та взуття для дитини, здійснення витрат, пов`язаних з навчанням дитини, витрат на дозвілля дитини тощо), а також брала більш активну участь у вихованні дитини. При цьому позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт зміни обставин (в даному випадку, зміна місця проживання дитини), з настанням якої закон пов`язує можливість вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від сплати аліментів. Також позивачем не надано доказів того, що він повністю утримує дитину. Вважає наданий позивачем акт обстеження умов проживання не міг би слугувати доказом цієї обставини, оскільки відповідно до частини другої ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказував, що факт навчання дитини у спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 234 м. Києва, яка знаходиться по АДРЕСА_5 , не свідчить про постійне проживання дитини разом з позивачем. Оскільки рішення про переведення дитини на навчання до зазначеного закладу освіти було ухвалене Позивачем та Відповідачкою спільно зважаючи на те, що спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 234 м. Києва є школою з поглибленим вивченням економіки і права та навчання у цій школі сприятиме засвоєнню дитиною знань на більш високому рівні. Вважає хибними висновки суду першої інстанції про те, що відповідачка, яка була допитана судом в якості свідка, начебто зазначала про те, що дитина у вказаний період проживала час від часу то з одним із батьків, то з іншим. Оскільки відповідачка під час допиту судом в якості свідка, який мав місце у судовому засіданні 19.12.2023 року, не зазначала про проживання дитини то з нею, то з позивачем. Навпаки, вона неодноразово наголошувала на тому, що дитина до від`їзду на навчання до Республіки Польща постійно проживала разом з нею, зокрема, з 26.05.2022 року за адресою: АДРЕСА_4 . На переконання представника апелянта сам по собі виїзд дитини на навчання до Республіки Польща не може розглядатися як обставина, з настанням якої може бути припинено стягнення з позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини. 30 квітня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача - адвоката Зотової Анастасії Володимирівни, яка просила в задоволенні апеляційної скарги представника відповідача відмовити в повному обсязі. 14 травня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання про долучення доказів від представника позивача - адвоката Затової А.В., в якому остання посилалась на те, що після отримання апеляційної скарги позивачем було встановлено, що у своїй скарзі відповідачка посилається на судовий наказ віл 08.08.2024 року у справі № 758/8838/23. Зазначений наказ не був предметом розгляду в суді першої інстанції. Представник позивача зазначила, що на даний час відкрито виконавче провадження № НОМЕР_9, згідно інформації з Єдиного реєстру виконавчих проваджень станом на 24.04.2024 року боржник (відповідачка) борг не сплачує, рішення не виконує. Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментах сформованої Подільським ВДВС у м. Києві загальна заборгованість, згідно з судовим наказом № 758/8838/23 від 15.08.2023 року виданого Подільським районним судом міста Києва, станом на 30.04.2024 року становить - 46800,54 грн. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на ч. 2 ст. 197 СК України та обгрунтовував свої висновки тим, що з урахуванням предмета спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає чи проживала дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема, з одержувачем аліментів чи з їх платником. Судом першої інстанції встановлено, що у період з січня 2023 року до 16.08.2023 року, тобто до дати виїзду дитини на навчання до Республіки Польща дитина постійно проживалал з позивачем. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, фактичне проживання дитини з особою, яка зобов`язана сплачувати аліменти на утримання цієї ж дитини на користь особи, з якою дитина на час подання позовної заяви проживає із позивачем, впливає на припинення з 16.06.2023 року для позивача сплати періодичних платежів (аліментів) на утримання доньки. Тому суд першої інстанції вважав позовні вимоги в частині припинення стягнення аліментів доведеними та такими що підлягають задоволенню. Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого Подільським районним судом міста Києва на виконання рішення суду від 27.07.2021 у справі №758/3774/21 суд першої інстанції керувався ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України та обгрунтовував свої висновки тим, що законодавством визначено можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, визначеному Розділом VII ЦПК України, тому вважав, що правові підстави для вирішення таких вимог в порядку позовного провадження відсутні. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що з 05.08.2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано згідно рішенням Подільського районного суду міста Києва від 05.03.2021 по справі №758/7529/20 (а.с. 17 том 1). Сторони сумісно мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 (а.с. 14 том 1). Згідно з рішенням Подільського районного суду містa Києва від 27.07.2021 року, ухваленим у справі №758/3774/21, з позивача стягуються аліменти на користь відповідачки на утримання їхньої дочки ОСОБА_6 у pозмipi 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 25.03.2021 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 18-19 том 1). Відповідно до зазначеного рішення суду та постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 01.12.2021 у виконавчому провадженні № НОМЕР_10 стягувачем аліментів є відповідачка. Із довідки Військової частини НОМЕР_6 Міністерства оборони України № НОМЕР_7 від 17.11.2023 року вбачається, що за період з 01.01.2022 року по 31.10.2023 року сума утриманих аліментів склала 474 486,66 грн (а.с. 151 том 1). Відповідно до інформації про зареєстроване місце проживання та згідно з витягом з Рeєстру територіальної громади міста Києва, позивач та його дочка зареєстровані за однією адресою, а саме: АДРЕСА_3 (а.с. 16 том 1). Відповідно до акту обстеження умов проживання № 58 від 30.05.2023 року, що був складений спеціалістом служби у справах дітей та cім`ї Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з батьком за адресою АДРЕСА_1 з січня 2023 року (а.с. 20 том 1). Відповідно до довідки Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 234 м. Києва з поглибленим вивченням економіки і права від 22.05.2023 року № 02-25/245 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно навчається в 9-Г класі у даній школі (а.с. 23 том 1). Відповідно до психолого-педагогічної характеристики сформованої Спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів № 234 м. Києва з поглибленим вивченням економіки і права від 22 травня 2023 року № 01-16/272 вбачається, що ОСОБА_7 навчається в 9-Г класі спеціалізовної школи І-ІІІ ступенів № 234 м. Києва з поглибленим вивченням економіки і права з 30.01.2023 року. Дитина забезпечена всім необхідним шкільним приладдям. ОСОБА_6 за період навчання зарекомендувала себе як старанна учениця. Емоційно дівчинка стабільна, в колективі доброзичлива, швидко встановлює контакти з однолітками, не байдужа до проблем класу, однокласників, завжди готова допомогти, охоче виконує доручення. В учнівському колективі почувається комфортно, знайшла друзів. У спілкуванні з вчителями учениця виявляє повагу, завжди ввічлива. Тато, ОСОБА_2 , цікавиться навчанням дитини, підтримує зв`язок з закладом освіти та класним керівником. (а.с. 24 том 1). Також в матеріалах справи міститься службова характеристика позивача ОСОБА_2 з місця роботи, а саме військової частини НОМЕР_8 , відповідно до якої останній характеризується позитивними якостями (а.с. 27 том 1). Також судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що з 16.08.2023 року дочка сторін не проживає ні з позивачем ні з відповідачем, оскільки фактично проживає у місті Тарнобжег, Республіка Польща, де навчається у Технікумі №

1. Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Відповідно до ст 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 193 СК України влаштування дитини до закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу не припиняє стягнення аліментів на користь того з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням. Відповідно до ч. 2 ст. 193 СК України якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах. Відповідно до ч. 3 ст. 193 СК України за рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Зазначені норми не встановлюють вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц (провадження № 61-3738св22). За своєю суттю аліменти це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні (такий висновок відповідає правовій позиції, неодноразово висловленій Верховним Судом, зокрема, у постановах від 4 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16-ц), від 03 лютого 2021 року (справа № 520/21069/18). Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 28.09.2022 року по справі № 686/18140/21, дійшов висновку, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача. Судом апеляційної інстанції встановлено, що більшість часу неповнолітня донька проживала разом з матір'ю, після розлучення з березня 2021 року по січень 2023 року. Доньці сторін на час розгляду справи виповнилось 16 років, і вона у відповідності до норм СК України має право самостійно визначати з ким із батьків їй проживати. Також апеляційним судом встановлено, що неповнолітня донька сторін з батьком прожила 7 місяців з січня 2023 року по серпень 2023 року. На час ухвалення судового рішення донька не проживає з батьками. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази не цільового використання аліментів відповідачем. В суді апеляційної інстанції позивач та його представник пояснили, що вони не звертались до служби у справах дітей щодо перевірки цільового використання відповідачем отримувача аліментів. В матеріалах справи відсутні докази не цільового використання аліментів. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не звертався щодо зміни способу виконання рішення, щодо перерахунку коштів на рахунок неповнолітньої доньки. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що порушуючи питання про припинення стягнення аліментів на дитину, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що донька проживає виключно з ним і знаходяться на його утриманні, як і не надав доказів того, що відповідачка використовує аліменти за нецільовим призначенням. Суд першої інстанції на зазначені обставини не звернув уваги та не дав їм належної оцінки. Суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції як підставу для припинення аліментів проживання з батьком 7 місяців, адже для припинення аліментів необхідно враховувати і інші обставини. Що стосується наданого позивачем до суду першої інстанції акту обстеження умов проживання № 58 від 30.05.2023 року, складеним головним спеціалістом відділу соціально-правового захисту дітей Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва Дяченко С.О., про те, що починаючи з січня 2023 року ОСОБА_4 проживала разом з позивачем за адресою АДРЕСА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає, що само по собі перебування доньки за місцем проживання позивача як батька та платника аліментів не звільняє останнього від обов`язку сплачувати аліменти на утримання дитини, стягнуті відповідно до судового рішення, оскільки в даному випадку платник аліментів, як батько має право на підтримання із дитиною регулярних особистих стосунків і зобов`язаний брати участь у вихованні дитини, спілкуватись із ним, піклуватися про здоров`я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток, у тому числі і за місцем свого проживання. За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач не довів тієї обставини, що з січня 2023 року його донька перебуває виключно на його утримання, аліменти отримані відповідачем використовуються не за призначенням, а отже не довів, що виникли обставини, які зумовлюють припинення сплати ним аліментів на користь відповідачки в розумінні ч. 4 ст. 273 ЦПК України, а висновки суду про задоволення позову в цій частині є помилковими. Отже позовні вимоги про припинення стягнення аліментів не підлягають до задоволення. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що той факт, що позивач утримує доньку під час її проживання з ним, не може бути підставою для припинення стягнення з нього аліментів повністю з огляду на вищевказані обставини утримання доньки і відповідачкою, хоча може бути врахований при вирішенні спору між сторонами в разі його виникнення щодо зменшення розміру стягуваних аліментів. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого Подільським районним судом міста Києва на виконання рішення суду від 27.07.2021 року у справі №758/3774/21, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції про те, що законодавством визначено можливість визнання документа таким, що не підлягає виконанню, у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, визначеному Розділом VІІ ЦПК України, тому відсутні правові підстави для вирішення таких вимог в порядку позовного провадження. Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині припинення стягнення з позивача аліментів заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнові права позивача не було порушено відповідачем. Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав керуватись правовими висновками викладені Верховним Судом у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, та у постанові від 28 вересня 2022 року по справі № 686/18140/21. Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до п.п. в) п.4 ч.1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як вбачається з матеріалів справи, при подачі апеляційної скарги згідно з платіжною інструкцією № 44777243 від 12 квітня 2024 року ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 1610,40 грн. (а.с. 29 том 2), однак при зверненні до суду ОСОБА_2 у силу вимог п. 3, п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору за подачу позовної заяви про припинення стягнення аліментів, відтак, понесені ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подачу апеляційної скарги належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду в частині задоволення позовних вимог про припинення стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 , на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не відповідають обставинам справи та вимогам закону, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Буліменко Євгена Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року в частині задоволених позовних вимог про припинення стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліментів на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, які стягуються з нього на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 27.07.2021, ухваленого у справі №758/3774/21 - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін. Компенсувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ) судові витрати у вигляді судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн 40 коп. за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено «16» травня 2024 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді Д.Р. Гаращенко В.І. Олійник