Постанова Закарпатський апеляційний суд № 306/304/24

Справа № 306/304/24 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15.05.2024 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2024 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2024 року, визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 ( сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , в користь держави судовий збір в розмірі 605,60 ( шістсот п"ять гривень 60 коп. Відповідно до постанови суду, - 28 січня 2024 року біля 11.45 год. в с. Неліпино по вул. Головній, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки Skoda Fabia номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп"яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук. Від проходження медичного огляду на стан сп"яніння, у встановленому законом порядку, відмовився. Зазначеними діями ОСОБА_1 вчинив порушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову скасувати, провадження в справі закрити, у зв`язку з відсутністю у його діях складу відповідного адміністративного правопорушення. Одночасно останній порушив питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на те, що в судовому засіданні участі не приймав, про розгляд справи повідомлено його не було, про оскаржену постанову дізнався, коли отримав повний текст лише 10 квітня 2024 року. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений через поважні причини. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Вищевказана норма ч. 2 ст. 294 КУпАП забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення. Апеляційний суд виходить із того, що про поважність причин на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, які виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом. Як вбачається з матеріалів справи, - постанова судді винесена 11 березня 2024 року, що свідчить про те, що останнім днем строку на її апеляційне оскарження є 21 березня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано до Свалявського районного суду Закарпатської області 19 квітня 2024 року (згідно штемпелю суду), тобто зі значним пропуском передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду від 11 березня 2024 року. У якості поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт посилається на те, що в судовому засіданні участі не приймав, про розгляд справи повідомлено його не було, про оскаржену постанову дізнався, коли отримав повний текст лише 10 квітня 2024 року, що на його думку свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку. Проте, вказані обставини не можуть слугувати підставами для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_1 було відомо, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, а також те, що справа про адміністративне правопорушення розглядатиметься в Свалявському районному суді Закарпатської області, що не заперечується і в апеляційній скарзі. Вказані обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про наявність на стороні апелянта сукупності передумов, які вочевидь не створювали перепон для особи у реалізації права на захист, шляхом своєчасного подання апеляційної скарги. Однак, ОСОБА_1 не виявив бажання брати участь у розгляді справи, і без поважних причин не оскаржив в установлений законом строк постанову суду про притягнення до адміністративної відповідальності. Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 вживав заходів, спрямованих на отримання копії судового рішення до 21 березня 2024 року (в межах строку на апеляційне оскарження), проте мав перешкоди в його отриманні, матеріали справи не містять, не додано таких доказів і до апеляційної скарги. Отже, судом не встановлено поважних причин, через які ОСОБА_1 не подав апеляційну скаргу у передбачений ч. 2 ст. 294 КУпАП строк. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, початком строку на апеляційне оскарження постанови судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 11.03.2024 є день її проголошення, а не отримання її копії і будь-яких підстав вважати, що такий строк ОСОБА_1 пропущено з поважних причин - немає. В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що наведені апелянтом обставини не перешкоджали реалізації його права на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції у передбачений ст. 294 КУпАП строк. Поряд із тим, апеляційний суд враховує і те, що суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, повинна миритися з процесуальними наслідками свого рішення. Існування інших обставин, які би свідчили про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку апеляційного оскарження, апеляційним судом не встановлено, на такі останній не посилається у клопотанні про поновлення пропущеного строку. На будь-які інші обставини (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо) на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не вказується. Отже, апеляційна скарга, подана після закінчення строку, передбаченого ст. 294 КУпАП повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо у поновленні строку відмовлено. Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Свалявського районного суду Закарпатського апеляційного суду від 11 березня 2024 року, відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційну скаргу разом із доданими матеріалами повернути апелянту. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага