Постанова 4852 № 340/7437/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 травня 2024 року м. Дніпросправа № 340/7437/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року (суддя Черниш О.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кіровоградської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року позов задоволено. Суд вирішив стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 148 708,01 грн. Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають. Зазначено, що судом не було враховано, що з моменту винесення рішення про поновлення на посаді позивач із заявами про поновлення на роботі до Кіровоградської обласної прокуратури не звертався, виконавчі документи також не надходили. Листи відділу кадрової роботи, направлені 27.01.2023, 24.02.2023 та 19.06.2023 на адресу позивача повертались у зв`язку з відсутністю адресата за місцем проживання. Зазначене свідчить про відсутність вини відповідача у несвоєчасному поновленні позивача на посаді. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури з 2007 року на різних посадах, з 12.05.2020 року обіймав посаду заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами - начальника організаційно-методичного відділу прокуратури Кіровоградської області. Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення №180 від 02.04.2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. На підставі цього рішення наказом керівника Кіровоградської обласної прокуратури №331к від 24.06.2021 року позивача звільнено з займаної посади відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24.06.2021 року. Не погодившись зі своїм звільненням, позивач у липні 2021 року звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Кіровоградської обласної прокуратури, керівника Кіровоградської обласної прокуратури про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування рішень. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 року у справі №340/4319/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Проте постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 року у цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 року скасовано. Визнано протиправним та скасовано рішення другої кадрової комісії №180 від 02.04.2020 року про неуспішне проходження атестації заступником начальника управління - начальником організаційно-методичного відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Кіровоградської обласної прокуратури №331к від 24.06.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами - начальника організаційно-методичного відділу прокуратури області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24.06.2021 року. Поновлено ОСОБА_1 на раніше займаній ним посаді заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами - начальника організаційно-методичного відділу прокуратури області або на аналогічній посаді Кіровоградської обласної прокуратури з 25.06.2021 року. Стягнуто з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 25.06.2021 року по 07.07.2022 року у розмірі 139 249,55 грн. Вказана постанова суду набрала законної сили з дати її прийняття 07.07.2022 року. Ухвалами Верховного Суду від 23.02.2023 року та від 21.03.2023 року відкриті касаційні провадження за касаційними скаргами Кіровоградської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 року у справі №340/4319/21, а ухвалою Верховного Суду від 11.05.2023 року ці касаційні провадження закриті. Згодом керівник Кіровоградської обласної прокуратури видав наказ №119к від 09.08.2023 року, яким на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 року у справі №340/4319/21 скасовано наказ керівника Кіровоградської обласної прокуратури №331к від 24.06.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами - начальника організаційно-методичного відділу прокуратури Кіровоградської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами - начальника організаційно-методичного відділу прокуратури Кіровоградської області з 25.06.2021 року. Позивач ознайомився з цим наказом 17.08.2023 року і вже 04.09.2023 року звернувся до суду з позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що позивач відповідно до статті 236 КЗпП України має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 129-1 Конституцій України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. За статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Відповідно до частини восьмої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Згідно зі статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Колегія суддів бере до уваги, що Верховний Суд неодноразово викладав висновки щодо застосування статті 236 КЗпП України стосовно виконання рішення суду про поновлення на роботі/посаді, яке допущене до негайного виконання. Зокрема у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/19103/19 Верховний Суд з цього приводу зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави. Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Верховний Суд підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника. Як зауважив Верховний Суд у справі № 640/19103/19 відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Верховний Суд наголосив, що наведені приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі. У підсумку суд касаційної інстанції у справі № 640/19103/19 констатував, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 460/600/22, який, урахувавши раніше висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування статті 236 КЗпП України, зазначив, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді. Колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги про те, що право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі виникає лише за наявності вини роботодавця у невиданні відповідного наказу про поновлення працівника на роботі. Доводи про те, що позивач не вживав заходів для своєчасного виконання судового рішення про поновлення його на посаді не заперечують того, що відповідач, зволікаючи і очікуючи ініціативи з боку працівника, допустив таким чином затримку у його виконанні. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Постанова у повному обсязі складена 15 травня 2024 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш