Постанова 4850 № 360/706/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2024 року справа №360/706/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В. , Компанієць І.Д. , розглянувши апеляційну скаргу Новоайдарської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 р. у справі № 360/706/23 (головуючий І інстанції К.Є. Петросян) за позовом ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Новоайдарської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області ( далі - відповідач), в якому просив: -визнати противоправними дії Новоайдарської селищної ради по оприлюдненню не в повному обсязі публічної інформації, а саме відсутність прізвища, ім`я та по батькові особи в копії в рішенні сесії Новоайдарської селищної ради № 21/2 від 21.10.2021, розміщеного на офіційному сайті Новоайдарської селищної ради; -зобов`язати Новоайдарську селищну раду оприлюднити публічну інформацію в повному обсязі в копії рішення сесії Новоайдарської селищної ради № 21/2 від 21.10.2021, розміщеного на офіційному сайті Новоайдарської селищної ради. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року суд замінив відповідача у справі Новоайдарську селищну раду на його правонаступника Новоайдарську селищну військову адміністрацію Щастинського району Луганської області. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року задоволено позовні вимоги, а саме судом: Визнав протиправними дії Новоайдарської селищної ради, що полягають в оприлюдненні на офіційному веб-сайті не в повному обсязі публічної інформації, а саме відсутність в рішенні Новоайдарської селищної ради № 21/2 від 21.10.2021 прізвища, ім`я та по батькові особи, відносно якої прийнято це рішення. Зобов`язав Новоайдарську селищну військову адміністрацію Щастинського району Луганської області оприлюднити на офіційному веб-порталі в повному обсязі публічну інформацію в рішенні Новоайдарської селищної ради № 21/2 від 21.10.2021. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Новоайдарської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп). Новоайдарська селищна військова адміністрація Щастинського району Луганської області, не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій, у зв`язку, з невірним застосуванням та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати частково рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині зобов`язання Новоайдарської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області оприлюднити на офіційному веб-порталі в повному обсязі публічну інформацію в рішенні Новоайдарської селищної ради № 21/2 від 21.10.2021, стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Новоайдарської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Новоайдарська селищна військова адміністрація погоджується з тим, що у розумінні Закону України № 2939-VI, Новоайдарська селищна рада є розпорядником інформації відображеної та задокументованої у проєктах рішень та рішеннях, які вона видає в межах своїх повноважень та відповідно до статей 14,15 цього Закону зобов`язана їх оприлюднювати у порядку, визначеному Законом. Новоайдарська селищна військова адміністрація є органом державної влади, який тимчасово, на період воєнного стану, здійснює повноваження, визначені Законом № 389-VIII. Виходячи із правового статусу Новоайдарська селищна військова адміністрація не входить до системи органів місцевого самоврядування, визначеної Законом № 280/97- ВР, а відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є правонаступником Новоайдарської селищної ради у розумінні положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Суд, не посилаючись на норму закону, дійшов висновку, що до Новоайдарської селищної військової адміністрації Щастинського району перейшли повноваження Новоайдарської селищної ради, і в розумінні закону № 2939-VI Про доступ до публічної інформації Новоайдарська селищна військова адміністрація Щастинського району є розпорядником інформації, а саме: рішення Новоайдарської селищної ради № 21/2 від 21.10.2021 року та зобов`язана його оприлюднити на офіційному сайті. Законами України № 389-VIII, № 280/97-ВР, постановою Верховної Ради України від 03.11.2022 № 2705-IX не передбачено виконання військовою адміністрацією та її керівником обов`язків органів місцевого самоврядування та несення ними відповідальності за діяльність/бездіяльність таких органів. У розумінні Закону № 2939-VI, Новоайдарська селищна військова адміністрація не є розпорядником інформації, відображеної та задокументованої у проєктах рішень та рішеннях Новоайдарської селищної ради, та відповідно до статей 14,15 Закону № 2939-VI не має повноважень та обов`язку щодо оприлюднення рішення Новоайдарської селищної ради № 21/2 від 21.10.2021. Враховуючи, що матеріально-технічна база, документи, окремі працівники селищної ради та її виконавчих органів залишилися на окупованій території, доступ Новоайдарської селищної військової адміністрації до рішень сесії Новоайдарської селищної ради обмежений лише тими актами, які розміщенні у вільному доступі на офіційному веб - сайті Новоайдарської селищної ради за посиланням: https://novoaydarska.gromada.org.ua/docs/ . Таким чином, разом з відсутністю, відповідно до закону, у Новоайдарської селищної військової адміністрації прав та обов`язків розпорядника інформації оприлюднювати проєкти актів та рішення Новоайдарської селищної ради, у військової адміністрації також відсутня технічна можливість виконати судове рішення від 04.09.2023 у цій частині. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Як слідує зі змісту позовної заяви, позивача на офіційному сайті Новоайдарської селищної ради ним було виявлено рішення відповідача за № 21/2 від 21.10.2021, яке стосується відносин між ОСОБА_1 , та Новоайдарською селищною радою. Зазначене рішення, оприлюднене відповідачем на офіційному сайті, не містило в собі найменування особи (ПІБ), в інтересах якої воно було прийнято. 13.06.2023 позивач звернувся на електронну адресу відповідача із запитом про надання в електронному вигляді копії рішення сесії Новоайдарської селищної ради № 21/2 від 21.10.2021, що не заперечується відповідачем. Листом від 15.06.2023 за №1002 Hoвоайдарська селищна військова адміністрація Щастинського району Луганської області у відповідності до Закону України Про доступ до публічної інформації надіслала позивачу, зокрема копію рішення сесії Новоайдарської селищної ради № 21/2 від 21.10.2021, в якому також не містилось найменування особи, в інтересах якої прийнято відповідне рішення. Вважаючи, що відповідачем порушено права позивача, які полягають у розміщенні на офіційному сайті неповної інформації, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 34 Конституції України, гарантовано кожному право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Інформація про заробітну плату та інші виплати працівнику державного органу або органу місцевого самоврядування є інформацією про фізичну особу. Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Статтею 1 Закону України «Про інформацію» 2 жовтня 1992 року N 2657-XII ( далі Закон № 2657) визначено, що документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. Захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї. Інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Як встановлено, частинами 1 та 2 статті 7 цього Закону, право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Відповідно до статті 5 Закону № 2657-ХІІ, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі Закон № 2939). Суд зазначає, що Закон № 2939, як спеціальний закон, має пріоритет перед іншими законодавчими актами і повинен виконуватися усіма розпорядниками інформації. Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 20 Закону № 2657-ХІІ, за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 6 Закону № 2939-VI, інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону. Відповідно до статті 7 Закону № 2939-VI, конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині 1 і 2 статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною 1 статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. За приписами статі 8 Закону № 2939-VI, таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами. Згідно частини 1-3 статті 21 Закону № 2657-XII, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами. Відповідно до статей 32, 34 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Згідно офіційного тлумачення положень частин 1, 2 статті 32, частин 2, 3 статті 34 Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012, - інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Отже, вищевказаними нормами можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації. Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини 2 статі 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». При цьому, згідно положень частини 7 статті 6 Закону № 2939-VI, обмеженню в доступі підлягає певна інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Отже, Закон України "Про доступ до публічної інформації" прямо забороняє розпоряднику інформації відмовляти у доступі до документу, натомість наділяючи розпорядника інформації правом визначення обсягів інформації, що надається. Статтею 12 Закону № 2939 визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. За пунктом 1 частини 1 та частиною 4 статті 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом У пункті 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939 визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Згідно з п. 2, 5-1 ч. 1, ч.2 ст. 15 Закону № 2939-VI, розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема: нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності; перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних; Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Вимоги цієї частини щодо строку оприлюднення не застосовуються до проектів рішень органів місцевого самоврядування, спрямованих на надання адміністративних послуг, якщо це призведе до порушення встановленого законом строку надання відповідної адміністративної послуги. Частиною 17 статті 46 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) визначено, що сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". За частинами 1, 3, 11, 12 статті 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки. В актах та проектах актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування не може бути обмежено доступ до інформації про витрати чи інше розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним чи комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримують ці кошти або майно, а також до іншої інформації, обмеження доступу до якої заборонено законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Положеннями статті 23 Закону № 2939 передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Матеріали справи свідчать, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 по справі № 360/3692/21, що набрало законної сили 15.02.2022, позовні вимоги ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково: визнано противоправним та скасовано рішення п`ятої позачергової сесії Новоайдарської селищної ради восьмого скликання № 5/7 від 14.01.2021 Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 29.09.2017 про надання у користування для ведення фермерського господарства на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/3862/20 від 21.20.2020; зобов`язано Новоайдарську селищну раду прийняти на найближчому пленарному засіданні у встановлений законом спосіб рішення про повторний розгляд заяви від 29.09.2017 про надання ОСОБА_1 у користування відповідно до Земельного кодексу України земельних ділянок загальною площею 16,1804 га, з яких: площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183, розташованих в межах населеного пункту смт. Новоайдар, на території, яка враховується в Новоайдарській селищній раді Луганської області, для ведення фермерського господарства. На виконання рішення суду по зазначеній справі Новоайдарською селищною радою прийнято рішення від 21.10.2021 № 21/2. Згідно інформації з офіційного сайту Новоайдарської громади у розділі Документи станом на час розгляду справи (https://novoaydarska.gromada.org.ua/docs/988589/), вбачається що відповідним рішенням № 21/2 від 21.10.2021 Про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду відмовлено у наданні в користування земельних ділянок загальною площею 16,1804 га, в тому числі: ділянка площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, ділянка площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183, розташованих в межах населеного пункту смт. Новоайдар, на території Новоайдарської селищної територіальної громади Щастинського району Луганської області, для ведення фермерського господарства. При цьому, рішення опубліковано із прихованими персональними даними фізичної особи, стосовно якої його прийнято, що не заперечується відповідачем. Як вірно зазначено судом першої інстанції, вищенаведені положення законів, якими врегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що не підлягає обмеженню публічна інформація про прізвища, ім`я, по батькові фізичних осіб, умови отримання від органів державної влади і органів місцевого самоврядування у користування або у власність державного або комунального майна, земельних ділянок, коштів, копії відповідних правових актів й договорів, які містять вказану інформацію. Зазначене узгоджується із правовим висновком, висловленим Верховним Судом України у постанові від 08 листопада 2016 року у справі № 299/2507/14-а. Рішення Новоайдарської селищної ради № 21/2 від 21.10.2021 стосується відмови у наданні фізичній особі у користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства, а тому в силу вимог чинного законодавства інформація про особу, відносно якої воно прийнято, не підлягає обмеженню. Відповідно, суд першої інстанції, дійшов до вірного висновку, що обмеження Новоайдарською селищною радою доступу до такої інформації в оприлюднених на її офіційному веб-сайті рішеннях, є порушенням вимог Закону № 2939-VІ та Закону № 280/97-ВР. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.09.2020 у справі № 9901/159/20 та від 31.03.2021 у справі 9901/347/20 висловила позицію, згідно з якою протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, у який мало бути вчинено дію або прийнято рішення. За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.07.2021 у справі № 9901/116/20, правомірність оскаржуваних дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень оцінюється на час їх вчинення. Враховуючи вказані висновки Великої Палати Верховного Суду та те, що протягом встановленого законом строку та на момент подання позивачем позову до суду, відповідачем не оприлюднено набори даних у формі відкритих даних відповідно до Постанови №835 на офіційному вебсайті та вебсторінці Єдиного державного вебпорталу відкритих даних, суд дійшов висновку, що ним відповідачем допущено протиправну бездіяльність. Колегія суддів не приймає посилання відповідача на окупацію території та обмежений доступ до документів, оскільки зазначене не спростовує невиконання розпорядником інформації своїх обов`язків до окупації. Щодо посилання скаржника на відсутність доступу до рішень Новоайдарської селищної ради, колегія суддів зазначає, що відсутність у розпорядника публічної інформації доступу до архіву та рішень ради у паперовій формі не є підставою для відмови у наданні публічної інформації громадянам, та не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, проте таким обставинам може бути надана оцінка в процесі виконання судового рішення. Щодо посилання скаржника на те, що він не є правонаступником прав та обов`язків Новоайдарської селищної ради, колегія суддів зазначає наступне. Як зазначалось, згідно ч. 1-3, 9 ст. 4 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389) на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування. Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом. Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації. Начальником військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) може бути призначений відповідний сільський, селищний, міський голова. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій населених пунктів повноваження військово-цивільних адміністрацій цих населених пунктів припиняються з дня початку здійснення відповідною військовою адміністрацією своїх повноважень. У разі утворення районних, обласних військових адміністрацій у день набрання чинності актом Президента України про їх утворення припиняються повноваження відповідних районних, обласних військово-цивільних адміністрацій. За п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 10 Закону № 389 у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування: 1) начальник військової адміністрації: крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови; може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду); 2) апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику відповідної військової адміністрації. За приписами пункту 1 частини 2-1 статті 28 Закону, у разі введення воєнного стану в окремих місцевостях у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях: у день набрання чинності актом Президента України про утворення військової адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження: сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування, старост - у разі утворення військової адміністрації відповідного населеного пункту (населених пунктів). Згідно пп. 1 п. 1 постанови ВРУ № 2705-ІХ від 03.11.2022 року Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Сватівському, Старобільському, Щастинському районах Луганської області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України Про правовий режим воєнного стану у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування: начальники Сватівської міської, Білокуракинської, Красноріченської, Лозно-Олександрівської, Нижньодуванської, Троїцької селищних та Коломийчиської сільської військових адміністрацій Сватівського району, Старобільської міської, Біловодської, Білолуцької, Марківської, Міловської, Новопсковської селищних, Чмирівської та Шульгинської сільських військових адміністрацій Старобільського району, Щастинської міської, Новоайдарської, Станично-Луганської селищних, Нижньотеплівської та Широківської сільських військових адміністрацій Щастинського району Луганської області: крім повноважень, віднесених до їх компетенції Законом України Про правовий режим воєнного стану, здійснюють повноваження відповідних сільських, селищних та міських рад, їх виконавчих комітетів, відповідних сільських, селищних, міських голів; можуть затвердити тимчасову структуру виконавчих органів відповідної сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду). За витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Новоайдарська селищна військова адміністрація Щастинського району Луганської області (ідентифікаційний код 44840780, місцезнаходження: вул. Дружби, 1, смт Новоайдар, Щастинський район, Луганська область, 93500) є органом державної влади, державна реєстрація створення юридичної особи проведена 29 вересня 2022 року, номер запису: 1010621020000000012. Новоайдарську селищну раду на момент виникнення спірних правовідносин не припинено як юридичну особу, але не здійснює покладені на неї Конституцією та законами України повноваження у зв`язку з знаходженням під окупацією, проте її повноваження припинені наразі в силу Закону України Про правовий режим воєнного стану та постанови ВРУ № 2705-ІХ від 03.11.2022 року, а права та обов`язки виконує Новоайдарська селищна військова адміністрація Щастинського району Луганської області. На підставі викладено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обраного способу захисту шляхом зобов`язання саме Новоайдарську селищну військову адміністрацію Щастинського району Луганської області оприлюднити на офіційному веб-порталі в повному обсязі публічну інформацію в рішенні Новоайдарської селищної ради № 21/2 від 21.10.2021, та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань саме Новоайдарської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Новоайдарської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 р. у справі № 360/706/23 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 р. у справі № 360/706/23 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 16 травня 2024 року. Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді І.Д. Компанієць І.В. Геращенко