Ухвала КАС ВС № 215/4094/22

УХВАЛА 15 травня 2024 року м. Київ справа №215/4094/22 адміністративне провадження №Зі/990/55/24 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Мельник-Томенко Ж. М., Загороднюка А. Г., Мартинюк Н. М. від участі у розгляді справи №215/4094/22 за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Каретіної О.В. та просив: - встановити наявність компетенції (повноважень) відповідача у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 26 листопада 2020 року вх.309 надати дату направлення заяви від 01 серпня 2022 року вх.916 надати належно завірені дві копії цієї заяви позивача і дві копії рішення в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України до правової позиції статей 3, 22, 144 Конституції України і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов`язати виконати таку процедуру; - визнати протиправною бездіяльність відповідача у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 01 серпня 2022 року вх.916 на підставі правового порядку постанови КМУ від 06 жовтня 2021 року №1040 надати білети для складання іспиту в Дніпропетровському обласному центрі соціальних служб під час війни в режимі відеоконференції та зобов`язати виконати таку процедуру; - встановити наявність компетенції (повноважень) відповідача у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 01 серпня 2022 року вх.916 на підставі правового порядку статті 13 ЗУ "Про соціальні послуги" співробітничати з позивачем та включити його до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов`язати виконати таку процедуру. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у справі №215/4094/22. Адміністративний позов ОСОБА_1 повернуто позивачеві. Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії: головуючий суддя Мельник-Томенко Ж.М., судді Загороднюк А.Г., Мартинюк Н.М. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. 07 травня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюка А.Г., Мартинюк Н.М. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2024 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів і передано її до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюка А.Г., Мартинюк Н.М. у справі №512/4094/22 передано для вирішення судді Соколову В. М. Заява про відвід суддів вмотивована тим, що не можна довіряти суддям, які гарантії статті 46 Конституції України не захищають, не вважають соціальними, не зазначають мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного ним з посиланням на норми права, не підкорюються статті 248 КАСУ, частині другій статті 8 Закону України «Про судовий збір» - таке свавілля суддів при захисті соціальних прав в соціальній державі не припустимо. Позивач вказує, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може звільнити від сплати судового збору на підставі, коли позивачами є малозабезпечені сім`ї і предметом позову є захист соціальних прав, а судді штучно створюють перешкоди для захисту гарантій статті 46 Конституції України, які ганебно не вважають соціальними, тому відмовляються витребувати справу. Також, заявник зазначає, що строк з`ясовується по поштовим повідомленням, по єдиному реєстру поштових відправлень, тому судді відмовляються витребувати по своїй ініціативі необхідні докази для повного, всебічного розгляду справи. ОСОБА_1 звертає увагу, що без відкриття провадження у справі неможлива перевірка правильності кваліфікації дій суду та забезпечення формування правозастосовної практики. Заявник наголошує, що судді створюють штучні перешкоди для виконання своїх обов`язків, перевищують владу та службові повноваження, навмисно затягують строки розгляду скарги, не надають ухвали про відкриття провадження, використовують диктатуру судової влади, абстрактність, ілюзійність своєї діяльності для домінування, з метою використання своїх можливостей для задоволення своїх власних потреб, що призведе до результату розгляду скарги в якому прямо заінтересовані судді. З огляду на викладене вважає, що судді не можуть забезпечити позивачу об`єктивний та неупереджений розгляд справи. Розглянувши цю заяву, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Враховуючи нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи. Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У цьому зв`язку Верховний Суд принагідно зауважує, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної. При цьому слід звернути увагу на те, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді, а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості Суд уважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, практика ЄСПЛ свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45- 50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти"). У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02, пункт 49) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", № 33958/96, пункт 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", від 10 червня 1996 року, пункт 38). Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо). Таким чином не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Зі змісту заяви про відвід суддів слідує, що необхідність відводу суддів Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюка А.Г., Мартинюк Н.М. у розгляді справи №215/4094/22 позивач мотивує тим, що судді зацікавленні у результаті розгляду цієї справи. Згідно з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Доводи заявника зводяться до незгоди з постановленою Верховним Судом 12 квітня 2024 року ухвалою про залишення касаційної скарги без руху, а саме мотивами, якими Суд керувався, відмовляючи у звільненні від сплати судового збору. Отже, мотиви, наведені у поданій заяві, не є чинником, який може свідчити про упередженість та необ`єктивність суддів та не можуть слугувати підставою для відведення суддів Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюка А.Г., Мартинюк Н.М. оскільки фактично зводяться до припущень позивача. Понад те, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. За таких обставин, заява про відвід суддів Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюка А.Г., Мартинюк Н.М. є необґрунтованою. У частині четвертій статті 40 КАС України закріплено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Мельник-Томенко Ж. М., Загороднюка А. Г., Мартинюк Н. М. від участі у розгляді справи №215/4094/22 за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Соколов