Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 350/1247/16-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 350/1247/16-а пров. № А/857/2019/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Мікули О.І., Курильця А.Р., за участю секретаря судового засідання Гриньків І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09 січня 2024 року про встановлення судового контролю у справі (головуючий суддя Бейко А.М., селище Рожнятів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,- В С Т А Н О В И В : постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2016 року у справі №350/1247/16-а визнано дії Управління пенсійного фонду України в Рожнятівському районі по прийняттю рішення №184/Б-15 від 21.09.2016 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року - протиправними. Скасовано рішення №0184/6-15 від 21.09.2016 Управління пенсійного фонду України в Рожнятівському районі про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014; зобов?язано Управління пенсійного фонду України в Рожнятівському районі зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №01789-XII (в редакціях Закону від 05.10.1995 №358/95-BP та від 12.07.2001 №2663-ІІІ), період роботи з 16.11.1994 по 30.09.1997 року на посаді державного службовця; зобов`язано Управління пенсійного фонду України в Рожнятівському районі призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII (в редакціях Закону від 05.10.1995 №358/95-BP та від 12.07.2001 №2663-III) з 14.09.2016, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи. ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву в порядку статті 382 КАС України, в якій просив встановити судовий контроль у вказаній вище справі шляхом зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подати у визначений судом строк звіт про виконання вищезазначеної постанови; за наслідками розгляду такого звіту вирішити питання про накладення на керівника Головного пенсійного фонду України в Івано-Франківській області штрафу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09 січня 2024 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2016 року у справі №350/1247/16-а - задоволено. Зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківської області протягом 2 місяців з часу отримання ухвали подати суду звіт про виконання постанови Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2016 року у справі №350/1247/16-а. Не погодившись з таким судовим рішенням, Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківської області оскаржило його в апеляційному порядку, просить ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених вимог. В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовґязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Згідно з п. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію за вислугу років, на виконання рішення Рожнятівського районного суду №350/1247/16-а від 15.11.2016, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням страхового стажу 29 років 10 місяців 3 дні та стажу роботи на прокурорських посадах 21 рік 9 місяців 24 дні в розмірі 90% від суми місячного (чинного) заробітку з 14.09.2016 року. Розмір пенсії з дати призначення складає 9403,40 грн. (тобто, обчислення пенсії здійснено від заробітку 10448,22 грн., згідно довідки про заробітну плату № 18-468 вих-16 від 13.09.2016, виданої Прокуратурою Івано-Франківської області ОСОБА_1 - 10448,22 х 90 % = 9403,40 грн.). З 13.12.2016 ОСОБА_1 призначено підвищення як жителю гірського населеного пункту і розмір пенсії склав 10740,00 грн. (максимальний розмір). Вважає, що висновок суду першої інстанції, викладений в оскаржуваній ухвалі, є безпідставним, виходячи з того, що умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015 визначалися Законом України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (надалі - Закон № 1789-ХІІ). 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (надалі - Закон № 1697- VII). Згідно з п. 1 ч. 3 розділу 12 «Прикінцеві положення» визнано таким, що втратив чинність Закон України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру», крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів. Згідно з абз.1 ч. 15 ст. 86 Закону України № 1697- VII (в редакції Закону №911- VIIІ від 24.12.2015 та Закону №1774 від 06.12.2016) тимчасово, по 31 грудня 2017 року особам (крім, осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889- VII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачувались. Відповідно до абз. 3 п. 15 ст.86 Закону № 1697- VII (із змінами, внесеними згідно із Законом №2249- VIIІ від 19.12.2017) з 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до абз. 4 п. 15 ст.86 Закону № 1697- VII (із змінами, внесеними згідно Законів №911-VIIІ від 24.12.2015, №1774 від 06.12.2016) після звільнення із роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Виплата пенсії за 2016-2017 роки не проводилась, так як, ОСОБА_1 працював і продовжував працювати в прокуратурі Івано-Франківської області на посадах, які дають право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Законом України від 03.10.2017 року №2148- VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни щодо порядку виплати пенсій працюючим пенсіонерам. Виплату пенсії ОСОБА_1 здійснено з 01.10.2017 року, оскільки, відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Законів № 213- VIIІ від 02.03.2015, № 911- VIIІ від 24.12.2015 (з внесеними змінами), тимчасово по 31.12.2017 пенсії, призначені відповідно до Закону № 1697 особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», не виплачуються. Особам, яким пенсії призначено відповідно до спецзаконів, в тому числі, Закону № 1697, з датою призначення після 01.10.2011 року та які не набули права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за умови, якщо вони працюють на посадах передбачених пунктом 13-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 01.10.2017 року пенсія виплачується в розмірі обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсії, які призначались до 01.10.2017 р. за спецзаконами фінансуються з двох джерел: одна частина, обчислена за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - з Пенсійного фонду України, а різниця - за рахунок Державного бюджету. Розпорядженням від 12.01.2018 ОСОБА_2 відновлено виплату пенсії з 01.10.2017 в розмірі 3115,07 грн., яку обчислено згідно норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж ОСОБА_2 складає 29 років 10 місяців, коефіцієнт страхового стажу 0,29833 (29 х 12 + 10 = 358 : 1200). Середньомісячний заробіток за період з 01.07.2000 р. по 31.08.2016 р. становив 8701,41 грн. (2,31150 х 3764,40 грн.). Розмір пенсії з 01.10.2017 р. склав 3115,07 грн., в тому числі: 2595,89 грн. - основний розмір пенсії (8701,41 х 0,29833); 519,18 грн. - підвищення за проживання в гірському населеному пункті. Надалі проводився перерахунок пенсії ОСОБА_1 в зв`язку з індексацією заробітку (з 01.03.2019, з 01.05.2020, з 01.03.2021). Розмір пенсії ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.03.2023 року складає - 6127,72 грн, а саме: 5106,43 грн.- загальний розмір пенсії; 1021,29 грн.- підвищення жителю гірського району. У разі звільнення ОСОБА_1 з посади, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», або інших спецзаконів, йому буде проведено перерахунок пенсії згідно цього Закону, враховуючи перерахований розмір пенсії на підставі заяви і представлених ним документів 26.01.2021. Крім того, апелянт зазначає, що у 2021 році ОСОБА_1 звертався до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просив: - визнати протиправним рішення відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60% від заробітної плати; - визнати протиправною відмову відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003; - зобов`язати відповідача здійснити з 01.01.2021 перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до частини дванадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697- VII від 14.10.2014 у розмірі 90% від усіх складових заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури №21-27 вих-21 від 26.01.2021, здійснити перерахунок пенсії, яка виплачується відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІУ від 09.07.2003 згідно до довідки прокуратури №21-27 вих-21 від 26.01.2021 та виплачувати її у зміненому розмірі з 01.01.2021. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.03.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023, у задоволенні позову відмовлено. Зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням рішень в адміністративних справах - це зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення ( стаття 382 КАС України) та шляхом вирішення і розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби ( стаття 287 КАС України ). Так, частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України та підпункту «г» пункту 4 частини 1 статті 322 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині рішення суду першої чи апеляційної інстанції у разі необхідності вказується порядок і строк виконання рішення чи, відповідно, може бути встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття рішення/постанови у справі. Аналізуючи наведені законодавчі приписи апелянт вважає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки, встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття судового рішення у справі. Під час прийняття рішення у справі суд першої інстанції не встановив судового контролю за виконанням рішення відповідачем, оскільки позивач не заявляв такої вимоги. Такий висновок узгоджується з правовою позицією наведеною у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.03.2017, а також кореспондується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.04.2019 по справі № 523/15136/15-а, від 31.07.2018 у справі №2535/7638/16-а та ухвалі від 23.04.2019 по справі №805/516/18-а. Згідно постанови Верховного Суду у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 зазначено, що підставою застосування норм ст.383 КАС України є саме невиконання судового рішення та обставин, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області рішення Рожнятівського районного суду №350/1247/16-а від 15.11.2016 виконано. Отже, у разі звернення позивача із заявою про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття рішення у справі, суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду 10.12.2018 у справі № 807/2358/15. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив таку залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань. Згідно матеріалів справи постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2016 року у справі №350/1247/16-а визнано дії Управління пенсійного фонду України в Рожнятівському районі по прийняттю рішення №184/Б-15 від 21.09.2016 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року - протиправними. Скасовано рішення №0184/6-15 від 21.09.2016 Управління пенсійного фонду України в Рожнятівському районі про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014; зобов?язано Управління пенсійного фонду України в Рожнятівському районі зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №01789-XII (в редакціях Закону від 05.10.1995 №358/95-BP та від 12.07.2001 №2663-ІІІ), період роботи з 16.11.1994 по 30.09.1997 року на посаді державного службовця; зобов`язано Управління пенсійного фонду України в Рожнятівському районі призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII (в редакціях Закону від 05.10.1995 №358/95-BP та від 12.07.2001 №2663-III) з 14.09.2016, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи. Постанова набрала законної сили 27.01.2017. З довідки №1557 від 07.09.2023 вбачається, що ОСОБА_1 нараховано, однак не виплачено пенсію за віком за період з листопада 2016 року по листопад 2017 року у розмірі 116286,01 грн., з яких 9403,40 грн. за листопад 2016 року, 10222,61 грн. за грудень 2016 року, а також 10740 грн. за кожен місяць починаючи з січня 2017 року по вересень 2017 року (включно). Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч.1 ст. 383 КАС України). Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч.1 ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглянув справу як суд першої інстанції. Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. На момент розгляду заяви про встановлення судового контролю вищезазначене рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області не скасовано та набрало законної сили. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання постанови Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2016 року у справі №3501247/16-а ОСОБА_1 нараховано, однак не виплачено пенсію за віком за період з листопада 2016 року по листопад 2017 року у розмірі 116286,01 грн. Однак, суд поза увагою залишив ту обставину, що рішення суду постановлено 15 листопада 2016 року, відтак порушене право позивача захищено в частині нарахування та виплати пенсії з 14.09.2016 по 15.11 2016. Суд не може постановляти рішення про захист порушеного права на майбутнє. Тому, вирішувати питання про встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення в період з листопада 2016 по листопад 2017 є помилковим, оскільки суд у вказаний період не досліджував питання про порушення прав позивача. Крім того, постановляючи ухвалу суд першої інстанції покликався на положення частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» згідно яких виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Вказаній обставині суд першої інстанції також є не надав належної оцінки. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи, запобігає неналежному виконанню обов`язків, пов`язаних зі змістом задоволених позовних вимог. Підставами застосування таких заходів впливу є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що вказують на протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі. Враховуючи вище зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви, оскільки в матеріалах справи відсутні об`єктивні, підтверджені належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу суду першої інстанції про встановлення судового контролю слід скасувати як передчасну, бо судом порушено норми процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання постанови Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2016 року у справі 350/1247/16-а - відмовити. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити, ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09 січня 2024 року про встановлення судового контролю у справі № 350/1247/16-а скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання постанови Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2016 року у справі 350/1247/16-а відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М.А. Пліш Судді О.І. Мікула А.Р. Курилець повний текст складено 15.05.2024