Постанова 4873 № 925/1165/16(925/422/23)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" травня 2024 р. Справа№ 925/1165/16(925/422/23) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пантелієнка В.О. суддів: Остапенка О.М. Полякова Б.М. секретар судового засідання Нечасний О.Л. за участю представників: від ПАТ «Жашківський маслозавод» - Лозовський В.М. ордер СА№1058011 від 21.06.2023р.; від Підприємства «Дойче Аграртехнік» - Москалюк Т.В. ордер АА №1218390 від 11.05.2024р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства «Дойче Аграртехнік» на рішення господарського суду Черкаської області від 23.01.2024р. (повний текст складено 12.02.2024р.) у справі №925/1165/16(925/422/23) (суддя Боровик С.С.) за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Жашківський маслозавод» в особі арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича до Підприємства «Дойче Аграртехнік» про стягнення 4 907 695,02 грн., ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.01.2024р. по справі №925/1165/16(925/422/23) позов задоволено повністю; стягнуто з Підприємства «Дойче Аграртехнік» на користь ПАТ «Жашківський маслозавод» 3 963 041, 00 грн. поворотної фінансової допомоги згідно договору №241 від 17.12.2014р., 229 060,75 грн. 3% річних за період з 23.03.2020р. по 24.02.2022р. та 715 593,27 грн. інфляційних втрат за період з 23.03.2020р. по 24.02.2022р.; стягнуто з Підприємства «Дойче Аграртехнік» на користь ПАТ «Жашківський маслозавод» 73 615,43 грн. витрат зі сплати судового збору. Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, 29.02.2024р. Підприємство «Дойче Аграртехнік» подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Черкаської області від 23.01.2024р., в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити у цій справі нове судове рішення, яким відмовити ПАТ «Жашківський маслозавод» у задоволенні позовних вимог до Підприємства «Дойче Аграртехнік» про стягнення 4 907 695,02 гривень повністю. У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. просить відмовити Підприємству «Дойче Аграртехнік» у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Черкаської області від 23.01.2024р. у справі №925/1165/16(925/422/23) залишити без змін. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства «Дойче Аграртехнік» на рішення господарського суду Черкаської області від 23.01.2024р. у справі №925/1165/16(925/422/23) та призначено її до розгляду на 15.04.2024р. 27.03.2024р. до апеляційного суду від Підприємства «Дойче Аграртехнік» надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, мотивоване тим, що відповідачем ставиться під сумнів існування Додаткової угоди №3 від 30.12.2015 року до Договору поворотної фінансової допомоги №241 від 17.12.2014р. з підписом, виконаним директором Підприємства - Соловйовим Анатолієм Михайловичем. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024р. і від 29.04.2024р. розгляд справи №925/1165/16(925/422/23) відкладено на 29.04.2024р. і на 13.05.2024р., відповідно, згідно ст. 270 ГПК України. Колегія суддів відхиляє клопотання Підприємства «Дойче Аграртехнік» про призначення судової почеркознавчої експертизи, як необґрунтоване, оскільки в постанові Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023р. у справі №925/1165/16(925/359/21) встановлено факт укладення 30.12.2015р. Додаткової угоди №3 до Договору поворотної фінансової допомоги №241 від 17.12.2014р. Крім того, наявних у матеріалах справи доказів достатньо для об`єктивного вирішення спору, а в даний час в Україні діє воєнний стан, що спонукає апеляційний суд до розгляду справ в стислі терміни. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст. 13 ГПК України). Ліквідатор ПАТ "Жашківський маслозавод", арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович, звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Підприємства "Дойче Аграртехнік" заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №241 від 17.12.2014р. в сумі 4 907 695,02 грн. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.03.2023р. було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі і вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.07.2023р. було відмовлено ліквідатору ПАТ "Жашківський маслозавод", арбітражному керуючому Кучаку Ю.Ф., у задоволенні заяви про забезпечення позову. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.10.2023р. у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи було відмовлено. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08.11.2016р. було відкрито провадження у справі №925/1165/16 про банкрутство ПАТ "Жашківський маслозавод", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Каплю С.В. Постановою господарського суду Черкаської області від 18.11.2019р. ПАТ "Жашківський маслозавод" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. На даний час провадження у справі №925/1165/16 перебуває на стадії ліквідаційної процедури. З матеріалів справи вбачається, що ліквідатор ПАТ "Жашківський маслозавод", арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович, на виконання своїх повноважень відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, звернувся до господарського суду Черкаської з позовом до Підприємства «Дойче Аграртехнік» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №241 від 17.12.2014р. в сумі 4 907 695,02 грн. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження. Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Під час виконання повноважень ліквідатора банкрута, арбітражним керуючим Кучаком Ю.Ф. було встановлено, що між ПАТ "Жашківський маслозавод" та Підприємством "Дойче Аграртехнік" було укладено договір поворотної фінансової допомоги №241 від 17.12.2014р. Відповідно до умов договору, позикодавець передає позичальнику в тимчасове користування грошові кошти в сумі 2 750 000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути дану суму коштів не пізніше 31.12.2014р. Договір скріплений печатками та підписаний обома сторонами. 30.12.2014р. сторонами було укладено Додаткову угоду №1, згідно якої позичальник зобов`язується повернути отриману допомогу в повному обсязі не пізніше 31.12.2015р. 12.01.2015р. сторонами було укладено Додаткову угоду №2, згідно якої позикодавець передає позичальнику в тимчасове користування грошові кошти в сумі 9 000 000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути дану суму коштів в строк та на умовах, передбачених Договором. 30.12.2015р. сторонами було укладено Додаткову угоду №3, згідно якої позичальник зобов`язується повернути отриману допомогу в повному обсязі не пізніше 31.12.2018р. З банківської виписки відкритому у ПАТ "Банк Восток" рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що ПАТ "Жашківський маслозавод" на користь Підприємства "Дойче Аграртехнік" перерахувало з призначенням платежу: надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №241 від 17.12.2014р.: 12.03.2015р. - 1 368 041,00 грн.; 29.01.2015р. - 1 395 000,00 грн.; 29.01.2015р. - 650 000,00 грн. З банківської виписки відкритому у ПАТ КБ "Хрещатик" рахунку №26000001157570 вбачається, що 26.12.2014р. ПАТ "Жашківський маслозавод" на користь Підприємства "Дойче Аграртехнік" перерахувало з призначенням платежу: надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №241 від 17.12.2014р. - 550 000,00 грн. Таким чином, ПАТ "Жашківський маслозавод" перерахувало на користь Підприємства "Дойче Аграртехнік" 3 963 041,00 грн. поворотної фінансової допомоги. Однак, перераховані грошові кошти ПАТ "Жашківський маслозавод" не були повернуті у строк до 31.12.2018р. Згідно з Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога (далі - ПФД) - сума коштів, що надійшла платникові податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (пп. 14.1.257 Податкового кодексу України). Суб`єкт господарювання (підприємство чи підприємець) може як отримувати, так і надавати ПФД. Розмір такої допомоги законодавчо не обмежений. Неповернена фінансова допомога фактично є дебіторською заборгованістю, яку відображають в обліку за своїми правилами. Місцевим судом правильно вказано, що договір безвідсоткової фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання коштів або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України). На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України). Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003р. №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Такого ж змісту норма міститься у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018р. №75. Таким чином, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами заборгованості за кредитними договорами (постанова ВС від 25.05.2021р. у справі №554/4300/16-ц). Тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що виписки по рахунках банкрута є належними доказами укладення Договору. Стосовно заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, в порядку розгляду апеляційної скарги директора Іноземного підприємства "Дойче Аграртехнік" ОСОБА_1 на рішення господарського суду Черкаської області від 01.11.2022р. по справі №925/1165/16(925/359/21), Північним апеляційним господарським судом було встановлено наступне. 30.12.2015р. сторонами було укладено Додаткову угоду №3, згідно якої позичальник зобов`язується повернути отриману допомогу в повному обсязі не пізніше 31.12.2018р. Зазначений факт, встановлений судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. Таким чином, Північним апеляційним господарським судом було встановлено факт укладення 30.12.2015р. Додаткової угоди №3, згідно якої відповідач зобов`язався повернути отриману допомогу в повному обсязі не пізніше 31.12.2018р. Дані обставини були встановлені за участі директора Іноземного підприємства "Дойче Аграртехнік" Соловйова Анатолія Михайловича, який безпосередньо брав участь в судовому засіданні та не заперечувались останнім. В юридичній науці застосовується такий термін, як преюдиційність (від лат. praejudicio - передрішення) - у процесуальному праві обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені судовим рішенням або вироком, що набрало законної сили у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових актів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів. Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав про особливості застосування інститут преюдиції. Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019р. по справі №922/643/19). Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова КГС ВС від 10.12.2019р. по справі №910/6356/19). Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин (постанова КАС ВС від 15.10.2019р. по справі №813/8801/14). Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019р. по справі №520/11429/17). Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.2019р. по справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019р. по справі №908/1090/18). Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та ст.6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999р. у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17.12.2019р. по справі №641/1793/17). За таких обставин, факт укладення 30.12.2015р. Додаткової угоди №3, згідно якої відповідач зобов`язався повернути отриману допомогу в повному обсязі не пізніше 31.12.2018р., не підлягало новому доказуванню при розгляді даної справи, оскільки обставини укладення такої додаткової угоди було встановлено постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023р. у справі №925/1165/16(925/359/21). Відтак, місцевий суд дійшов правильного висновку, що кінцевим терміном повернення позики, який встановлено сторонами, є 31.12.2018р. Поряд з цим, у відповідності до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності. Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (ст. 257 ЦК України). Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020р. на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. №1236, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020р. до 30.04.2023р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20.05.2020р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22.07.2020р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2") Законом України №530-ІХ від 17.03.2020р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати"). Законом України від 30.03.2020р. №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Поряд з цим, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ, було введено в Україні воєнний стан. Надалі, Указами Президента України строки дії воєнного стану в Україні продовжуються. Законом України №2120-IX від 15.03.2022р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії". Відповідно до умов п.3 Договору поворотної фінансової допомоги №241 від 17.12.2014р. (Додаткова угода №3 від 30.12.2015р.), позичальник зобов`язався повернути отриману допомогу в повному обсязі не пізніше 31.12.2018р. Враховуючи продовження строку дії карантину, встановленого з 12.03.2020р. до 30.07.2023р., та запровадження в Україні воєнного стану з 24.02.2022р., суд першої інстанції правильно не прийняв доводи відповідача, викладені у заяві про застосування спливу строку позовної давності. За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст. 525, 526 ЦК України. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. З огляду на те, що у строк, встановлений п.3 Договору, відповідач отриману допомогу не повернув, місцевий суд законно і обгрунтовано задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача суми отриманої допомоги за Договором поворотної фінансової допомоги №241 від 17.12.2014р. в розмірі 3 963 041, 00 грн. Поряд з цим, згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012р. №6-49цс12. Висновок про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, є усталеним та підтримується Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 10.04.2018р. та від 27.04.2018р. у справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16.11.2018р. у справі №918/117/18, від 30.01.2019р. у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13.02.2019р. у справі №924/312/18. Водночас, відповідно до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ, було введено в Україні воєнний стан. Тому місцевим судом правильно вказано, що позивач має право на позов про стягнення коштів з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання, встановленого Договором поворотної фінансової допомоги №241 від 17.12.2014р. за останні три роки, які передували подачі даного позову, з урахуванням введеного 24.02.2022р. воєнного стану в Україні. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 23.03.2020р. по 24.02.2022р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вказаний розрахунок зроблено правильно, а тому законно і обгрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 229 060,75 грн. та інфляційних втрат у розмірі 715 593,27 грн. Місцевий суд законно і обґрунтовано повністю задовольнив позов ліквідатора ПАТ "Жашківський маслозавод", арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. та стягнув з Підприємства «Дойче Аграртехнік» на користь ПАТ «Жашківський маслозавод» 3 963 041, 00 грн. поворотної фінансової допомоги згідно договору №241 від 17.12.2014р., 229 060,75 грн. 3% річних за період з 23.03.2020р. по 24.02.2022р., 715 593,27 грн. інфляційних втрат за період з 23.03.2020р. по 24.02.2022р. і 73 615,43 грн. витрат зі сплати судового збору. Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 240, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Підприємства «Дойче Аграртехнік» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 23.01.2024р. по справі №925/1165/16(925/422/23) - без змін. Справу №925/1165/16(925/422/23) повернути до господарського суду Черкаської області. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України. Повний текст постанови складений та підписаний 15.05.2024р. Головуючий суддя В.О. Пантелієнко Судді О.М. Остапенко Б.М. Поляков