Постанова Миколаївський апеляційний суд № 486/1361/23

15.05.24 22-ц/812/760/24 Провадження № 22-ц/812/760/24 Суддя першої інстанції Далматова Г.А. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 14 травня 2024 року м. Миколаїв Справа № 486/1361/23 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж. М., при секретарі судового засідання Богуславській О.М., за участю відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Далматової Г.А., в залі судового засідання в м. Южноукраїнськ, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на дитину, В С Т А Н О В И В: 25 серпня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на дитину. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 18 вересня 2009 року між сторонами укладено шлюб, який було розірвано рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 березня 2013 року. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2011 року з відповідача на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 вересня 2011 року і до досягнення її повноліття. Визначаючи розмір аліментів які підлягають стягненню з відповідача, суд виходив з того, що на момент ухвалення рішення відповідач вже сплачував аліменти на сина від першого шлюбу, на користь своєї матері, а також на неї до досягнення дочкою 3 років. На сьогоднішній день відповідач сплачує аліменти тільки на дочку Діану, потреби в утриманні якої зросли, окрім того ОСОБА_1 почав отримувати значно вищу заробітну плату, внаслідок чого його матеріальний стан значно поліпшився. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/6 частки до частки від усіх видів заробітку, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 квітня 2024 року позов задоволено частково. Змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2011 року на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 вересня 2011 року і до її повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частки від усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Відкликано з виконання виконавчий лист Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, виданий у справі № 2-917/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1 073 грн 60 коп. судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що з часу ухвалення рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини змінився мінімально необхідний рівень матеріального забезпечення дитини відповідного віку, а також, те, що відповідач сплачує аліменти тільки на утримання матері, надає кошти на утримання батьків, відсутність інших неповнолітніх дітей, окрім доньки ОСОБА_4 , та відсутність інших аліментних зобов`язань, наявність постійного місця роботи, приймаючи до уваги рівний обов`язок батьків утримувати дитину, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/5 частки щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суду не надані докази щодо наявності та розміру витрат позивачем на основі яких необхідно збільшити розмір аліментів, Судом не надано оцінку доходам сторін, не співставлень визначений розмір аліментів із прожитковим мінімумом, встановленим державою для дитини відповідного віку. Суд першої інстанції не надав належної оцінки співмірності суми аліментів в розмірі 1/5 частки з усіх видів його заробітку з потребами дитини, на які стягуються аліменти. Суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів не в повній мірі врахував, що відповідачем до відзиву на позовну заяву були надані докази, які підтверджують, що на його утриманні знаходяться його батьки, які є людьми похилого віку, які потребують на сьогодні значних фінансових затрат, як на придбання ліків, додаткове медичне обстеження, лікування та непрофесійний догляд на постійній основі. Позивач до матеріалів справи не надала підтверджуючих документів, якими б доводила, що матеріальний стан відповідача покращився. Під час ухвалення оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував ряд важливих обставин, які впливають на матеріальний стан відповідача та можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Матеріальний стан відповідача погіршився через додаткові фінансові витрати на утримання непрацездатних батьків, порівняно з тим періодом, коли було визначено судом стягнення аліментів на утримання матері станом на 2011 рік. Він у добровільному порядку виконує свої обов`язки щодо утримання непрацездатних батьків, бере участь у додаткових їх витратах, що не потребує додаткового звернення до суду. У цілому доводи позивача про значне покращення матеріального стану відповідача є припущенням, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення. Також судом не було враховано, що обов`язок по утриманню дитини покладається законом на обох батьків. Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позивач працює та має достатній стабільний дохід. Згідно звіту про здійснення відрахування та виплати № 647 від 27 лютого 2024 року, щомісячно з відповідача стягується від 15 000 грн до 20 000 грн аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , що є достатнім для забезпечення всіх необхідних базових потреб. Доказів щодо наявності та розміру витрат позивача не надано суду. На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 березня 2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 змінено прізвище на дошлюбне « ОСОБА_7 ». Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2011 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частки зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 вересня 2011 року і до її повноліття. Виконання рішення підтверджується звітом від 27 лютого 2024 року № 647 про здійснення за місцем роботи відповідача відрахувань та виплат. Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 05 липня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь матері ОСОБА_8 аліменти в розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку щомісячно. Виконання рішення підтверджується звітом про здійснення відрахувань та виплати № 646 від 27 лютого 2024 року за місцем роботи відповідача. Матір відповідача є інвалідом 2 групи, періодично проходить стаціонарне лікування, про що свідчать медичні документи надані відповідачем. Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 2 статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства"). Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України). Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 зазначала, що розмір аліментів, визначений рішенням суду від 13 грудня 2011 у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно об`єктивно є недостатнім для належного забезпечення дитини. Крім того, доходи відповідача збільшилися, оскільки зменшилась кількість осіб, які були на утриманні відповідача і яким він сплачував аліменти. На час звернення до суду він вже не сплачує аліменти на сина від першого шлюбу у зв`язку досягненням повноліття та на неї по досягненню дитиною трирічного віку. Розмір аліментів на утримання дитини, визначений судовим рішенням, не вважається незмінним, про що, зокрема, вказував Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року в справі N 643/11949/19. Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Разом із тим стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначення розміру аліментів. Так, згідно із частиною першою цієї статті, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Крім того, відповідно до частини 4 статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Таким чином, зміна обставин, що впливають на визначені розміри платежів, належить до обставин, які підлягають врахуванню судом при визначенні розміру аліментів на утримання дитини (впливають на такий розмір) і, вочевидь, є підставою для збільшення розміру аліментів. Також такою підставою є також збільшення витрат на утримання дитини, яка подорослішала внаслідок чого визначений розмір аліментів не забезпечує гармонійного розвитку дитини. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що зміна обставин, що впливала на визначення розміру аліментів у 2011 року є самостійною підставою для зміни розміру аліментів є правильним. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Посилаючись на те, що відповідач сплачує аліменти тільки на утримання матері, надає кошти на утримання батьків, відсутність інших неповнолітніх дітей, окрім доньки Діани, та відсутність інших аліментних зобов`язань, наявність постійного місця роботи відповідача суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ці обставини є правовими підставами для збільшення розміру аліментів з 1/6 частки до 1/5 частки від доходів відповідача. Оцінивши зібрані докази в їх сукупності, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустивши порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування рішення, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність збільшення розміру стягуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки. Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем покращення матеріального стану відповідача не заслуговують на увагу, оскільки зміна обставин, що впливають на визначений у 2011 році розмір аліментів, зокрема, досягнення повноліття сином відповідача у зв`язку з чим припинено стягнення аліментів на цю дитину, також припинення аліментів на утримання позивачки у зв`язку з доглядом за дочкою по досягнення останньою трьох років не заперечуються самим відповідачем. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач може сплачувати аліменти в більшому розмірі. Крім того, встановлений раніше розмір аліментів став об`єктивно недостатнім для належного забезпечення дитини, яка значно подорослішала порівняно з 2011 роком, а тому витрати, пов`язані з її гармонійним розвитком об`єктивно зросли, отже аргументи скарги щодо підтвердження цих обставин позивачем також є неприйнятними. Твердження заявника про те, що суд першої інстанції не врахував його витрат, пов`язаних з поглядом за батьками, допомогою іншим членам родини, що виключає покращення його матеріального стану, не заслуговують на увагу оскільки розмір таких витрат відповідачем не доведено відповідними доказами. Отже доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Явороська Повний текст постанови складено 15 травня 2024 року.